За останній тиждень стало відомо про загибель 22 військових, життя яких були пов’язані з Полтавщиною

За інформацією Терешківської сільської ради, 3 червня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі селища Білий Колодязь Чугуївського району Харківської області загинув старший сержант Приходько Андрій Олександрович.

Воїн народився 28 травня 1968 року у німецькому місті Магдебург. Разом із сім’єю проживав у селі Минівка Терешківської громади Полтавської області. На захист України став у квітні 2019 року, уклавши контракт із Збройними Силами України. Виконував бойові завдання у найгарячіших точках фронту, проявляючи відвагу та вірність військовій присязі.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 14 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Миколаївка Покровського району Донецької області загинув Одейчук Олексій Михайлович — солдат, стрілець-помічник гранатометника.

Воїн народився 11 липня 1984 року у селі Когалим Сургутського району Тюменської області РФ. У дитинстві разом із родиною переїхав до України, проживав у місті Кременчук. Навчався у Кременчуцькій ЗОШ № 14, після чого здобув освіту у ПТУ № 26. Працював у ресторані «Ахтамар», де здобув повагу колег своєю доброзичливістю, працьовитістю та готовністю завжди допомогти. У полеглого захисника залишилися батьки та син.

За інформацією Решетилівської міської ради, 16 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі села Новоселівка Перша Покровського району Донецької області загинув Чобану Валерій Дмитрович — солдат, старший стрілець-оператор єгерського батальйону.

Воїн народився 30 липня 1991 року у селі Шамраївка Решетилівської громади. У 2006 році закінчив Шамраївську школу, повну середню освіту здобув у Шевченківській ЗОШ. Навчався у геологорозвідувальному технікумі міста Полтава. Працював помічником бурильника на об’єктах Полтавщини, а перед мобілізацією — на м’ясокомбінаті в Тернополі.

У травні 2024 року Валерій Чобану був мобілізований до лав Збройних Сил України. Довгий час воїна вважали безвісти зниклим. Лише у вересні 2025 року трагічна звістка підтвердилася.

За інформацією Великосорочинської сільської ради, 3 вересня 2024 року у місті Вугледар Волноваського району Донецької області внаслідок артилерійського обстрілу загинув Заріцький Ярослав Вікторович — солдат, стрілець-помічник гранатометника 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.

Воїн народився 1 серпня 1998 року в селищі Шишаки. Згодом родина переїхала до села Мареничі Великосорочинської громади. Навчався у Солонцівській ЗОШ та Полив’янському НВК. Після школи вступив до Миргородського ПТУ № 44, де здобув спеціальність електромонтера. Працював в агрофірмі «Зоря-Агро».

У 2021 році разом із цивільною дружиною та донькою переїхав до села Великі Сорочинці, де працював у місцевому аграрному орендно-приватному підприємстві «Великосорочинське». У 2022 році в подружжя народилася ще одна донечка. У липні 2024 року був мобілізований до лав ЗСУ.

За інформацією Пирятинської міської ради, 17 вересня 2024 року під час запеклих боїв за місто Вугледар Волноваського району Донецької області загинув Боков Євгеній Вікторович.

Воїн народився 1 серпня 1988 року у місті Караганда (Казахстан). Зростав у селі Олександрівка Пирятинської громади Полтавської області. Після закінчення 9 класів Олександрівської школи навчався у Пирятинському ліцеї, який закінчив у 2006 році. Здобув фах інженера-будівельника в Полтавському технічному університеті імені Юрія Кондратюка.

Після навчання працював у будівельній галузі: пройшов шлях від майстра до керівника будівельної дільниці. Під його керівництвом у Розсошенцях зведено низку важливих об’єктів — дитячий садок, торговельний центр, алеї, фонтан. З початком повномасштабного вторгнення активно допомагав у будівництві блокпостів і укріплень.

У квітні 2024 року Євгеній Боков став до лав Збройних Сил України. Служив сумлінно, з глибокою вірою у перемогу. У загиблого залишилися батьки, молодший брат, дружина та донька.

За інформацією Лубенської міської ради, 8 листопада 2024 року під час виконання бойового завдання у районі села Антонівка Покровського району Донецької області загинув Сизоненко Олександр Валерійович — солдат, стрілець-помічник гранатометника стрілецької роти.

Воїн народився 30 січня 1974 року у місті Лубни, де минули його дитячі та юнацькі роки. Навчався у Лубенській ЗОШ № 3. Проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил України. Працював охоронцем у різних організаціях, захоплювався будівництвом і мав добру славу умілого майстра.

Олександр виріс у багатодітній родині: був єдиним сином серед трьох сестер, для яких став опорою й надійним помічником. Любив грати на гітарі, читати книги, був щирим, доброзичливим і товариським. Завжди допомагав батькам і рідним.

З початком повномасштабного вторгнення долучився до добровольчого формування Лубенської територіальної громади. У грудні 2023 року підписав контракт і став до лав Збройних Сил України, мужньо виконував бойові завдання, боронячи незалежність і свободу держави. У полеглого захисника залишилися мама, сестри та сини.

