Школи Полтави масово замовляють відеоспостереження: сумнівні шаблонні тендери на мільйони та відсутність конкуренції

Однак 8 січня 2026 року набув чинності Наказ МВС України № 28 «Про деякі питання здійснення заходів з охорони в закладі загальної середньої освіти». Цей документ офіційно визначив систему відеоспостереження як невіддільну складову заходів технічної охорони шкіл на період дії воєнного стану.

Отримавши таку нормативну вказівку, полтавські школи почали масово замовляти встановлення камер самостійно вже зараз.

Формально всі ці закупівлі відбуваються через процедуру відкритих торгів, проте ця «конкуренція» є лише ілюзією. У системі Prozorro вже можна знайти 13 тендерів, у яких стабільно перемагає одна компанія — приватне підприємство «Еліт Форс Полтава» Руслана Назаренка. І навіть якщо на тендер випадково заходить конкурент з дешевшою пропозицією — його відхиляють.

«Акт огляду» та інші пастки для конкурентів

Чому ж на торги з мільйонними бюджетами переважно приходить лише одна фірма? Відповідь криється у специфічних вимогах тендерної документації. Головним бар'єром для будь-якого стороннього учасника є вимога надати «Акт огляду» об'єкта, обов'язково підписаний керівником навчального закладу.

На практиці це дає школам стовідсотковий ручний контроль над допуском до тендера. Якщо на поріг прийде «чужа» компанія, директор чи інша відповідальна особа завжди може опинитися на нараді, лікарняному або просто не підписати документ, що призведе до дискваліфікації учасника.

Зрештою, документацію готували настільки неуважно, що у гімназії № 7 трапився комічний прокол: очікувану вартість туди, ймовірно, скопіювали з якогось старого дрібного ремонту — 71 160 грн, хоча реальний договір згодом уклали на 748 210 грн.

Однакова кількість камер

Аналіз технічних завдань та відомостей ресурсів викриває суцільний «копіпаст». У кожній із проаналізованих нами шкіл (№№, 2, 7, 10, 28, 32) замовляють абсолютно ідентичний набір обладнання: рівно 32 камери відеоспостереження, один 32-портовий відеореєстратор, два жорстких диски та один монітор.

Тобто по-справжньому індивідуальні проєкти під кожну будівлю, яка має свою площу та свої архітектурні особливості, ніхто не розробляв. Також ігнорується питання інтеграції вже встановлених раніше камер.

Маскування моделей та брендів у кошторисах

Якщо зазирнути в оприлюдені підсумкові відомості ресурсів, ціни там вказані без урахування ПДВ.

Щоб ускладнити перевірку адекватності цих витрат, упорядники кошторисів вдалися до маскування брендів та моделей обладнання. Наприклад, замість реальної марки джерела живлення Westech у документах систематично фігурує одруківка «Vestech».

Та набагато більшої уваги заслуговують самі камери. У відомостях вони вписані максимально розмито — просто «Камера відеоспостереження 2 Мп Hikvision» без зазначення жодної конкретної моделі чи артикулу.

Більше того, для різних шкіл вартість цієї абсолютно абстрактної камери чомусь відрізняється: у кошторисах для шкіл №№ 7, 28, 32 Ліцею № 32 та Школи № 28 відпускна ціна становить 3006 грн без ПДВ, а от для Ліцею № 2 та Ліцею № 10 ціна раптово зростає до 3337,5 грн без ПДВ. Разом із податком остання цифра перетворюється на 4005 грн за одну одиницю.

На роздрібному ринку базові вуличні чи купольні 2-мегапіксельні камери Hikvision можна легко придбати за 1000-2500 грн. Водночас існують і значно дорожчі спеціалізовані моделі на 2 Мп (наприклад, з моторизованими об'єктивами або потужними технологіями нічного бачення), які дійсно можуть коштувати 4000 грн і значно більше.

Через свідому відсутність точного маркування у тендерах перевірити доцільність витрат неможливо: для містян це залишається «котом у мішку», який може виявитися як потрійною переплатою за найдешевшу бюджетну модель, так і цілком адекватна ринкова ціна за якіснішу оптику.

Потужні людино-години

Людино-години трудовитрат монтажників у цих кошторисах технічно прив’язані до різної довжини кабелів, які необхідно прокласти у кожному закладі. Саме через цю змінну величину загальні суми тендерів для різних шкіл і різняться в діапазоні від 748 тис. грн до 884 тис. грн.

Для прикладу, у невеликій гімназії № 7 монтаж 32 камер оцінили у 1214 людино-годин, а от у більшому ліцеї № 2 на таку ж кількість техніки заклали вже 1458 люд-годин. Щоб зрозуміти всю абсурдність цих масштабів, достатньо перевести їх у реальний час.

1458 людино-годин — це понад 182 повноцінні 8-годинні робочі дні. Тобто, якщо на об'єкті працюватиме один монтажник без жодного вихідного, він встановлюватиме ці камери рівно 6 місяців. Або 45,5 годин на одну камеру. Якщо ж працюватиме бригада з трьох фахівців — їм доведеться монтувати систему 2 місяці щоденної роботи.

В абсолютних цифрах очікувані витрати на оплату роботи сягають понад 350 тис. грн на один навчальний заклад — майже третини від вартості договорів. Враховуючи, що «Еліт Форс Полтава» на всі школи заявляє лише трьох людей, подібні витрати виглядають завищеними або просто некоректними. 

Підсумок

Мільйони гривень з міського бюджету зараз спрямовуються одному підряднику за шаблонними проєктами і за повної відсутності конкуренції. Очевидно, що цей процес не зупиниться, і найближчим часом ми побачимо замовлення відеоспостереження за цією ж схемою й іншими школами Полтави.

Варто згадати й політичний контекст: відповідно до неофіційного квотного-корупційного принципу поділу влади у місті, за ремонти та оновлення освітніх закладів відповідає партія «За Майбутнє». Залишається лише сподіватися, що таке безсоромне відпрацювання керівниками шкіл «темників» з міськради надихне детективів НАБУ на нові підозри.

Нагадаємо, на початку року департамент освіти замовив комп’ютерного обладнання та оргтехніки на 10 млн грн. Попри те, що усі тендери умисно «заточили» під конкретно постачальника, закупівлі відбулися без уваги правоохоронців.

Віктор ТКАЧЕНКО для «Полтавщини»