За останній тиждень стало відомо про загибель 33 військових, чиї життя були пов’язані з Полтавщиною

За інформацією Новогалещинської селищної ради, 10 лютого 2023 року поблизу села Іванівське Бахмутського району Донецької області під час виконання бойового завдання із виявлення та знищення сил противника загинув Рябчун Микола Олександрович — військовослужбовець 5-ї окремої штурмової бригади.

Воїн народився 3 жовтня 1990 року. Мешкав у селищі Нова Галещина Кременчуцького району Полтавської області, а також був пов'язаний із селищем Ромодан Миргородського району.

За інформацією Машівської селищної ради, 14 травня 2024 року поблизу селища Архангельське Покровського району Донецької області під час виконання обов'язків військової служби загинув солдат Данілюк Віктор Вікторович — військовослужбовець 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка. 

Воїн народився 9 травня 1969 року. Проживав у селищі Машівка Полтавського району Полтавської області.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 1 липня 2024 року в районі села Кліщіївка Бахмутського району Донецької області під час виконання бойового завдання загинув Борисов Олег Володимирович — солдат, гранатометник механізованого відділення. 

Воїн народився 6 жовтня 1987 року в місті Дружківка Донецької області. Здобув освіту в місцевому професійно-технічному закладі. У цивільному житті працював на різних підприємствах. У 2024 році був призваний на військову службу за мобілізацією та захищав Україну на Донецькому напрямку.

За інформацією Полтавської міської ради, 25 серпня 2024 року в Донецькій області загинув Ковальов Едуард Володимирович — сержант, стрілець-снайпер 3-го десантно-штурмового відділення 1-го десантно-штурмового взводу 5-ї десантно-штурмової роти 2-го десантно-штурмового батальйону.

Воїн народився 8 липня 1975 року у Полтаві. Закінчив школу прапорщиків, пов'язавши своє життя з військовою справою.

За інформацією Мачухівської сільської ради, 28 серпня 2024 року поблизу селища Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області під час виконання бойового завдання загинув Кованєв Владислав Андрійович — старший солдат, старший кулеметник бригади «Азов», позивний «Мєхан».

Воїн народився 2 травня 1997 року в місті Полтава. З десяти років займався боксом, захоплювався велоспортом. У цивільному житті займався підприємницькою діяльністю у сфері технічного обслуговування автомобілів, відкрив власну станцію технічного обслуговування. У 2023 році добровільно став до лав Збройних Сил України. Проходив службу у складі 12-ї бригади спеціального призначення «Азов». Після отриманого поранення повернувся до виконання бойових завдань на фронті.

За інформацією Великосорочинської сільської ради та Білицької селищної ради, 1 жовтня 2024 року під час виконання обов’язків військової служби поблизу міста Новогродівка Покровського району Донецької області загинув Цись Артур Сергійович — солдат, стрілець-помічник гранатометника 4-го парашутно-десантного відділення 1-го парашутно-десантного взводу 13-ї парашутно-десантної роти 4-го парашутно-десантного батальйону. Військовослужбовець вважався зниклим безвісти з 1 жовтня 2024 року. У жовтні 2026 року факт його загибелі було офіційно підтверджено за результатами молекулярно-генетичної експертизи.

Воїн народився 11 липня 1992 року в селі Солонці Миргородського району Полтавської області. Разом із родиною тривалий час проживав у селі Бутенки Полтавського району. 14 серпня 2024 року був призваний на військову службу.

За інформацією Мартинівської сільської ради, 10 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Ольгівка Кореневського району Курської області загинув Журавель Олег Вікторович — молодший сержант, командир стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини А3283 (17-та окрема танкова бригада імені Костянтина Пестушка).

Воїн народився 10 серпня 1985 року.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 24 жовтня 2024 року в Курській області Російської Федерації під час виконання бойового завдання із захисту України загинув Чечель Віталій Сергійович — старший солдат, інспектор прикордонної служби 2-ї категорії, снайпер 2-ї групи снайперів.

Воїн народився 1 грудня 1988 року в місті Кременчук Полтавської області. Навчався у Кременчуцькій гімназії № 26, після чого закінчив Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського. Після початку повномасштабного вторгнення повернувся з Франції до України. У березні 2023 року був призваний на військову службу.