За інформацією Полтавської міської ради, 15 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання на північно-східному напрямку загинув Долгих Владислав Володимирович — солдат, навідник 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура».

Воїн народився 7 червня 1969 року. Проживав у місті Полтава. Закінчив Полтавський технікум м’ясної промисловості у 1988 році за спеціальністю технік-електрик. Працював налагоджувальником та механіком на промислових підприємствах Полтави. У травні 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. У полеглого захисника залишилися брат, сестра, дружина та дві доньки.

За інформацією Полтавської міської ради, 17 вересня 2025 року на Львівщині внаслідок трагічного випадку загинув Плеханов Олексій Володимирович — молодший сержант, начальник складу взводу забезпечення.

Воїн народився 27 грудня 1973 року у місті Полтава. Навчався у ЗОШ № 14. У 1991 році проходив строкову військову службу. Проживав у селі Розсошенці Щербанівської громади. Працював будівельником.

У вересні 2023 року був призваний до лав Збройних Сил України. Мав статус учасника бойових дій. У загиблого залишилися брати, сестри, дружина, син та донька.

За інформацією Піщанської сільської ради, 20 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі села Степне Сумської області загинув Сокуренко Ілля Олександрович — солдат, номер обслуги гранатометного відділення взводу вогневої підтримки.

Воїн народився 22 червня 2004 року у селі Піщане Кременчуцького району. У 2010 році пішов у перший клас Піщанської гімназії, після закінчення 9 класів вступив до Кременчуцького вищого професійного училища № 7, де здобув спеціальність зварювальника. Працював на підприємствах міста Кременчука.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 21 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу села Березове Дніпропетровської області загинув Кулинич Сергій Володимирович — солдат, гранатометник.

Воїн народився 18 березня 1983 року у місті Заводське Лохвицького району Полтавської області. Навчався у Лохвицькій філії Полтавського технікуму харчових технологій, а згодом у Сумському державному університеті. Після навчання проживав у місті Кременчук, працював у товаристві «Світейл».

З початком повномасштабного вторгнення став до лав Збройних Сил України. Мужньо виконував бойові завдання, залишаючись відданим військовій присязі та Україні до останнього подиху. У полеглого захисника залишилися мама, дружина та двоє дітей.

За інформацією Полтавської міської ради, 24 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання у Харківській області загинув Дрозд Юрій Ярославович — сержант навчального взводу.

Воїн народився 3 березня 1981 року в місті Радехів Львівської області. Проживав у Полтавському районі.

За інформацією Диканської селищної ради, 24 вересня 2025 року внаслідок ракетного удару загинув Славко Микола Леонідович.

Воїн народився 16 квітня 1987 року. Проживав у селі Надія Диканської громади Полтавської області.

За інформацією Глобинської міської ради, 25 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу міста Торецьк Бахмутського району Донецької області загинув Глущенко Юрій Володимирович.

Воїн народився 17 березня 1992 року у селі Пустовійтове Глобинської громади. Разом із молодшим братом ріс без батьків — у любові й турботі рідної бабусі, яка виховала онуків у доброті та працьовитості. Навчався у Глобинській школі № 4, згодом здобув професію машиніста крана. Працював слюсарем-водієм на м’ясокомбінаті, займався ремонтом техніки, опанував спеціальність у сфері будівельних та ремонтних робіт. Колеги та друзі знали його як майстра своєї справи, людину щиру, надійну й готову допомогти кожному.

У липні 2024 року Юрій Глущенко став на захист України. Служив на Куп’янсько-Лиманському напрямку у складі окремого стрілецького батальйону, мав позивний «Юрист». Відзначався відповідальністю, рішучістю та мужністю, здобув повагу побратимів. За час служби отримав звання молодшого сержанта та посаду командира стрілецького взводу.

У полеглого захисника залишилися бабуся, брат, дружина, донька та син.

За інформацією Новогалещинської селищної ради, 25 вересня 2025 року під час проходження військової служби помер Скоморох Валерій Вікторович.

Воїн народився 1 січня 1972 року у місті Комсомольську (нині Горішні Плавні) Полтавської області. Проживав у селищі Нова Галещина Кременчуцького району.

За інформацією Шишацької селищної громади, 25 вересня 2025 року в районі села Борівська Андріївка Ізюмського району Харківської області загинув солдат Солодун Роман Іванович.

Воїн народився 7 березня 1990 року в місті Гадяч. З 1992 року проживав у селі Михайлики Шишацької громади. Навчався у місцевій школі, з дитинства цікавився технікою та комп’ютерами. У 2011 році закінчив Полтавський геолого-розвідувальний коледж за спеціальністю «буріння свердловин». Працював у різних регіонах України, згодом — у будівельній бригаді СТОВ «Воскобійники» та в агропідприємстві «Астарта» помічником ветеринара.

У червні 2025 року одружився, усиновив сина дружини й очікував на народження дитини. За два місяці до загибелі був відзначений нагородою — медаллю «Сильні духом».

