За останній тиждень стало відомо про загибель 25 військових, життя яких були пов’язані з Полтавщиною

За інформацією Новоселівської сільської ради, 13 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу села Стельмахівка Сватівського району Луганської області загинув Дмитрук Антон Юрійович — солдат Національної гвардії України, номер обслуги міномета стрілецького батальйону.

Воїн народився 20 червня 1995 року в селі Мар’ївка Полтавського району. Проживав у рідному селі, навчався у місцевій школі. Став на захист Батьківщини у лютому 2022 року.

Тривалий час офіційні відомості про його загибель не були підтверджені. Врешті-решт, воїна ідентифікували за результатами ДНК-експертизи.

У полеглого захисника залишилися мама, брат, дружина та двоє доньок.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 8 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу міста Авдіївка Покровського району Донецької області загинув Вербенко Юрій Володимирович — сержант з матеріального забезпечення.

Воїн народився 21 травня 1973 року. Проживав у Кременчуці. Закінчив Київський національний університет імені Вадима Гетьмана. Працював на кондитерській фабриці «Лукас». Став на захист Батьківщини у лютому 2023 року. У полеглого захисника залишилися мама, дружина та двоє дітей.

За інформацією Горішньоплавнівської міської ради, 16 лютого 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу Авдіївки Покровського району Донецької області, загинув Копосов Костянтин Леонідович — молодший сержант, заступник командира бойової машини, навідник-оператор механізованого взводу.

Воїн народився 11 липня 1984 року у місті Горішні Плавні. Закінчив ЗОШ № 5, після чого продовжив навчання у Дніпропетровському національному гірничому університеті, здобувши кваліфікацію «гірничий інженер».

У 2006-2007 роках проходив строкову службу у ЗСУ. З 2009 року працював на Полтавському гірничо-збагачувальному комбінаті, одночасно здобувши освіту залізничника.

У квітні 2022 року Костянтина мобілізували на російсько-українську війну. Того ж року його нагородили відзнакою Президента «За оборону України».

За інформацією Пирятинської міської ради, 29 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання у Покровському районі Донецької області загинув Ковальчук Олег Васильович.

Воїн народився 25 липня 1996 року в селі Нові Мартиновичі Пирятинської громади. Закінчив місцеву школу, після чого продовжив навчання в професійно-технічному училищі № 46, де здобув спеціальність слюсаря-машиніста. У 2016 році був призваний на строкову військову службу, після якої вирішив пов’язати своє життя із захистом Батьківщини, уклавши контракт зі Збройними силами України.

Ще до повномасштабного вторгнення Олег служив на сході України, де проявив себе як відважний і відданий воїн. З початком повномасштабної війни він разом зі своїми побратимами продовжував захищати Україну. За проявлену мужність 18 березня 2023 року був нагороджений відзнакою «Золотий хрест».

29 лютого 2024 року під час ворожого мінометного та танкового обстрілу Олег отримав тяжке поранення та вважався зниклим безвісти. Через майже вісім місяців його тіло повернули додому.

За інформацією Горішньоплавнівської міської ради, 14 вересня 2024 року в госпіталі міста Львова від отриманих поранень помер Чугаєв Анатолій Миколайович — солдат, водій стрілецького відділення.

Воїн народився 21 вересня 1975 року в місті Міас Челябінської області РФ. У 1982 році родина переїхала до Комсомольська (нині Горішні Плавні). Після закінчення школи № 1 здобув професію електрогазозварювальника у Комсомольському ПТУ № 15. У 1993-1995 роках проходив строкову службу в ЗСУ.

Працював на Полтавському гірничо-збагачувальному комбінаті, а також на підприємствах «Полтава-БілАЗ-сервіс» та «Феррострой». У 2014 році закінчив Кременчуцький університет економіки, інформаційних технологій і управління, отримавши кваліфікацію інженера з автомобільного транспорту. У липні 2023 року був мобілізований на російсько-українську війну. У травні 2024 року відзначений нагородою — хрестом «Іду на Ви».

За інформацією Новосанжарської селищної ради, 15 вересня 2024 року в районі села Новоплатонівка Ізюмського району Харківської області внаслідок кульових поранень загинув Рудь Валентин Олексійович.

Воїн народився 10 травня 1975 року в селі Руденківка Новосанжарської громади. Закінчив Дубинівську школу та здобув професію кухаря у Карлівці. Валентин працював у будинку відпочинку «Ворскла», після чого проходив строкову службу у Військово-Морському флоті. По поверненню з армії працював на хлібозаводі, де спочатку був формувальником, а згодом — майстром. Після одруження переїхав до Варварівки, де зайнявся сільським господарством, що стало його справжньою пристрастю. Через деякий час родина переїздить до селища Нові Санжари. Та Валентину Олексійовичу настільки сподобалось обробляти землю, що він і далі залишився серед хліборобів.