За інформацією Полтавської міської ради, 25 жовтня 2024 року в Донецькій області загинув Ігнатенко Владислав Олександрович — солдат, кулеметник механізованої роти механізованого батальйону.

Воїн народився 31 травня 1997 року в місті Шостка Сумської області, де минули його дитинство та юність. Після закінчення школи вступив до університету в місті Харків, де здобув професію лікаря лабораторної діагностики, а згодом отримав другу вищу освіту за спеціальністю «Менеджмент». У цивільному житті працював у Харківському обласному центрі крові. Згодом переїхав до міста Полтава, де працював у лабораторії Полтавської обласної клінічної лікарні.

За інформацією Лубенської міської ради, 12 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку фронту загинув Дейнека Сергій Миколайович — матрос, номер обслуги гранатометного відділення взводу вогневої підтримки батальйону морської піхоти. Військовослужбовець вважався зниклим безвісти з 12 листопада 2024 року, згодом факт його загибелі було підтверджено.

Воїн народився 12 листопада 1967 року в місті Новоград-Волинський (нині Звягель) Житомирської області. Рано втратив матір, дитинство провів у спеціалізованому інтернатному закладі. Закінчив середню школу та професійно-технічне училище в місті Новоград-Волинський, здобувши спеціальність маляра-штукатура. Після строкової служби в армії разом із дружиною переїхав до міста Лубни Полтавської області. У цивільному житті робив ремонти осель, працював у комунальному підприємстві «Чисте місто» та на приватних підприємствах. Захоплювався мотоциклами та риболовлею.

За інформацією Нехворощанської сільської ради, поблизу села Петрівка Покровського району Донецької області внаслідок бойових дій загинув Сім’ян Микола Валентинович — молодший сержант, стрілець 3-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону військової частини А4674. Військовослужбовець вважався зниклим безвісти з 16 листопада 2024 року, згодом факт його загибелі було підтверджено.

Воїн народився 25 травня 1978 року в селищі Власівка Світловодського району Кіровоградської області. У дитячі роки разом із батьками переїхав до села Маячка, де у 1995 році закінчив середню школу. У 1996 році розпочав трудову діяльність у колективному сільськогосподарському підприємстві імені Щорса (згодом агрофірма «Маячка»). З 2002 року працював у державному підприємстві «Новосанжарське лісове господарство», з 2002 по 2005 рік — у товаристві з обмеженою відповідальністю ВКФ «Укрсельхозпром», з 2010 року — у товаристві з обмеженою відповідальністю «БудОснова». З 2012 по 2021 рік працював кочегаром у Маячківському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів імені академіків Левицьких. 24 лютого 2022 року був призваний за мобілізацією до лав Збройних Сил України.

За інформацією Сенчанської сільської ради, 25 січня 2025 року під час виконання бойового завдання загинув Копотілов Сергій Анатолійович — солдат, водій штурмового відділення.

Воїн народився 28 листопада 1980 року. З 2011 року проживав у селі Корсунівка Сенчанської громади Миргородського району. У цивільному житті працював у місцевих аграрних господарствах, а з 2018 року — пожежником-рятувальником Вирішальненської місцевої пожежної охорони. У 2015–2016 роках проходив військову службу та брав участь в антитерористичній операції на сході України. 26 серпня 2024 року був призваний на військову службу за мобілізацією до лав Збройних Сил України.

За інформацією Опішнянської селищної ради, 10 лютого 2025 року поблизу села Времівка Волноваського району Донецької області під час виконання бойового завдання загинув Лазаренко Володимир Миколайович — військовослужбовець 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка (військова частина А4007). Військовослужбовець вважався зниклим безвісти з 10 лютого 2025 року.

Воїн народився 24 жовтня 1980 року. Проживав у селищі Опішня Полтавського району Полтавської області.

За інформацією Миргородської міської ради, 23 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання на північно-західному напрямку загинув Репіч Вячеслав Володимирович — старший солдат, старший стрілець-оператор 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура». Військовослужбовець вважався зниклим безвісти з 23 лютого 2025 року, факт його загибелі було підтверджено за результатами ДНК-експертизи.

