Полтавській гравіметрічній обсерваторії виповнюється 100 років: в обласній бібліотеці відбудеться вечір-присвята
Виповнюється 100 років від часу відкриття Полтавської гравіметричної обсерваторії — унікальної наукової установи, яка стала одним із ключових центрів геофізичних і астрономо-геодезичних досліджень не лише в Україні, а й у Європі.
Обсерваторію заснували у 1926 році з ініціативи видатного астронома і геофізика Олександра Орлова. Саме він запропонував створити спеціалізовану установу для дослідження фізичних параметрів Землі, насамперед сили тяжіння та її змін.
Науковець пояснював вибір Полтави кількома причинами. У місті були глибокі льохи XVIII століття, які дозволяли встановити точні прилади — горизонтальні маятники. Крім того, географічне розташування Полтави було зручним для широтних спостережень: на цій широті в зеніті кульмінують дві яскраві зенітні зірки, що забезпечувало можливість поєднати астрономічні та гравіметричні дослідження.
Будівлю для обсерваторії розмістили на Павленках, тодішній північній околиці Полтави, в будинку, що раніше належав художникові Григорію М’ясоєдову. Його звів син митця Іван М’ясоєдов для дружини Мальвіни Верничі в італійському стилі. Сьогодні будинок має історичну та культурну цінність, а на його фасаді встановлено меморіальну дошку Олександру Орлову.
Офіційною датою відкриття обсерваторії вважають 7 квітня 1926 року. Того дня в Полтаві заклали вихідний пункт для гравіметричної зйомки України та встановлення зв’язків з іншими опорними пунктами СРСР і Потсдамом — центром Європейської гравіметричної мережі.
Спочатку обсерваторію фінансувала Українська верховна палата мір і ваг. Уже в перші роки її фахівці провели дослідження сили тяжіння у 500 населених пунктах України, а також вивчали рух полюсів Землі та земні припливи.
У 1936 році установу передали до Академії наук УРСР, а з 1964 року вона увійшла до складу Інституту геофізики АН УРСР (нині — Національної академії наук України).
Протягом 1926-1936 років колектив обсерваторії здійснив масштабне гравіметричне картографування території України. Результатом стала перша гравіметрична карта, яку використовували під час пошуку корисних копалин.
Від початку своєї діяльності обсерваторія інтегрувалася у міжнародний науковий простір. Вона стала одним із пунктів світової гравіметричної мережі, що дозволяло зіставляти результати вимірювань із європейськими центрами та брати участь у глобальних дослідженнях будови Землі.
Особливістю установи було поєднання астрономічних і геофізичних методів. Тут проводили довготривалі спостереження, зокрема за варіаціями широти та рухом земної осі. Також науковці здійснювали геофізичні дослідження, які використовують для прогнозування землетрусів, і вивчали джерела космічного радіовипромінювання. З 2001 року в обсерваторії регулярно проводять GPS-спостереження.
Про високий рівень наукових досліджень свідчить діяльність учених, які працювали в установі в різні роки. Серед них — член-кореспондент АН УРСР Зінаїда Аксентьєва, академік АН УРСР Євген Федоров та академік НАН України Ярослав Яцків.
Сьогодні невеликий колектив Полтавської гравіметричної обсерваторії під керівництвом Михайла Лубкова продовжує працювати, впроваджуючи сучасні технології та розвиваючи нові напрями досліджень Землі і Всесвіту.
100-річчя обсерваторії — це не лише ювілей установи, а й символ становлення модерної науки в Україні. Її історія показує, як наукова ініціатива та міжнародна співпраця здатні забезпечити тривалий і стратегічний розвиток досліджень.
8 квітня 2026 року о 12:00 у кімнаті 213 Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І.П. Котляревського відбудеться вечір-присвята до 100-річчя Полтавської гравіметричної обсерваторії. У програмі — презентація другого видання книги «Павленки і Тарновщина» краєзнавця Леоніда Булави, виступи науковців і ветеранів обсерваторії про її історію та сучасні напрями досліджень, а також розповідь митця Артура Арояна про садибу в мистецькому просторі та неформальне спілкування учасників.
Іван ШЕВЧЕНКО, «Полтавщина»