Вперше став на захист України у 2015 році. Вдруге — у перші дні повномасштабного вторгнення. У полеглого захисника залишилися мама, дружина, син та донька.

За інформацією Семенівської селищної ради та газети «Голос Громади», 16 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання загинув солдат Сливенко Володимир Володимирович.

Воїн народився 17 січня 1984 року в селищі Семенівка, де минули його дитинство та юність. Навчався у Семенівському НВК № 1, після чого здобув фах тракториста в міжшкільному навчально-виробничому комбінаті. Після закінчення навчання одразу почав працювати, проявляючи відповідальність та трудолюбивість у всіх справах.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії Володимир долучився до волонтерського руху, намагаючись підтримувати ЗСУ. У липні 2024 року його мобілізували до лав Збройних сил України.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 17 вересня 2024 року у військовому шпиталі міста Києва від поранень, отриманих під час бойових дій, помер Ігор Олексійович Бутенко — старший солдат, навідник мінометного взводу.

Воїн народився 24 лютого 1992 року та проживав у місті Кременчук. Навчався у ЗОШ № 24. Здобув робітничу професію у ВПУ № 7. Працював на Крюківському вагонобудівному заводі. У 22 роки Ігор розпочав свій військовий шлях, взявши добровольцем участь у проведенні АТО на сході України.

Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році знову взяв до рук зброю. Спочатку служив у 107-й реактивній артилерійській бригаді, а пізніше перевівся до 5-ї штурмової бригади. 6 вересня під час виконання бойового завдання Ігор отримав тяжке поранення, від якого не зміг оговтатися.

У полеглого захисника залишилися мама, дружина та син.

За інформацією Миргородської міської ради, 17 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу міста Красногорівка Покровського району Донецької області загинув Лутохін Олег Євгенійович — штаб-сержант, водій відділення кулеметного взводу.

Воїн народився 7 березня 1971 року в селі Зрайки Володимирського району Київської області в родині військовослужбовця. У 1983 році сім’я переїхала до Миргорода. Олег закінчив середню школу № 6 у 1988 році та вступив до Рязанського повітряно-десантного командного училища. У 1991 році, після розпаду СРСР, повернувся до України. Після строкової служби та служби за контрактом у Третьому територіальному вузлі державного спеціального зв’язку працював водієм. Створив родину, в якій народилися син та донька.

Після смерті дружини від тяжкої хвороби у березні 2024 року Олег Євгенійович став на захист Батьківщини. Воював на Донеччині, де проявив себе як сміливий та відданий воїн. Був поранений, але після одужання повернувся до побратимів.

За інформацією Оржицької селищної ради, 18 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Іванівське Бахмутського району Донецької області загинув Циганенко Олег Петрович — сержант, такелажник відділення монтажу.

Воїн народився 24 січня 1978 року в селі Яблуневе Оржицької громади. У рідному селі виріс та працював сезонним працівником у місцевих фермерських господарствах. У 2014 році, з початком війни на Донбасі, Олег Циганенко став на захист Батьківщини. Він був учасником бойових дій і мав бойові нагороди. Вдруге взяв до рук зброю у вересні 2022 року.

За інформацією Горішньоплавнівської міської ради, 19 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу міста Торецьк Бахмутського району Донецької області загинув солдат Дмитриєнко Максим Сергійович.

Воїн народився 5 травня 1980 року в місті Кременчук, згодом переїхав до Комсомольська (нині Горішні Плавні). Після закінчення 9 класів ЗОШ № 6 продовжив навчання в Комсомольському політехнічному технікумі за спеціальністю «Будівництво будівель і споруд», де здобув професію електрогазозварювальника. З 2002 року працював на Полтавському та Єристівському гірничо-збагачувальних комбінатах компанії Ferrexpo. У липні 2024 року Максима мобілізували на російсько-українську війну.

За інформацією Полтавської міської ради, 19 вересня 2024 року в лікарні міста Харків внаслідок отриманого поранення помер Кабак Руслан Станіславович — сержант, водій стрілецького відділення.

Воїн народився 18 червня 1975 року. Проживав у Полтаві. Став до лав ЗСУ у червні 2024 року.

За інформацією Мачухівської сільської ради, 19 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Крутий Яр Покровського району Донецької області загинув сержант Кулакевич Олег Олександрович.

