Ігор Головатий: Оксана Левченко повинна отримати протокол про корупцію
Ні для кого не відкрию таємницю, що в нашій країні боротьба з корупцією перетворилася на якусь сюрреалістичну народну забаву. Коли на лозунгах про боротьбу з корупцією приходять все нові і нові обличчя, але чим більше і пафосніше вони заявляють про боротьбу з нею, тим більшою та нахабнішою вона стає
Інколи навіть здається, що ця боротьба — марна справа. Але особисто в мене є чітке розуміння того, що так далі тривати просто не може. І такі загравання з соціальним запитом на боротьбу з корупцією та законом ні до чого гарного нас не приведуть. Бо відсутність покарання для не чистих на руку посадовців та політиків призводить до появи таких нахаб, як колишня начальниця земельного управління міської ради Оксана Левченко.
Нагадаю, що пані Левченко — це саме та посадовиця, яку ще в далекому у 2012 році суд визнав винною у корупції в земельних справах у Ковалівській сільраді, однак за давністю строків справу закрили. Це саме та Левченко, яка під час війни, маючи всі владні повноваження, віддала підряди на мільйони гривень з виготовлення земельної документації «колишній» своїй фірмі ПП «Форас-Ленд», про що стало відомо широкому загалу навіть за межами нашої області. Це саме та Левченко, яка все ніяк не може без судів та публічних скандалів піти з посади. Ба більше, в неї вистачає нахабства ще й від імені управління, яке вона очолювала, подавати до суду на рішення органу місцевого самоврядування. Що в свою чергу вказує на те, що вона почала сприймати земельне управління, як свою приватну фірму.
Особливо, якщо взяти до уваги новини останніх днів. Коли журналісти повідомили про її звільнення з посади, а вже наступного дня в Левченко вистачає нахабства звинуватити міську владу в особі Катерини Ямщикової в тому, що її звільнення відбулося під тиском. Звісно, що можна багато та небезпідставно критикувати діючу міську владу, але точно не в цій ситуації.
Бо подальше перебування Левченко на своїй посаді ганьбить собою саму суть місцевого самоврядування. Яке аж ніяк в розвинутих країнах не повинно бути пов’язаним з корупційними проявами та відвертим нехтуванням закону. Про що можуть засвідчити події, які відбулися буквально місяць тому, коли Оксані Левченко в Октябрському районному суді вдалося уникнути покарання по двох заслужених протоколах про корупцію. Оскільки, на думку суду, правоохоронцями не були дотримані терміни притягнення Левченко до відповідальності.
Про що нещодавно у своїй статті писав борець з мафією Євгена Диканя — Іван Сасін.
Що мене відповідно спонукало уважно вивчити дане судове рішення. Після чого мені вдалося знайти ще один епізод в діяльності Левченко, в якому вона також нахабно порушила антикорупційне законодавство України. І за цей епізод їй точно не вийде уникнути покарання в зв’язку з порушеними термінами притягнення до відповідальності.
З приводу чого на минулому тижні я звернувся в правоохоронні органи, щоб справа боротьби з «корупційною гідрою» все ж таки була доведена до логічного кінця. А систематичному нехтуванню законом та корупційним проявам з боку Оксани Левченко, щоб наступив кінець.
Маю надію, що в цьому випадку правоохоронці та суди будуть на стороні закону, а не на боці наскрізь корумпованих посадовців на кшталт Оксани Левченко.
Ігор ГОЛОВАТИЙ, громадський діяч