У Полтаві на фасаді ліцею № 31 відкрили дошки пам’яті про захисників України Дениса Палія та Сергія Різника

Денис Палій народився 13 жовтня 1984 року в Полтаві, навчався у школі №31: після початкової школи продовжив навчання у біологічному класі. Навчання давалося легко. Денис Палій любив природу та тварин, писав наукові роботи для Малої академії наук України. Також активно займався спортом: дитиною відвідував басейн, бо гарно вмів плавати, у старших класах грав у баскетбол.

Після закінчення школи, Денис Палій навчався у Полтавському будівельному університеті на факультеті «Інформатика». Однак хотів стати військовим, тому на третьому курсі пішов на строкову службу, яку проходив в 79 десантно-штурмовій бригаді у місті Миколаїв. Надалі служив у правоохоронних органах, отримав звання капітана. Згодом переїхав за кордон — працював у сфері будівництва. На початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, Денис Палій був в Естонії. Чоловік вивіз сім’ю за кордон, а сам повернувся до України та приєднався до лав ЗСУ.

Денис Палій пройшов навчання та служив у 27 реактивній артилерійській бригаді імені кошового отамана Петра Калнишевського. Зв’язку з сім’єю майже не було, воїн відправляв рідним короткі повідомлення «Все добре». Згодом родина захисника дізналася, що Денис Палій знаходився на Харківському напрямку — звільняв окуповані території. Захисник України загинув 25 квітня 2022 року біля села Шебелинка Балаклійського району Харківської області. На місці загибелі створений Меморіальний комплекс пам’яті про полеглих бійців 12-ї реактивної артилерійської батареї 4-го реактивного артилерійського дивізіону 27-ї реактивної артилерійської бригади імені кошового отамана Петра Калнишевського. Поховали Дениса Палія на Меморіалі Героїв у селі Затурине Полтавської громади. Указом Президента України воїн посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Сергій Різник народився 22 грудня 1989 року в селі Андріївка Полтавського району. Ріс розумним, веселим, допитливим, доброзичливим, допомагав батькам по господарству, захоплювався футболом. В Андріївській загальноосвітній школі навчався до сьомого класу, потім його батьки переїхали до Полтави, а сина відали до школи № 31. Хлопчик відразу знайшов собі друзів, завжди підтримував тих, в кого щось не виходило. Сергій Різник брав участь у шкільних, міських та обласних спортивних змаганнях. У старшій школі перейшов до математичного класу й став душею колективу, бо був чесним, відкритим та небайдужим до чужих проблем.

Окрім футболу та волейболу, Сергій Різник вподобав й художню самодіяльність, брав участь у шкільних театральних виступах. В 11 класі, на Святі останнього дзвоника, отримав грамоту за спортивні досягнення та приз глядацьких симпатій «Відкриття року». На перервах з дівчатами міг написати вірш, а з хлопцями поділитися умінням гри у футбол.

Після закінчення навчання у школі, Сергій Різник міг би займатися футбольною кар’єрою, але його батьки хотіли добудувати будинок, тому поїхали на заробітки, а хлопець доглядав молодшого брата Дмитра. Сергій Різник вступив на заочне відділення до Полтавського технічного університету на будівельний факультет та почав працювали в магазині будматеріалів, потім працював в «Епіцентрі».

Сергій Різник докладав усіх зусиль, щоб його молодший брат Дмитро закінчив школу й займався улюбленим футболом та допоміг йому стати одним з найкращих гравців «Ворскли». Нині Дмитро Різник воротар клубу «Шахтар» та збірної України.

19 квітня 2022 року Сергій Різник почав служити у складі 68 окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша. Військовий був командиром єгерського відділення. Боєць загинув 7 вересня 2023 року отримавши мінно-вибухову травму біля села Новоєгорівка Луганської області. Воїна поховали на Затуринському кладовищі.

Сергій Різник нагороджений за відвагу нагрудним знаком І ступеня «Хрест Воїна-Єгеря» та Почесним нагрудним знаком «Хрест Хоробрих», відзнакою Міністерства оборони України — медаллю «За поранення» та орденом «За мужність» III ступеня.

Ольга ГРИНЕНКО, «Полтавщина»