У липні знову постане проблема фінансування «Полтававодоканалу» з місцевих бюджетів

Полтава цієї весни опинилася під загрозою перебоїв централізованого водопостачання, через борги «Полтававодоканалу» перед постачальниками електроенергії. Чинний тариф на воду закладає ціну електрики ~6 грн/кВт·год, тоді як реальна вартість сягає 10 грн. Утворилася тарифна прірва: щомісяця водоканал недоотримує близько 20 млн грн.

Як повідомило керівництво водоканалу, Полтавська міськрада після певної дискусії (вимога взяти підприємство під своє управління) нещодавно надала водоканалу 10 млн грн на компенсацію різниці у тарифах. 5 млн грн, які обіцяла Полтавська ОВА, поки на рахунках комунальників не з’явились. Це вимагатиме від підприємства знову йти до громад, яким надає послуги, із проханням про допомогу.

Паралельно водоканал планує розпочати ремонт на вул. Івана Мазепи (між Мотелем та Алмазним) та на вул. Пилипа Орлика (біля собору). Роботи мають розпочатися о другій половині липня, після завершення ремонту на вул. Європейській, 90.

Проблеми індіанців

На брифінгу 19 травня голова Полтавської облради Олександр Біленький під час пресконференції визнав, що область не має конкретного плану, як розв’язати проблему. За його словами, єдиний шанс — винесення питання на Конгрес місцевих і регіональних влад при Президентові України, який заплановано на 5-6 червня. На сьогодні відомо, що конгрес, який перенесли на липень, поки під питанням.

В принципі, проблема стосується не так облради, як ОВА, яка взяла під контроль бюджетні витрати. Однак, директор фінансового департаменту Павло Кропивка ще у квітні заявив, що програма підтримки критичних підприємств не була підкріплена фінансово, а тому усі фонди на підтримку водоканалу вичерпані. У зв’язку із такою принциповою позицією керівництво облради звернулося до ОВА з вимогою звільнити Павла Кропивку.

Інші посадовці ОВА на цю тему чомусь не висловлювалися. Можливо, йде гра у злого та доброго поліцейського, де злий — Кропивка, а добрий — в.о. начальника ПОВА Володимир Когут. При цьому у доброго поки немає гарних новин для водоканалу.

Мимоволі складається версія, що як центральна, так і обласна влади обрали стратегію вичікування, можливо, проблема якось випариться сама по собі. Також є розуміння, що в реальності існує тільки три способи компенсації різниці в тарифах: з обласного бюджету, місцевих та за рахунок внутрішнього перерозподілу коштів на «Полтававодоканалі».

На сьогодні по факту маємо проблеми місцевих індіанців, які не дуже турбують умовного державного шерифа.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»