175 років тому народився Микола Васильович Скліфосовський

Народився М. В. Скліфосовський 6 квітня 1836 року на хуторі поблизу містечка Дубоссарів Херсонської губернії (нині Молдова) у родині дрібного службовця. У 1859 році блискуче закінчив медичний факультет Московського університету й став ординатором та завідувачем хірургічного відділення Одеської міської лікарні. Після захисту докторської дисертації в 1863-му виїхав за кордон поглиблювати знання.

Пам’ятник М.В. Скліфосовському
у Полтаві

У вересні 1871 року Скліфосовського переводять до Петербурга, на кафедру хірургії Медико-хірургічної академії, де він працював до 1880 року з відривом лише на участь ще у двох війнах. У 1876 році був консультантом по хірургії при установах Червоного Хреста в Чорногорії, а потім — у діючій російській Дунайській армії и російсько-турецькій війні 1877-1878 років. Тут він був не тільки хірургом, а й консультантом-учителем у найширшому розумінні цього слова. Коли не вистачало обслуговуючого медичного персоналу, сам виконував будь-яку роботу, надаючи допомогу пораненим і хворим воїнам. Всюди служив взірцем самовідданості, сміливості, виняткової сили волі. За самовідданість і мужність, проявлені при наданні допомоги пораненим під Плевною (нині м. Плевен) у липні 1877 року, Скліфосовський був нагороджений орденом Св. Володимира 3-го ступеня з мечами. В час оборони Шипкинського перевалу він мало не загинув, бо довелося, щоб надати допомогу пораненим, їхати верхи на коні буквально під ворожими кулями. Досвід російсько-турецької війни дозволив М. В. Скліфосовському внести цінний вклад у розвиток російської воєнно-санітарної науки.

30 січня (11 лютого) 1880 року вчена рада медичного факультету Московського університету обрала М. В. Скліфосовського, завідуючим факультетською хірургічною клінікою, а згодом — ординарним професором. Протягом 8 років він був деканом медичного факультету і консультантом Московського військового госпіталю. Московський період діяльності був найбільш плідним у житті вченого. За його ініціативою і під його безпосереднім керівництвом на великому пустирі поблизу Новодівочого монастиря спорудили чудові клініки на Дівочому полі. З середини 80-х років XIX ст. за пропозицією Миколи Васильовича почали скликатися Пироговські з’їзди лікарів. У працях, присвячених питанням воєнно-польової хірургії, М. В. Скліфосовський далі розвивав ідеї М. І. Пирогова, запропонував чимало нових методів. Ним було відкрито перший рентгенівський кабінет у Росії. Він був засновником першого медичного журналу в Москві.

Могила М.В. Скліфосовського та його сина

Не було такої галузі науки, таких питань у житті країни, якими б не цікавився великий вчений. Хірург, вчений, громадський діяч — все це поєднувалося в ньому. Донька Миколи Васильовича — Ольга Миколаївна Скліфосовська-Яковлєва (наш прекрасний вітчизняний педагог і дружина одного з кращих учнів і послідовників Скліфосовського, відомого хірурга, пізніше приват-доцента Московського університету М. П. Яковлєва) у своїх спогадах про батька писала так: «Багато людей у нас бувало і багато цікавого вдавалося почути. Як зараз чую його палкі промови про те, що конче необхідно дозволити відкриття Пироговських з’їздів, щоб поставити в Москві пам’ятник Пирогову — перший пам’ятник російському лікареві — необхідно, що весь народ треба зробити грамотним, треба з’єднати Волгу з Доном, використати невичерпні багатства Сибіру, Уралу, Криму, Кавказу, берегти ліси, заборонити жорстоке варварське вирубування їх і завести посадку».

І досконало володіючи кількома іноземними мовами, і будучи великим інтернаціоналістом, Скліфосовський виступав за чистоту російської мови. У розмові та в своїх листах ще в XIX ст. він іменував столицю Російської імперії Петербург по-російському — Петроградом, а замість англійського слова «хобі» вживав усім добре відоме російське слово «коньок».