Воїн народився 21 березня 1981 року в місті Миргород Полтавської області. Дитячі та юнацькі роки провів у селі Дібрівка. Закінчив Дібрівську загальноосвітню школу, після чого здобув професію водія у професійно-технічному училищі № 44 міста Миргорода. Пройшов строкову військову службу в лавах Збройних Сил України. У цивільному житті працював водієм-далекобійником. У березні 2022 року добровольцем став до лав 116-ї окремої бригади територіальної оборони. Згодом проходив службу у 831-й бригаді тактичної авіації, після чого був переведений до 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура». Отримав поранення, однак після лікування та реабілітації повернувся на передову.

За інформацією Полтавської міської ради, 25 серпня 2025 року в Донецькій області загинув Петля Костянтин Миколайович — солдат, кулеметник 1-го десантно-штурмового відділення 1-го десантно-штурмового взводу 3-ї десантно-штурмової роти 1-го десантно-штурмового батальйону. Військовослужбовець вважався зниклим безвісти з 25 серпня 2025 року.

Воїн народився 21 червня 1985 року в місті Полтава. У 2002 році закінчив 11 класів загальноосвітньої школи № 37, а у 2008 році закінчив університет. У цивільному житті займався ремонтом та обслуговуванням комп'ютерів, згодом працював зварником у приватного роботодавця.

29 серпня 2025 року в Донецькій області загинув Іващенко Андрій Васильович — солдат, стрілець-номер обслуги 1-ї аеромобільної роти.

Воїн народився 3 грудня 1985 року в місті Полтава. Навчався у школі № 34, згодом — у середньому професійно-технічному училищі № 23. У цивільному житті працював у приватному підприємстві «Аргон-люкс» на посаді слюсаря-гідравліка.

За інформацією Полтавської міської ради, 4 березня 2026 року в районі села Кіндратівка Сумського району Сумської області загинув Туркало Костянтин Сергійович — солдат, гранатометник десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону. Військовослужбовець вважався зниклим безвісти з 4 березня 2026 року.

Воїн народився 17 липня 1989 року в місті Дружківка Краматорського району Донецької області. Навчався у загальноосвітній школі № 10 міста Дружківка. Здобув професію зварювальника у професійно-технічному училищі № 36 міста Дружківка. У цивільному житті працював за фахом.

За інформацією Котелевської селищної ради, 30 серпня 2026 року помер Мурай Вадим Олександрович — солдат 3-ї прикордонної Луганської бригади імені Героя України полковника Євгенія Пікуса (3-й прикордонний загін імені Героя України полковника Євгенія Пікуса) Державної прикордонної служби України.

Воїн народився 7 лютого 1972 року. Проживав у селищі Котельва Полтавського району Полтавської області. Був учасником бойових дій.

За інформацією Полтавської міської ради, 24 вересня 2026 року в Донецькій області загинув Коваль Євгеній Валерійович — солдат, оператор безпілотних літальних апаратів 1-го взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних систем 2-го парашутно-десантного батальйону.

Воїн народився 25 січня 1993 року в селі Ковалівка. Навчався в Полтавському обласному ліцеї імені А. С. Макаренка. Згодом здобув спеціальність муляра-штукатура в Полтавському професійному ліцеї № 1. У цивільному житті працював різноробочим на підприємстві, згодом на Полтавському турбомеханічному заводі та в товаристві з обмеженою відповідальністю «Експрес пружини».

26 вересня 2026 року в Харківській області загинув Жук Володимир Володимирович — солдат, радіотелеграфіст групи радіозв’язку взводу зв’язку 1-го батальйону оперативного призначення.

Воїн народився 16 грудня 1977 року. Проживав у місті Полтава. Навчався у загальноосвітній школі № 1, згодом вступив до професійно-технічного училища № 23, де здобув професію будівельника. У цивільному житті працював у сфері промислової електроніки.

За інформацією Білоцерківської сільської ради, 27 вересня 2026 року в Донецькій області внаслідок поранень, несумісних із життям, отриманих у бою, загинув Губін Ігор Анатолійович — солдат, механік роти безпілотних авіаційних комплексів 3-го мотопіхотного батальйону.

Воїн народився 14 жовтня 1987 року в місті Дружківка Донецької області. Проживав у місті Полтава. Навчався у середній загальноосвітній школі № 6 міста Дружківка, після чого закінчив Дружківський машинобудівний технікум за спеціальністю «Програміст». У цивільному житті працював на заводі. У лютому 2026 року був призваний на військову службу за мобілізацією Полтавським районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 28 вересня 2026 року під час лікування у Сокирянській лікарні на Чернігівщині внаслідок інсульту помер Мороз Сергій Миколайович — старший солдат, старший радіотелефоніст відділення зв’язку взводу управління артилерійського дивізіону.