Воїн народився 7 вересня 1981 року в селі Рокитне Рівненської області. У 1988 році його родина переїхала до села Судіївка Полтавського району, де він закінчив Судіївську школу. Після цього навчався в ПТУ № 17 та проходив строкову військову службу. Після армії працював у ДП «Агентство місцевих доріг Полтавської області» та водієм маршрутного автобуса в Полтаві.

З початком російсько-української війни Олег став на захист Батьківщини. Вірний військовій присязі, мужньо виконував свій обов’язок, захищаючи Україну та її народ.

За інформацією Білицької селищної ради, 19 вересня 2024 року на війні проти російських окупантів загинув Мишун Сергій Григорович.

Воїн народився 11 січня 1978 року. Проживав у селі Червоні Квіти Білицької громади.

За інформацією Краснолуцької сільської ради, 19 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі села Крутий Яр Покровського району Донецької області загинув солдат Тищенко Іван Петрович.

Воїн народився 6 липня 1982 року. Проживав у селі Римарівка Краснолуцької громади Миргородського району.

За інформацією Гадяцької міської ради, 19 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі селища Гродівка Покровського району Донецької області загинув солдат Цілуйко Віталій Володимирович.

Воїн народився 7 квітня 1992 року. Проживав у місті Гадяч.

За інформацією Полтавської міської ради, 20 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання загинув майор Власенко Віктор Васильович.

Воїн народився 14 червня 1968 року та проживав у місті Гадяч. Проходив службу у штурмовій бригаді поліції «Лють», обіймав посаду старшого інспектора роти. Під час облаштування бойових позицій на Донеччині потрапив під ворожий мінометний обстріл та скиди з безпілотного літального апарата.

За інформацією Лохвицької міської ради, 21 вересня 2024 року під час ведення бойових дій на Донецькому напрямку загинув солдат Науменко Роман Анатолійович.

Воїн народився 1 листопада 1986 року в місті Червонозаводське (нині Заводське). Навчався у Брисівській ЗОШ, після чого у 2005 році закінчив Миргородське ПТУ № 44, де здобув професію електромонтера. У 2007 році завершив навчання в ПТУ № 32 міста Червонозаводське. Працював у Києві. Був мобілізований до лав ЗСУ у травні 2024 року. У полеглого захисника залишилася мама, брат, сестра та дружина.

За інформацією Полтавської міської ради, 22 вересня 2024 року на Донеччині внаслідок артилерійського обстрілу загинув Крамський Семен Володимирович — лейтенант, командир аеромобільної роти.

Воїн народився 2 червня 1979 року. Проживав у Полтаві. Став на захист Батьківщини на початку повномасштабного вторгнення росіян.

За інформацією Чутівської селищної ради, 23 вересня 2024 року загинув старший солдат Кавко Вадим Валерійович.

Воїн народився 28 січня 1970 року. Проживав у селище Чутове.

За інформацією Полтавської міської ради, 24 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання загинув Щепін Олександр Сергійович — капітан, офіцер відділення організації охорони Військової служби правопорядку.

Воїн народився 1 грудня 1986 року. Проживав у Полтаві.

25 вересня Великобудищанська сільська рада повідомила трагічну новину: під час лікування у лікарні помер Кадацький Володимир Володимирович.

Воїн народився 14 червня 1987 року. Проживав у селі Веприк Великобудищанської громади. Був активним мешканцем рідного села, відданим захисником, який став на захист України під час російсько-української війни.

За інформацією Комишнянської селищної ради, 28 вересня 2024 року помер військовослужбовець Гриценко Геннадій Григорович.

Воїн народився 2 грудня 1980 року у селі Гасенки. Проживав у селі Клюшниківка Комишнянської громади Миргородського району. Навчався у Клюшниківскькій ЗОШ, після закінчення якої отримав професію кранівника у Гадяцькому ПТУ. Згодом повернувся в рідне село. Працював у місцевій школі робітником з обслуговування, оператором теплогенераторної, охоронцем. Не дивлячись на стан здоров’я, Генадій Григорович без зайвих вагань пішов боронити рідну землю від загарбницьких рук клятого ворога. 

29 вересня Білицька селищна рада повідомила трагічну новину: пішов з життя військовослужбовець Грицай Василь Васильович.

Воїн народився 28 січня 1972 року. Проживав у селищі Білики.

29 вересня Щербанівська сільська рада повідомила трагічну новину: пішов з життя військовослужбовець Мазко Євген Валерійович.

Воїн народився 29 серпня 1983 року. Проживав у селі Розсошенці Щербанівської громади.

Імена, фото й біографії інших загиблих бійців, життя яких було пов’язане з Полтавською областю, можна переглянути тут.

«Полтавщина»