М.В. Скліфософський

Як військово-польовий хірург та консультант М. Скліфосовський був учасником 4-х воєн, за що був нагороджений численними орденами й медалями. Знання й досвід, отримані в багатьох медичних частинах, дозволили талановитому лікарю зробити цінний внесок у розвиток військово-санітарної науки. Загалом видатний учений написав понад 100 праць з найактуальніших проблем хірургії. Його роботи присвячені військово-польовій хірургії, травматології, хірургічному лікуванню органів черевної порожнини та ін. М. Скліфосовський одним з перших у країні став запроваджувати в хірургічній практиці методи асептики й антисептики, успішно виконуючи операції, які до нього майже не проводилися.

Повністю присвятивши себе медицині, М. В. Скліфосовський не тільки займався клінічною діяльністю, а й очолював провідні хірургічні кафедри Київського, Петербурзького, Московського університетів. Не було такої галузі науки, таких питань у житті країни, якими б не цікавився великий учений. Він став ініціатором Пироговських з’їздів, організатором і президентом XII Міжнародного конгресу лікарів у Москві, видавав власним коштом декілька медичних журналів. Під його безпосереднім керівництвом було споруджено клініки в Москві, відкрито перший рентгенівський кабінету Росії.

М. В. Скліфосовський написав понад 100 наукових праць з найактуальніших проблем хірургії, його праці присвячені воєнно-польовій хірургії (є подальшим розвитком ідей М. І. Пирогова), травматології, хірургічному лікуванню органів черевної порожнини та ін. Чимало операцій він зробив вперше в Росії, одним з перших у країні став запроваджувати в хірургічній практиці методи асептики і антисептики. Він був членом багатьох вітчизняних і зарубіжних хірургічних, інших медичних товариств, починаючи від Петербурзьких, Лондонських, Празьких рад і товариств лікарів до Архангельських, Віленських, Полтавських, Кременчуцьких, Одеських, Катеринославських та численних інших товариств лікарів, хірургів, фельдшерів і фельдшериць. фізико-медичних, а також членом імператорського Товариства любителів природознавства, Російського товариства плодівництва та ще численних інших. У 1900 році з нагоди 500 річчя Ягеллонського університету в Кракові його обирають почесним доктором медицини медичного факультету цього університету.

Могила М.В. Скліфосовського

М. В. Скліфосовський був одним із організаторів 50-річного ювілею свого знаменитого вчителя М. І. Пирогова та ініціатором запровадження періодичних з’їздів російських лікарів у пам’ять М. І. Пирогова. Заслуга Скліфосовського в тому, що він разом із (своїми соратниками — іншими видатними хірургами та лікарями різних профілів перетворив ці з’їзди лікарів на хорошу школу, яка дозволяла не лише обмінятися досвідом, але і в школу громадську, яка закликала лікарів знайти своє місце в рядах борців за оновлення суспільного ладу в Російській імперії.

Велика його заслуга й у розвитку вітчизняної періодичної преси ЛІЗ 1891 року М. В. Скліфосовський видавав виключно на власні кошти в співредакторстві з професором І. П. Дьяковим науковий журнал «Хирургическая летопись», а після переїзду до Петербурга разом з професором М. О. Вельяміновим — журнал «Летопись русской хирургии».

Напружена робота М. Скліфосовського вимагала відпочинку. Після 1871 року вчений щороку приїжджав до свого маєтку в с. Яківцях під Полтавою, а в 1900 року оселився там назавжди. На Полтавщині він теж займався активною діяльністю: приймав хворих селян, робив складні операції в Полтавській земській лікарні. Також брав участь у засіданнях губернського земства, був почесним мировим суддею Полтавського повіту тощо.

Оскільки садиба Скліфосовських у Яківцях знаходилася на високому березі Ворскли, колодязі доводилося копати дуже глибокі, то Микола Васильович Влаштував артезіанський колодязь, яким користувалися й селяни.

Микола Васильович сприяв освіті селянських дітей, багато зробив і для розвитку садівництва, виноградарства та хмелярства на Полтавщині й загалом у країні.

Повільно згасали його сили й 30 листопада 1904 року у віці 68 років Скліфосовський помер у своєму маєтку в Яківцях.

Діана ЧАЙКІНА, «Полтавщина»