У ПУЕТ напередодні других роковин повномасштабного вторгнення говорили про історичні передумови російсько-української війни

Напередодні других роковин повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, у Полтавському університеті економіки і торгівлі відбулася гостьова онлайн лекція Ганни Капустян, докторки історичних наук, професорки кафедри гуманітарних наук, культури та мистецтва Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського, заступниці голови ГО Національної Асоціації дослідників Голодомору-геноциду українців, яка не одне десятиліття досліджує цю тему — «Непокаране зло повертається: Голодомор-геноцид 1932-33 років і геноцид російської федерації під час російсько-української війни 2014-202… ». Говорили про історичні передумови сучасної російсько-української війни, важливість української мови, як ознаку ідентичності українців та причини затятого нищення ворогом наших святинь.

Серед слухачів лекції були студенти, викладачі та співробітники університету. Готові до дискусії, багато хто з присутніх підготував питання для лекторки. Насамперед, цікавили причини заперечення Голодомору в Україні багатьма європейськими державами та причини активного знищення наших музеїв і релігійних установ російськими військовими. Тому, лекція відбувалася радше в формі дискусії, а не монологу.

Україна завжди відрізнялася від росії тим, що ми не знали неволі. Українці завжди були вільною нацією, яка тяжіла до демократичних цінностей, — наголошує професорка Ганна Капустян. І щоб зламати наше одвічне прагнення до волі, комуністичний режим вдався до Голодомору-геноциду на землях, де жили українці. Знищили більше 10 мільйонів людей. Це — кримінальний злочин. Після Другої світової війни, радянська влада знищила тисячі наших співгромадян, які виступали за звільнення України від комуністичної окупації. Після розпаду СРСР, комуністичний режим не був засуджений. Тому, його ідеї в росії живі й понині. І ось вже в наш час вони знову прийшли загарбниками на нашу землю.

«Історія повторюється, а непокаране зло повертається на наші землі. Щоб цього не допустити у майбутньому, варто добре засвоїти уроки минулого, яким б гіркими вони не були. Те, що у ПУЕТ проводять такі заходи і для студентів, і для викладачів та співробітників — свідчить про україно центричність ЗВО», — зазначила професорка Ганна Капустян.

Лекція, початково розрахована на 45 хвилин, тривала майже дві години. Аудиторія не хотіла відпускати пані Ганну — згадували історії своїх родин та ставлення до проблеми Голодомору-геноциду в різних регіонах України. Відгуки присутніх були щирі та емоційні.

«Вдячна за таку ґрунтовну розповідь. Ми дізналися про паралелі геноциду минулого століття і нинішньої війни, почули записи свідків Голодомору, дізналися про постать Рафаеля Лемкіна, а також визначення термінів «геноцид і «голодомор». Примітною стала візуалізація карти світу, де позначені країни світу, що визнали Голодомор української нації геноцидом. Це ті країни, які сьогодні допомагають нам нищити ворога. Два роки вже минуло з початку повномасштабної війни. Відтоді ми постійно проводимо в університеті заходи, що висвітлюють цю тему, щоб звернути увагу студентів на ті історичні паралелі. Молодь має розуміти, що все починається з нашої мови, культури. Тому такі заходи необхідні, як і поглиблене вивчення історії становлення нашої державності. Це потрібно і для сучасників — щоб розуміли за що нині триває боротьба, і для майбутніх поколінь — щоб розуміли яка ціна незалежності. Чим більше таких заходів, тим більше наша молодь усвідомлюватиме, що роль України у відстоюванні демократії», — зазначила директорка Навчально-наукового інституту денної освіти ПУЕТ, Аліна Ткаченко. Найбільше, за словами Аліни Сергіївни, вражає кількість загиблих в страшних муках під час голодомору і те, з якою люттю ворог винищував інтелігенцію — вчених, письменників, поетів…

«Ґрунтовна лекція Анни Капустян заснована на роздумах про криваву тяглість протистояння нашому одвічному ворогові, який по-різному впродовж майже тисячоліття називався, — московією, російською імперією, радянським союзом, а тепер російською федерацією, — але був завжди таким самим: жорстоким, цинічним, брехливим, заздрісним. Разом з відомою історикинею ми вкотре усвідомлюємо: те, що відбувається з нами нині, вже було — у зруйнованому Андрієм Боголюбським Києві, у Батурині, у тисячах наших міст і сіл з мільйонами наших співвітчизників. Голодомори ХХ століття — це спроба вбити нас не тільки тілесно, а й духовно, зламати нашу гідність і готовність до спротиву. Це страшні прояви (поруч із загарбницькими війнами, заборонами нашої культури, присвоєнням наших історичних здобутків, винищенням кращих представників народу) злочинного задуму — вбити нас як націю з усіма складниками нашої ідентичності: світоглядом, мовою, ціннісною системою, родовою пам’яттю. Але ми вижили, залишившись українцями, і зараз протистоїмо, на диво всьому світові, московській орді. Анна Тимофіївна переконує, що історичне знання важливе сьогодні, як ніколи, бо впливає на формування й розвиток національної самоповаги й самосвідомості. А ще вселяє оптимізм, бо, як писав Іван Багряний, «Ми є. Були і будем ми! Й Вітчизна наша з нами», — розмірковує кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри педагогіки та суспільних наук ПУЕТ — Віта Сарапин.

Для декого з учасників більшість фактів, наведених під час лекції, були відкриттям. Ось деякі відгуки.

Поліна Кільченко, співробітниця ПУЕТ:

«Для мене особисто в лекції найцікавішим була деталізація. Пані Ганна наводила конкретні спогади людей, які пережили Голодомор, їхні переживання, розповіді про загиблих рідних. Ми маємо знати, що відбувалося в нашій країні на різних етапах її існування і робити висновки. Просто вражена, наскільки історичні події та людські вчинки можуть повторюватися».

Альона Шустваль, студентка ПУЕТ:

«Мені було дуже цікаво. Насамперед, зацікавили історичні паралелі. Тепер розумію причини насадження російської мови, культури, прийшло усвідомлення причин війни. Треба більше таких заходів, але адаптованих для молоді».

Антон Філіпповський, голова Студентської ради ПУЕТ:

«Дякую за таку лекцію. Навряд чи знайшов би сам такі джерела. Думаю пошукати в Інтернеті більше інформації про події в період Голодомору-геноциду».

Історія багатовікової визвольної боротьби України проти російського поневолення — жорстока і кривава. Саме це ми спостерігаємо й сьогодні, під час російсько-української війни: геноцид української нації, знищення людей, нашої історії, ідентичності. Нині, — наголошує професорка Ганна Капустян, — триває битва віків: бій між добром і злом. Виграти її зможе демократичний світ тільки тоді, коли об’єднається. А для цього потрібно, щоб правду про Голодомор-геноцид в Україні і трагедію сучасної російсько-української війни знали в світі. Такі лекції, на думку дослідниці, пробуджують інтерес до історії своєї країни, спонукають її поширювати.

Пресслужба ПУЕТ