Олександр Павлюченко: моя так звана «справа» — це не про хуліганство, а про спробу рейдерства

Засновник групи компаній ПП «Альфа-Капітал» звернувся до «Полтавщини», щоб викласти свою позицію щодо конфлікту, який стався 2 листопада у ресторані «Shade».

«2 листопада сталася прикра для мене подія. Ввечері в полтавському ресторані я повівся на провокацію раніше невідомих мені осіб. Результатом чого стала штурханина, в якій я дав одного ляпаса особі чоловічої статі — у відповідь на образливі слова на мою адресу

Прикрий випадок, який з подачі «потерпілого» — мого кривдника — у поліції набув кваліфікації «хуліганство».

Це мене не здивувало. Здивувало інше: паралельно розпочалася штучна «розкрутка» цього дрібного епізоду в ЗМІ — місцевих і центральних. Однобоке висвітлення подій, в якому я, доброчесний бізнесмен, батько п’яти дітей, фігурую як «кримінальний авторитет». Досвідчені люди порахували, що замовники вже витратили до $10 000. Чого собі явно не могли дозволити так звані «потерпілі».

Вже 8 листопада мені стало остаточно ясно, що події 2 листопада — це заздалегідь спланована провокація. Того дня, перебуваючи по справах в Одесі, я виявив за собою зовнішнє спостереження. Ввечері на під’їзді до Києва моє авто було зупинено та оточене десятками (!) озброєних людей. Які, без будь-яких пояснень, брутально витягли мене, мого сина та наших попутників з авто, кинули роздягненими на асфальт (нібито шукали зброю, але її не було), забрали в нас документи, телефони та всі гроші (без будь-якого опису).

Затримання відбулося о 17:09, а вже о 17:15 новина плюс відео затримання «кримінального авторитета» пішла гуляти Україною. Тобто, організатори мого цькування планували його заздалегідь, а їхні високі (на сьогодні) посади дозволили залучити до «спецоперації» Нацполіцію та ДБР, оперативно-технічні та спеціальні підрозділи — а це приблизно сотня людей в погонах, і це під час війни!

Лише наступного дня, 9 листопада, мене привезли до Печерського суду столиці.
Вже в суді я дізнався, що дрібною, загалом, справою про хуліганство в провінції чомусь займаються столичні підрозділи ДБР. Чий могутній, добре озброєний «спецназ» так мужньо «прийняв» нас, полтавців, взірцево-показово понівечивши наше авто.

Масштабом «моєї» справи був неабияк здивований і суддя непростого Печерського суду. «Вперше бачу, щоб аж два прокурори з Генеральної прокуратури прийшли підтримувати домашній арешт» — це слова судді.

І так, мені призначений цілодобовий домашній арешт — це максимум, що передбачає «хуліганка».

Це пізніше я дізнався — бо вся Україна є «велике село» — що організатори провокації проти мене так хотіли запроторити мене в СІЗО, що розглядали варіанти перекваліфікувати «мою справу» на «масові заворушення», чи «замах на вбивство». Але на таку очевидну дурню так і не наважилися. Бо всі ж розуміють: влада зміниться — відповідати доведеться виконавцям.

Тому для мене очевидно, що все, що відбувається зі мною, починаючи з 2 листопада — зрежисована, цілеспрямована акція із залученням провокаторів. Ціль якої — через подальший арешт відсторонити мене від управління масштабним бізнесом. З метою подальшого рейдерського захоплення моїх бізнес-активів повністю або частково.

Що маємо станом на сьогодні?

Мій домашній арешт. Мої 2000+ підлеглих продовжують працю на аграрній ниві. Вони годують свої сім’ї. Збираючи, зокрема й врожай на 16 тис. га сумського та чернігівського прикордоння, під обстрілами, під загрозою смерті, це щоб і у Держави були гроші. 1 мільярд 780 млн сплачених моїми компаніями податків — це лише з 2020 року і по цей час. Я обурений. Ці бездоганно екіпіровані хлопці з чималими зарплатами захищають не мене, платника податків, а чинять свавілля щодо мене.

31 млн 500 тис. — лише останній мій платіж на пряму допомогу ЗСУ. Про інші я і не казатиму. Це мої особисті гроші.

До того, ж, навіть під час війни, ми продовжуємо будувати найсучасніші підприємства тут, в Україні, прокладаємо дороги, допомагаємо з ремонтом шкіл і дитсадків.

І так: я — авторитет. Але не кримінальний, якого з мене ліплять організатори чергового «рейдерського наїзду».

Авторитет для тих тисяч і тисяч людей, які свого часу зверталися до мене за допомогою чи порадою — я не відмовив нікому. Авторитет для тисяч своїх підлеглих, яким я гарантую роботу та доходи у будь-які скрутні часи. Авторитет для колег-бізнесменів, з якими разом ми створюємо нову, сучасну, засновану на приватній власності економіку України.

І саме тому, як людина, яка звикла відповідати за свої слова та вчинки, я готовий відстоювати своє добре ім’я, ділову репутацію та бізнес-інтереси виключно в законний спосіб. І до самого кінця.

З обов’язковим притягненням до відповідальності усіх моїх кривдників і оприлюдненням їхніх прізвищ. Скільки б часу та ресурсів мені б це не коштувало.

Спроби шантажувати мене нікчемними («замовними») кримінальними провадженнями, спроби захопити мій аграрний бізнес — безперспективні та успіху не матимуть. Так вже було. Так і буде».

Ми пропонуємо й іншій стороні конфлікту розгорнуто висловити свою версію і щодо події 2 листопада, і щодо наступних днів після неї.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»