Сьогодні заснована Полтавська губернія

Спершу в складі Полтавської губернії було 10, згодом 12, а з 1803 р. — 15 повітів: Гадяцький, Зіньківський, Золотоніський, Кобеляцький, Костянтиноградський, Кременчуцький, Лохвицький, Лубенський, Миргородський, Переяславський, Пирятинський, Полтавський, Прилуцький, Роменський, Хорольський. Тоді тут налічувалося 1 343 029 жителів. 

Межувала Полтавська губернія на півночі з Чернігівською, на північному сході — з Курською та Харківською губерніями, на півдні — з Катеринославською, а з південному заході — р. Дніпром відділялася від Київської, Херсонської і частково Катеринославської губерній. Площа — 43 844 кв. версти.

Головне заняття наших предків — землеробство і скотарство. Вирощували зернові культури, льон, коноплі, соняшник, тютюн, овочеві культури. Значний прибуток давало вирощування слив. Одним з основних господарських занять було вирощування худоби, овець, коней та свиней. Жителі губернії займалися також чумацтвом, бондарством, гончарством, чинбарством та іншими промислами.Якщо порівняти, то мало чого змінилося в плані господарських занять жителів Полтавщини за два століття. 

На кінець 19 ст. в Полтавській губернії діяло 841 підприємство. За Всеросійським переписом 1897 р. в губернії налічувалось 2 778 151 жителів.

На початку 20 ст. Полтавщина залишалася аграрною губернією з великим поміщицьким землеволодінням. Понад 95 тис. селян наймитувало в місцевих поміщицьких маєтках, а близько 60 тисяч їздили на заробітки в Донбас, Катеринославську, Таврійську, Херсонську губернії. З 1906 до 1912 з Полтавщини 200 тисяч чоловік переїхало до Сибіру і на Далекий Схід. 

У 1900 році на території Полтавської губернії було 4416 підприємств.

Герб російського періоду

Герб Полтавської губернії в період входження краю до Російської імперії затверджений 5 липня 1878р. і являв собою в золотому полі чорний трикутний пам’ятник, прикрашений золотою змією, що звилась в кільце. За пам’ятником два зелених прапори, з золотим коронованим вензелевим зображенням Імені Імператора Петра Великого, древки червоні з вістрями від списа. Все супроводжувано в главі щита двома навхрест покладеними червоними мечами. Щит увінчаний Імператорською короною і обрамований золотим дубовим листям, що оповите Андріївською стрічкою.

Сучасний герб

Герб затверджений 30 січня 1998 р. XІІІ сесією обласної ради 22 скликання. Щит розділений на чотири частини малиновим ромбом, перетятим срібно-лазуровим хвилястим поясом. В першій частині щита в лазуровому полі золотий лапчастий хрест. В другій — в золотому полі червона підкова. В третій — в золотому полі червоне серце. В четвертій — в лазуровому полі золотий сніп пшениці. В першій частині ромба — золотий лук, супроводжуваний двома золотими зірками, в другій — золоті ворота з трьома баштами, супроводжувані двома золотими зірками.

• Лук зі стрілою та зірки — елементи які входили до гербів Полтави, Пирятина, вказують на історичну роль краю в обороні рідних земель, а також на м.Полтаву, як адміністративний центр області.
• Міські ворота з трьома баштами та флагштоками — елемент найстаршого із гербів, основний елемент герба м.Лохвиці вказує на міцність, могутність, недоторканість краю, козацькі традиції.
• Хвиля води — елементи гер6ів м.Комсомольська, Кременчука, символізує багатство водних просторів області.
• Козацький хрест — символ на історичних прапорах Полтавських полків, та елемент гербів міст Миргорода, Зінькова.
• Підкова — поширений елемент родових гербів України — символ щастя, добра, любові, злагоди.
• Серце — елемент герба гетьмана П.Полуботка, В.Кочубея, поширений елемент гербів України, символізує Полтавщину як серце України, її велич, духовність, — землю що надала життя видатним діячам світового значення.
• Сніп — уособлює природне багатство, родючість земель, працьовитість її мешканців, національні традиції краю.
• Корона — могутність, стійкість, велич і слава.

Прийняті кольори:

• Малиновий — найбільш розповсюджений колір козацьких прапорів — могутність, хоробрість.
• Лазуровий — боротьба за свободу, надія.
• Золотий — сонце, світло, добробут, доброта, робота, гідність.

Підготувала Діана ЧАЙКІНА, «Полтавщина»