Розмір тексту

Музей зібрав унікальну колекцію експонатів, гартованих подіями нашого часу

Фрагмент експозиції ІІ Міжнародного бієнале художньої кераміки імені Василя Кричевського. Опішне, Полтавщина. 2023. Фото: Тараса Пошивайла
Фрагмент експозиції ІІ Міжнародного бієнале художньої кераміки імені Василя Кричевського. Опішне, Полтавщина. 2023. Фото: Тараса Пошивайла

58 творів сучасної кераміки митців України, а також Великобританії, Данії, Ізраїлю, Литви, Малайзії Туреччини та Японії отримав у дарунок Національний музей гончарства.

Минулий рік став для українців ще одним роком досвіду життя в умовах війни. Попри все, кожний прагнув допомогти нашій Державі там, де мав змогу. Дух українців значною мірою вистояв і завдяки мистцям, діячам культурного простору, які продовжили розповідати мистецтвом про боротьбу України, цим самим сприяючи підтримці світу.

З-поміж культурно-мистецьких подій 2023 року варто згадати ІІ Міжнародне бієнале художньої кераміки імені Василя Кричевського, яке відбулося в містечку Опішному на Полтавщині. У чотирьох залах Центру популяризації гончарної спадщини України Національного музею-заповідника українського гончарства було представлено 91 твір 55 талановитих мистців – потужний концентрат робіт молодих і знаних керамістів із семи країн світу: Великобританії, Данії, Ізраїлю, Литви, Малайзії Туреччини та Японії, а також із тринадцяти областей України. 

Ігор Ковалевич (Львів). Композиція «Відображення».  Львів. 2021.
Олександр Шкурпела (Опішне, Полтавщина). Лев «Поважний». Опішне, Полтавщина. 2021.
Ігор Береза (Львів). композиція «Адам і Єва». Львів. 2021.
Аліна Літвіненко (Олександрія, Кіровоградщина). Скульптура «Пожежі». Олександрія,  Кіровоградщина. 2021.
Фукуока Юрі (Кока-сі, Шіга, Японія). Скульптура «Квітучі квіти під сновидінням». Кока-сі, Шіга, Японія. 2020.
Юстаіте-Гецевічіене Раса (Вільнюс, Литва). Скульптура «Ягода». Вільнюс, Литва. 2021.
Бріффа Тоні (Свендборг, Данія). Скульптура Без назви 1. Свендборг, Данія. 2021.
Шеппард Ширлі (Скарборо, Великобританія). Композиція «Зимові думки». Скарборо, Великобританія. 2021.
Асмаз Айсенур Церен (Конак, Ізмір, Туреччина). Скульптура «Люсі в хмарах». Кайсері, Туреччина. 2020.

Ці твори показали тенденції розвитку кераміки у мирний, довоєнний час, оскільки були надані авторами для виставки, запланованої ще 2021 року. Але тоді Україну охопив коронавірус, через ряд карантинних і безпекових обмежень організатори мусили відтермінувати подію до кращих часів. 4 лютого 2022 року Журі все ж обрало переможців Бієнале, їхні імена мали бути оголошені в березні. Однак 20 днів по тому в нашу Державу ввірвалася війна. Усі роботи учасників музейний колектив рятував в укритті. Понад рік у проведенні ІІ Міжнародного бієнале художньої кераміки тривала безнадійна пауза. Зрештою, необхідність завершити розпочатий проєкт, а також численні пропозиції й побажання учасників спонукали організаторів повернутися до підготовки вернісажу виставки та проведення церемонії оголошення результатів і нагородження переможців.

За сприяння Благодійного фонду «ДАР», а також Міністерства культури та інформаційної політики України, нагороди Бієнале було вручено 18 серпня 2023 року. Серед численних відзнак найголовніші все ж дісталися українцям: гран-прі отримав Ігор Ковалевич (Львів) за композицію «Відображення». Золотою нагородою було нагороджено скульптуру «Лев «Поважний» Олександра Шкурпели (Опішне, Полтавщина). Срібну нагороду здобула композиція «Адам і Єва» Ігоря Берези (Львів). Бронзову нагороду отримала Аліна Літвіненко (Олександрія, Кіровоградщина) за скульптуру «Пожежі». Експонування виставки в Опішному тривало з червня до грудня 2023 року. 

Та кількість перипетій, які довелося подолати Бієнале, залишила відчутний слід у загальному сприйнятті виставки. Час наповнив її особливим духом, у якому відчувається стійкість до викликів сучасності, терпіння й тверде сподівання на краще. Саме тому в Національного музею гончарства виникла ідея зберегти твори ІІ Міжнародного бієнале художньої кераміки у постійній фондовій збірці як свідчення нашого часу. 