За інформацією Новоселівської сільської ради, 26 вересня 2025 року в одній з лікарень Полтави внаслідок тяжкого онкологічного захворювання помер Безотосний Роман Володимирович — солдат, водій взводу охорони військової частини.

Воїн народився 28 січня 1984 року у селі Рунівщина Полтавського району. Навчався у Рунівщинській ЗОШ. Після 9 класів вступив до Полтавського комерційного коледжу, де здобув спеціальність з управління персоналом. Працював у «Полтаватрансбуді», згодом займався власною справою як приватний підприємець.

З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році добровільно став до лав Збройних Сил України. Сумлінно виконував військовий обов’язок, був відданим присязі та своїй країні. У померлого захисника залишилися мама, дружина та донька.

За інформацією Хорольської міської ради, 26 вересня 2025 року в селі Новотроїцьке Запорізької області внаслідок хвороби помер Єресько Олександр Олегович — солдат, водій стрілецького відділення механізованої бригади.

Воїн народився 23 травня 1982 року у місті Хорол. Став до лав ЗСУ у лютому 2023 року. У полеглого захисника залишилися мама, сестра, дружина, син і донька.

За інформацією Полтавської міської ради, 28 вересня 2025 року під час виконання завдань за призначенням на Дніпропетровщині загинув солдат Головін Євгеній Юрійович.

Воїн народився 26 січня 1971 року в місті Залізне (колишнє Артемове) Донецької області. Проживав у Полтаві. Працював техніком-електриком.

За інформацією Горішньоплавнівської міської ради, 28 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання загинув солдат Кошляк Євген Олексійович.

Воїн народився 3 січня 1987 року у місті Комсомольську (нині Горішні Плавні) Полтавської області. Після закінчення 9 класів ЗОШ № 3 навчався у Комсомольському професійному будівельному ліцеї, де здобув професію водія і слюсаря. Після строкової служби працював за фахом на підприємствах міста, з 2018 року — у ТОВ «Феррострой». У вересні 2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України.

За інформацією Горішньоплавнівської міської ради, 2 жовтня 2025 року внаслідок тяжкої хвороби помер солдат Бойко Володимир Юрійович.

Воїн народився 4 травня 1970 року в місті Нікель Мурманської області РФ. У дитячі роки разом із родиною переїхав до міста Комсомольськ (нині Горішні Плавні). Навчався у школі № 5, згодом у Гірничо-металургійному технікумі. У 1988 році закінчив навчальний комбінат «Мелітопольводбуд» за спеціальністю машиніста дизельних екскаваторів та слюсаря.

Після строкової служби працював у різних галузях, зокрема у складі археологічної експедиції під керівництвом історика Юрія Шилова, беручи участь у розкопках кургану «Могила Стовбувата» як машиніст малого екскаватора. Після початку повномасштабного вторгнення добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Під час перебування на фронті внаслідок недолікованої пневмонії отримав тяжке хронічне захворювання. У грудні 2022 року був звільнений зі служби за станом здоров’я.

Володимир Бойко був добрим, щирим, працьовитим і відданим родині чоловіком, люблячим батьком і дідусем, товариським другом та палким уболівальником команди «Гірник-Спорт».

За інформацією Лубенської міської ради, 3 жовтня 2025 року раптово помер Масюк Юрій Олександрович — майор, начальник групи персоналу Лубенського РТЦК та СП.

Воїн народився 7 грудня 1975 року у місті Лубни Полтавської області. Навчався у Лубенській середній школі № 1. З дитинства мріяв про військову службу, тому вступив до Одеського інституту Сухопутних військ, який закінчив у 1997 році. Подальшу службу проходив у різних військових частинах у Лубнах та Києві. Заочно навчався у Національному університеті оборони України на оперативно-тактичному факультеті.

У 2012 році звільнився у запас, працював начальником відділу в Міністерстві оборони України, а з 2016 року займався власною справою. Після початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році повернувся до лав Збройних Сил України, працював у Лубенському районному ТЦК та СП.

Колеги згадують Юрія Масюка як мудрого, вимогливого і водночас людяного керівника, який завжди підтримував і надихав колектив. Його професіоналізм, доброта і щирість залишили глибокий слід у серцях усіх, хто його знав. У померлого залишилися батьки, брат, дружина та діти.

За інформацією Гребінківської міської ради, повідомленою 4 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання загинув Сухенко Олег Валерійович.

Воїн народився 8 липня 1988 року у місті Гребінка. Навчався у Гребінківській гімназії, після чого продовжив освіту у Полтавському кооперативному технікумі. Працював за спеціальністю у Полтаві та Києві.

1 лютого 2025 року Олег Сухенко був мобілізований до лав Збройних Сил України. Проходив військову службу на Сумщині, поблизу державного кордону, мужньо виконуючи завдання із захисту територіальної цілісності України. У загиблого захисника залишилися мама, брат, дружина та син.

Імена, фото й біографії інших загиблих бійців, життя яких було пов’язане з Полтавською областю, можна переглянути тут.

«Полтавщина»