Воїн народився 16 липня 1975 року в місті Кременчук Полтавської області. Навчався у Кременчуцькій гімназії № 26. У цивільному житті тривалий час працював на підприємстві «Кредмаш». У березні 2026 року був призваний на військову службу Кременчуцьким районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.

За інформацією Щербанівської сільської ради, 30 вересня 2026 року під час несення військової служби через раптове погіршення стану здоров'я, спричинене тяжкими наслідками бойових травм, помер Сердюк Олег Володимирович — молодший сержант, бойовий медик стрілецького взводу 4-ї стрілецької роти 2-го батальйону 116-ї окремої бригади Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

Воїн народився 27 березня 1981 року в селі Розсошенці Полтавського району Полтавської області. Проживав у селі Розсошенці. У 1996 році закінчив Розсошенську середню школу, а у 1999 році здобув фах електрозварювальника у Полтавському професійно-технічному училищі № 23. Захоплювався спортом, брав участь у змаганнях із футболу, волейболу та баскетболу. Восени 1999 року був призваний на строкову військову службу, яку проходив у Сухопутних військах та Військово-Морських Силах ЗСУ в Одесі та на острові Зміїний, демобілізувався навесні 2001 року. До повномасштабного вторгнення працював за фахом на полтавському заводі «Лтава». 24 лютого 2022 року добровільно став до лав Збройних Сил України, розпочавши службу навідником у протитанковому взводі роти вогневої підтримки 146-го батальйону 116-ї окремої бригади територіальної оборони. Брав участь у боях на Сумщині та Донеччині, де дістав перше поранення. У 2023 році служив у складі мобільних вогневих груп протиповітряної оборони над Полтавщиною. Восени 2025 року повернувся на передову на посаду гранатометника, згодом отримав військове звання молодшого сержанта та став бойовим медиком взводу. Влітку 2026 року під час ворожого обстрілу отримав важку мінно-вибухову травму. 13 вересня 2026 року на Сумщині під час виконання бойового завдання знову дістав осколкові поранення та мінно-вибухову травму. Був нагороджений почесною відзнакою Полтавської обласної ради «За вірність народу України».

За інформацією Великобудищанської сільської ради, 1 жовтня 2026 року у військовому шпиталі в місті Запоріжжя внаслідок множинних уламкових поранень, отриманих під час бойових дій, помер Пуць Олександр Вікторович.

Воїн народився 9 березня 1981 року в селищі Липова Долина Роменського району Сумської області. Проживав у селі Книшівка Миргородського району Полтавської області.

За інформацією Полтавської міської ради, 2 жовтня 2026 року в Сумській області загинув Бритков Олександр Юрійович — солдат, технік-водій ремонтно-евакуаційної групи відділення автомобільного та бронетанкового забезпечення 3-ї прикордонної комендатури швидкого реагування.

Воїн народився 20 грудня 1980 року в селі Гожули Полтавського району Полтавської області. У селі Гожули закінчив середню загальноосвітню школу. У цивільному житті працював водієм-далекобійником.

За інформацією Кобеляцької міської ради, 3 жовтня 2026 року у військовому шпиталі внаслідок гострої серцево-судинної недостатності помер Дрижд Ігор Миколайович — водій зенітно-кулеметної роти підрозділу протиповітряної оборони.

Воїн народився 10 жовтня 1974 року в місті Кобеляки Полтавської області, де проживав усе життя. Навчався у Кобеляцькій загальноосвітній школі № 1, після чого закінчив Кобеляцький аграрний ліцей за спеціальністю «Тракторист-машиніст». 27 лютого 2022 року був призваний за мобілізацією Третім відділом Полтавського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Виконував бойові завдання на передовій, зокрема на Бахмутському напрямку, де отримав контузію. Згодом продовжив військову службу у зенітно-кулеметній роті підрозділу протиповітряної оборони.

За інформацією Оржицької селищної ради, 5 жовтня 2026 року в Донецькій області внаслідок підриву на ворожій міні під час виконання військового обов’язку загинув Гриценко Олександр Іванович — військовослужбовець розвідувальної роти 117-ї окремої важкої механізованої бригади.

