Представник ПП «Карсад 1»: як привласнити чуже майно або нова схема від Поліщука?

Водночас викликає занепокоєння інформація про ймовірну взаємодію з окремими представниками правоохоронних органів, адвокатури та судової системи — тими, хто мав би забезпечувати дотримання закону.

І це не якісь вигадки, це факти, щодо яких ведеться досудове розслідування ТУ ДБР в м. Полтава. Як полтавські правоохоронці за підтримки свого безпосереднього керівництва, приймали можливу участь у силовому захопленні автостоянок, та заводили озброєних «тітушек» в масках з кийками до приміщень охорони на автостоянках. Ну, а хто був замовником та фінансував захоплення автостоянок, ви вже здогадались і самі.

Замість того, щоб діяти відповідно до закону та надати договори суборенди земельної ділянки під автостоянкою по вул. Київське Шосе, 70а, КП «Полтава-сервіс» ПМР в особі його керівника Поліщука Д.В., подає вже мабуть вчетверте позов до суду про скасування права власності на майно, яке розташовано на вказаній автостоянці. Тобто КП «Полтава-сервіс» намагається використати судову систему для заволодіння чужим майном.

У випадку надання договорів суборенди, кошти за користування землею будуть надходити безпосередньо до міського бюджету, а це Поліщуку не цікаво, тому що у такому випадку КП «Полтава-сервіс» не зможе отримувати надприбутки, які вони, до речі, вигадують просто зі стелі у своїх договорах «Про співробітництво». До речі, на мої чисельні звернення до Поліщука, з проханням надати відповідь, чим обґрунтована сума так званої компенсації, яку він вказує у своїх договорах «Про співробітництво» та з чого формується сума компенсації, відповіді так і не було.

Тому схема дуже проста: тим, хто не хоче платити Поліщуку та переплачувати значні кошти, а також вимагає законні договори суборенди, просто скасовують право власності та відбирають бізнес!

Вони заздалегідь заручаються підтримкою правоохоронців, потім наймають озброєних «тітушок» або охоронні структури, наймають підставних адвокатів, яким потім передають це майно, після чого у силовий спосіб привласнюють собі усе, що бачать очі. Саме так вже відбувалось з автостоянками в Полтаві, які «віджимались» під гаслами «Усе для громади, а гроші в бюджет!», а вже через місяць Поліщук передав автостоянки підставній фірмі з ідентичною назвою ТОВ «КП Полтава-сервіс», забувши про громаду та її інтереси. На даний час на захоплених автостоянках, незаконно використовується майно для отримання прибутку, різними охоронними та приватними фірмами, яким Поліщук передав ці автостоянки після захоплення. Одразу хочеться задати питання Поліщуку, пане Денисе, а як же інтереси громади, про яку ви так неусипно піклувались? Чи то була чергова порція брехні? Хоча, навіщо питати, як і так усе зрозуміло. Факти річ вперта.

В даному випадку, намагання Поліщука скасувати право власності на майно під цією автостоянкою, на мою переконливу думку, направлено в першу чергу на приховування можливих злочинних дій, по незаконній передачі майна без відома власника до господарського відання до КП «Полтава-сервіс». Тобто Поліщук, будучи обізнаним про те, що усе майно на цій автостоянці перебуває у законній власності фізичної особи, без її відома, із залученням третіх осіб, шляхом певних маніпуляцій з Державним реєстром речових прав, змінюють записи, видаливши власника з Реєстру. Після чого Поліщук ініціює перед ПМР передачу цього майна у господарське відання КП «Полтава-сервіс». Ямщикова в свою чергу, також будучи обізнаною про те, що Полтавська міська рада, не є власником цього майна, і взагалі не має до нього жодного відношення, все одно ініціює голосування за це питання на черговій сесії та передає майно до комунального підприємства. Однак Міністерство юстиції України скасовує незаконні дії з реєстром та повертає законному власнику майно. Проте рішення сесії про передачу майна залишається і в подальшому свідомо використовується як прикриття для силових захоплень автостоянок.

Поліщука навіть не зупиняє Постанова Верховного суду України, який роз’яснив, що таке рішення є нікчемним та не несе жодних юридичних наслідків.
Як я вже писав вище, такий позов про скасування права власності, Поліщук подає не вперше, бо попередні суди йому або просто відмовили в розгляді такого позову, або зобов’язали надати письмові відповіді на незручні для питання, після чого представник КП в особі Оксани Левченко просто ігнорував судовий процес, та чекав поки суд залишить справу без розгляду, щоб звернутись з подібним позовом знову до іншого судді. Тобто така собі не добросовісна маніпулятивна поведінка в суді, на мою думку, тільки підтверджує те, що істинні мотиви звернення до суду зовсім не ті, про які каже Поліщук.

Питання, які ми задавали на попередньому судовому засіданні Поліщуку, доволі прості, але дуже не зручні, тому що відповісти правду — це одразу автоматично програти суд, а відверто брехати — це просто закопати себе ще глибше. Ось декілька питань з довгого списку:

1. На якій правовій підставі Ви вважаєте себе особою, права якої порушені володінням або користуванням спірною будівлею, якщо жодного речового чи зобов’язального права на неї Ви не маєте?
2. Який саме охоронюваний законом інтерес Ви прагнете захистити у цій справі, якщо Ви не є ні власником, ні орендарем, ні іншим титульним володільцем спірної нерухомості?
3. Чи здійснювали Ви фактичне володіння або господарську діяльність у межах спірного об’єкта нерухомості до його відчуження? Якщо так — на підставі яких документів?

І так далі… Це просто невеликий приклад питань з великого переліку, на якій Поліщук має дати пряму відповідь в суді. Я сподіваюсь у нього вистачить сміливості особисто хоч раз прийти на судові засідання та прямо відповісти на поставлені запитання.

У той час, коли одні громадяни захищають державу на фронті, інші очікують від органів влади прозорості, законності та відповідального ставлення до економіки міста. А отримують лише тотальну брехню, замилювання очей нікчемними політичними гаслами та захоплення власного майна.

Наразі залишається відкритим питання реакції центральних органів влади, зокрема Офісу Президента України, Офісу Генерального прокурора та Міністерства внутрішніх справ, до яких були направлені відповідні звернення.

Ситуація в Полтаві — це тест на зрілість держави. Або право власності залишається базовою цінністю, або будь-який бізнес може стати об’єктом «перерозподілу» під прикриттям піклування про інтереси громади або прийняття завідомо неправомірних рішень. І головне питання тут не в конкретних прізвищах. А в тому, чи здатна держава захистити тих, хто працює, платить податки і тримає економіку в найскладніші часи.

Валентин АРТЕМ’ЄВ, директор ПП «Карсад-1»