Як працюють «тарани» у чергах до сервісного центру МВС: розповідь полтавки

Минулого тижня ІВ «Полтавщина» описала проблему черг у полтавському сервісному центрі МВС. Зокрема полтавці розповіли про перекупників, які за гроші займають місця в «живій черзі» або перепродають онлайн-талони на здачу іспитів. Потім сервісний центр офіційно відповів, що онлайн-запис є персоніфікованим, не підлягає передачі іншим особам і контролюється перевіркою документів. Тобто, підробити талончик неможливо. Але на практиці мешканці Полтави зіштовхуються з дефіцитом місць і людьми, які займають черги для інших.

Полтавка Тетяна розповіла свою історію про те, які вона пройшла випробування, щоби скласти іспит на права:

— Пішла я навчатися на водіння після того, як чоловік пішов на війну. Як і багатьом жінкам зараз, довелося брати все у свої руки. Вчилася в автошколі на Подолі, але не раджу туди йти. Викладач погано пояснював, нічого не було в електронному вигляді, наприкінці дістав старі картонні картки і змушував вирішувати тести письмово. Тому я сама завантажила додаток із ПДР і постійно тренувалася. Теорію здала з другого разу, взяла онлайн талончик — тоді ще можна було. Це був лютий, все працювало більш-менш стабільно.

Проблеми почалися навесні. Система зависала, місця зникали за секунди. Я заводила будильник на 00 ночі або на 3-тю ранку, щоб встигнути забронювати талончик. Одного разу мені вдалося, але того дня захворіли інструктори і всі чекали годинами. Я від 12-ї до 3-ї дня просиділа у стресі, так і не склавши іспит. А були дні, коли програма «зависала» і показувала, що місць уже немає, хоча ще мить тому вони були.

У липні я вирішила йти у живу чергу. Приїжджала о 4–5 ранку до сервісного центру, а один раз навіть о 23-й залишилася ночувати біля МРЕО. Там я побачила, як все працює. Якісь чоловіки щовечора займають місця, а вранці пропускають уперед інших людей — своїх родичів чи знайомих. Кажуть: «Оце моя племінниця», але видно, що це не одна людина, а кілька одразу. Для мене це було принизливо: я стою годинами, а мене відсувають. І так щоразу. Вони сидять у машинах, сплять на лавках, чергують цілими ночами. Це виглядає так, наче це їхня робота.

Щоб тебе визнали в черзі, потрібно було, щоб інші тебе бачили. Якщо ти не стоїшь, то тобі говорять: «Тебе тут не було». Тому я мусила стояти всю ніч. Було виснажливо і фізично, і морально. Пригадую хлопця, який прийшов о сьомій вечора і сидів до ранку, щоб бути першим. Інші навіть квартири знімали, щоб кілька днів ходити у ці черги. Я теж ночувала. І лише з восьмої спроби здала практичний іспит.

У самому сервісному центрі все прозоро. Працівники завжди перевіряють документи, меддовідку, уважно ставляться, навіть бажали мені удачі, бо бачили вже не раз. Тут не підробиш талончик і не підсунеш іншій людині. Уся проблема — у живій черзі, де «свої» проштовхують чужих уперед. Це не провина працівників центру, але від цього страждають усі, хто реально хоче скласти іспит.

Ще одна складність — брак самих центрів. До Полтави з’їжджаються не лише містяни, а й мешканці з усієї області. Коли оголошують тривогу і всіх ведуть в укриття, там неможливо дихати, а потім усі повертаються й продовжують чекати. Це величезне навантаження. Я вважаю, що варто відкрити більше сервісних центрів у Полтавській області, тоді людям не доведеться ночами чергувати під МРЕО.

Ажіотаж із талончиками виник через поєднання кількох чинників. Після початку повномасштабної війни зменшилася кількість екзаменаторів, адже частина з них пішла на війну. Водночас різко зріс попит на водійські права — багато жінок змушені вперше сідати за кермо, щоб возити дітей чи виконувати роботу. Таким чином, формально система «Е-запис» дійсно унеможливлює перепродаж талонів, однак людський фактор і організаційні проблеми створюють хаос, через який майбутнім водіям доводиться ночами стояти у чергах і витрачати тижні, щоб скласти іспит.

Микола ЛИСОГОР, «Полтавщина»