Воїн народився 12 серпня 1996 року в селі Березівка Лубенського району Полтавської області. Проживав у селі Заріг Лубенського району. Закінчив 9 класів школи в селі Березівка, після чого здобув фах механізатора у професійно-технічному училищі № 53 у селі Войниха. Пройшов строкову військову службу. З 2018 року працював на підприємстві «Лубнимаш». 25 лютого 2022 року підписав контракт зі Збройними Силами України. Опанував роботу з безпілотними літальними апаратами та боронив Україну на Запорізькому та Донецькому напрямках. Був нагороджений срібним кулоном розвідувальної роти 117-ї окремої важкої механізованої бригади.

За інформацією Градизької селищної ради, 5 жовтня 2026 року в районі населеного пункту Отруба на території Російської Федерації від поранень, отриманих під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини, загинув Карась Валерій Олександрович — військовослужбовець 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура» (військова частина А4699).

Воїн народився 24 липня 1981 року в селищі Градизьк Кременчуцького району Полтавської області. Навчався у Градизькій загальноосвітній школі № 1. Після закінчення школи проходив строкову військову службу. У 2016 році брав участь в антитерористичній операції на Донецькому напрямку. До останнього дня проживав у селищі Градизьк. У цивільному житті працював у рибному господарстві. 30 березня 2026 року був мобілізований до лав Збройних Сил України.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 5 жовтня 2026 року в місті Київ під час лікування в лікарні внаслідок хвороби помер Кудрявцев Олександр Володимирович — солдат, водій-електрик групи спеціального призначення.

Воїн народився 4 серпня 1973 року в селі Лютенські Будища Зіньківського району Полтавської області. Проживав у місті Кременчук. Навчався у Кременчуцькому ліцеї № 6. Закінчив професійно-технічне училище № 6 та Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського. У цивільному житті працював на Кременчуцькому сталеливарному заводі. У 2022 році добровільно став до лав захисників України.

За інформацією Нехворощанської сільської ради, 5 жовтня 2026 року в Кіровоградській обласній лікарні внаслідок тяжкої хвороби помер Лобач Олександр Петрович — головний сержант, начальник електросилових пристроїв радіолокаційної станції роти радіотехнічного забезпечення батальйону зв’язку військової частини А1604.

Воїн народився 19 січня 1972 року в селі Нехвороща Полтавського району Полтавської області. Навчався у Нехворощанській середній школі, після чого здобув освіту в Карлівській автошколі. Проходив строкову військову службу. З 1991 року працював у місцевому колгоспі, згодом в обласному управлінні міліції. У жовтні 1999 року очолив Нехворощанський заготівельний пункт по збиранню металобрухту товариства «Фірма «Спектр», пізніше філію приватного підприємства «Полтававторкольор». З 2010 року працював механіком з ремонту сільськогосподарської техніки у товаристві «Новофарм-Агро». 28 січня 2015 року був призваний до лав Збройних Сил України та понад рік брав участь в антитерористичній операції на сході України. 16 квітня 2022 року знову став до лав Збройних Сил України.

За інформацією Лохвицької міської ради, 7 жовтня 2026 року внаслідок зупинки серця помер Німченко Сергій Михайлович — військовослужбовець 2-го відділу Миргородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Воїн народився 23 січня 1980 року в місті Лохвиця Миргородського району Полтавської області. Навчався у Лохвицькій загальноосвітній школі № 3. У 2021 році закінчив Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» за спеціальністю «Нафтогазова інженерія та технології». З 1999 по 2023 рік працював у місті Полтава в акціонерному товаристві «Укргазвидобування» на посаді помічника бурильника. У 2023 році добровільно став до лав Збройних Сил України, брав участь у бойових діях та виконував бойові завдання. Через стан здоров’я після їх виконання був переведений для подальшого проходження військової служби до 2-го відділу Миргородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

За інформацією Чорнухинської селищної ради, загинув Пономарьов Костянтин Михайлович — військовослужбовець Збройних Сил України.

Воїн проживав у селі Вороньки Лубенського району Полтавської області.

За інформацією Скороходівської селищної ради, передчасно помер Заєць Юрій Олексійович — військовослужбовець Збройних Сил України.

Воїн проживав у селі Степове Полтавського району Полтавської області.

Імена, фото й біографії інших загиблих бійців, життя яких було пов’язане з Полтавською областю, можна переглянути тут

«Полтавщина»