Нагадаю про тих, хто стоїть за політичною кризою та заколотом в Кобеляках
Мало, хто знає чи пам’ятає, але місто Кобеляки та особливо наближені до нього населені пункти свого часу стали для мене майже другою домівкою. Так вийшло, що в далекому 2018 році при будівництві сумновідомої розв’язки мені довелося допомагати місцевим мешканцям селища Бутенки у боротьбі проти незаконного видобутку піску та глини на території тоді ще Бутенківської громади. Що відповідно займало дуже багато часу та змушувало відвідувати майже кожного дня не тільки Бутенки, а і самі Кобеляки. Мабуть, саме тоді я до кінця зміг осягнути весь масштаб проблеми в нашій області у вигляді місцевих князьків, які нехтували законом під протекцією голів РДА своїх районів.
В цьому мене зміг переконати своїми діями селищний голова колишньої Бутенківської ОТГ, відставний правоохоронець Микола Володимирович Скрильник. Йому без перебільшення вдалося узурпувати владу в наближених до Кобеляк населених пунктах. Ну, і звісно те беззаконня, яке відбувалося на території громади, не могло відбуватися без мовчазної згоди тодішньої голови Кобеляцької РДА, а зараз депутатки місцевої ради від партії «За Майбутнє» Таміли Шевченко.
Я добре пам’ятаю той величезний стихійний кар’єр, який фірма «Альтком» організувала в центрі самісіньких Бутенок. Так само добре пам’ятаю трішки менший кар’єр в полі по дорозі до селища Дрижина Гребля. Ще один величезний кар’єр був у селі Марківка.
І добре знаю, як сільська рада, нехтуючи всіма можливими законами, дозволяла підрядній організації розкрадати копалини місцевого значення під виглядом проведення робіт з благоустрою та підписала з Альткомівською прокладкою — ТОВ «Автотракбудом» абсолютно нікчемний договір, внаслідок чого була фактично пограбована вся громада. Оскільки ринкова ціна глини та піску, які були вкрадені на території Бутенок, дозволяла зробити в селі всі дороги та в десятки разів покращити благоустрій.
Звісно, що з цього приводу мені доводилося відвідати не одну сесію місцевої ради. На яких майже завжди була присутня і вищезгадана Таміла Шевченко. Але чомусь, вона, як сіра миша, завжди тихенько мовчала, коли Микола Скрильник відверто нехтував законами й інтересами громади.
Також можу пригадати, як на сесії Бутенківської селищної ради голосувалося схоже питання підписання так званої соціальної угоди з турецькою фірмою «Онур», яка також всупереч всім законам вирішила побудувати асфальтний завод на території громади. Вони пообіцяли горе ділкам з місцевої влади відновити асфальтне покриття в селі. Але як то кажуть: обіцяти — не означає одружитися. І все це відбувалося на очах все тієї ж колишньої голови РДА.
Зараз Таміла Шевченко почала підтримувати іншого колишнього правоохоронця — Василя Кіптілого — та стала учасником його політичних інтриг. Хоча, місцеві можуть підтвердити, що пані Шевченко й сама досі не полишає думки захопити владу у місті.
Цікавим також є той факт, що і сам Василь Кіптілий колись був підручним Миколи Скрильника, який точно міг його навчити багато чому. А особливо, як можна гарно наживатися на кришуванні розкрадання місцевих багатств. Зараз же їх поєднує спільна справа. А саме — скупка зерна Кіптілим у малих фермерів за кошти Миколи Скрильника через такого собі Віктора Степаненка.
То ж що від «зміни» влади виграє місцева громада можна тільки уявити. А особливо знаючи, хто підтримав Кіптілого під час кульмінації його політичних інтриг.
Ігор ГОЛОВАТИЙ