Асмаз Айсенур Церен (Конак, Ізмір, Туреччина). Скульптура «Леді Клітинка». Кайсері, Туреччина. 2020.
Аслан Ішік Емет Егемен (Конья,Туреччина). Композиція «BAITYLOS». Конья, Туреччина. 2021.
Мелман Шакед Даніт (Беер-Шева, Ізраїль). Композиція «Вирішальний момент (за Дюрером)». Беер-Шева, Ізраїль. 2021.

Ця ідея отримала щире схвалення серед учасників. Особливо тепло відгукнулися закордонні керамісти, які з перших днів повномасштабного вторгнення надсилали листи своєї підтримки і продовжують робити це досі. Всі вони співчувають ситуації, у якій опинилася Україна, тому запропонували залишити свої твори в дарунок, як пожертвування для майбутнього культурного розвитку. Одним із перших надійшов лист від данського художника-кераміста Тоні Бріффа: «Я дуже хотів би передати свою скульптуру в постійну колекцію музею, якщо це можливо. Я співчуваю ситуації, в якій перебуває ваша країна, і бажаю вам і музею світлого майбутнього». Зворушила підтримка керамістки з Великобританії Ширлі Шеппард: «Незважаючи на всі ваші проблеми та важкі часи, будь ласка, збережіть мою роботу як пожертву на будь-яку мистецьку справу». Ось іще один такий лист від литовської мисткині Раса Юстаіте-Гецевічіене: «Дякую за чудовий конкурс, виставку та силу, яка надихає всіх нас. Дозвольте, я залишу роботу донатом для вашого музею?» 

Роботи, подаровані українськими мистцями, викликають особливі відчуття. Війна для них стала життєвим викликом і складним випробуванням для продовження творчості. Багато хто був змушений виїхати з України через окупацію, хтось продовжив творити, знайшовши в цьому власну рівновагу й силу допомоги Україні, а дехто став до збройного захисту Держави. Тому їхні роботи, подаровані Опішному, мають особливу цінність. Вони тримають міцний зв’язок з минулим і дають снагу не зупинятися, а відвойовувати кожний день, вільний від загарбника...

Хоой Сань Кее (Сетапак, Куала-Лумпур, Малайзія). Скульптура «Спокій». Сетапак, Куала-Лумпур, Малайзія. 2020.
Хоой Сань Кее (Сетапак, Куала-Лумпур, Малайзія). Композиція «Бадьорість». Сетапак, Куала-Лумпур, Малайзія. 2021.
Онал Нізам Орчун (Талас, Кайсері, Туреччина). Композиція «Патріархат: Сила на силу». Кайсері, Туреччина. 2021.
Корнієнко Володимир. (Крюківщина, Київщина). Скульптура «Чернець». Київ. 2021. 
Міміношвілі Гія (Київ). Скульптура «Химера». Димерка, Чернігівщина. 2021.
Пасинок Вячеслав (Харків). Скульптура №3, серія «VR». Харків. 2020.
Близнюк Зінаїда (Опішне, Полтавщина). Композиція «Еволюція». Опішне, Полтавщина. 2021.
Друль Ганна (Львів). Скульптура «Хованки». Львів. 2021.
Борута Лариса (Київ). Скульптура «Майже». Київ. 2021.
Васильченко Анастасія (Київ). Композиція «Безвідходне виробництво». Київ. 2021.
Власова Катерина (Полтава). Скульптура «IRON FISH». Полтава. 2021.

«Напевно, передчуття війни вже жило в цих роботах і до 24 лютого 2022 року, – зауважив генеральний директор Національного музею гончарства Олесь Пошивайло під час церемонії нагородження переможців. – у детальному фокусуванні окремі з них мають деталі на військову тематику – біноклі, маски, сітки… На противагу їм – частина робіт, які акцентують увагу на родинних цінностях, на необхідності берегти один одного і себе в цій Державі». 

Після завершення виставки в Опішному сформувалася колекція ІІ Міжнародного бієнале художньої кераміки імені Василя Кричевського, яку нині складає 58 унікальних творів, обпалених війною. Національний музей гончарства щиро вдячний учасникам за появу такої потужної й значущої збірки. Ця спільна справа збагатить майбутню українську спадщину, закарбувавши історію.

Жанна НЕВКРИТА, інформаційна служба Національного музею гончарства

Останні новини

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему