Влада Полтави передумала встановлювати модульні туалети на вулицях під час війни

Цього літа керівництво Полтави збиралося придбати перші п’ять модульних вбиралень для різних районів міста. На вбиральні заклали 10 млн грн — по 2 млн грн на модуль. Були навіть визначені локації для перших модулів:

• поблизу театру ім. М. В. Гоголя, на розі вулиць Небесної Сотні та Гоголя;
• у парку Незалежності, поблизу стадіону «Ворскла»;
• на вулиці Івана Мазепи, 32 (поруч з дитячим та спортивним майданчиками);
• на зупинці «Центральний ринок» (під парканом речового ринку).
• у сквері «Матері та дитини» (поблизу ОЦЕВУМ).

Проте із заміною Андрія Карпова на Катерину Ямщикову проект став на тривалу паузу. Як часто буває у Полтаві, наступники принципово не підтримують проекти своїх попередників. Точніше, в цьому випадку команда Катерини Ямщикової підтримує встановлення вуличних туалетів, проте остерігається критики за коштовну закупівлю під час війни.

Зрозуміло, що ніхто у здоровому глузді у Полтаві не буде проти встановлення модульних туалетів. Проте, якщо інші міста задовільняються звичайними вбиральнями близько 300-500 тисяч грн, то Полтаві не вистачило б і двох мільйонів на одну.

— Якщо робити хороші, якісні вбиральні, то це цінник за 3 млн грн. Знайшли виробника, який робить класні готові модульні вбиральні, постачає свій товар в Європу. Для міста їх років на 10 вистачить, а звичайні не прослужать і року. В умовах війни відмовилися від закупівлі туалетів, — повідомив депутат Юрій Бражник.

Інший підхід у керівництва Пирятинської громади, яке замовило уже шість простеньких модульних вбиралень. Три санітарні модулі КП «Каштан» замовило ще в кінці 2021 року за 949 тис. грн у полтавського ФОПа Сергія Сукача. Вартість одного модуля тоді склала 316 тис. грн. Конструкції вже встановили. Цього року комунальники замовили ще три туалети за 1 мільйон гривень у ТОВ «Стеір-С» і вже почали монтаж. Відвідування цих вбиралень для громадян безкоштовне.

Підключення чергової вбиральні у Пирятині

«Начинка» типової вбиральні у Пирятині

У Решетилівці комунальники замовили вуличну вбиральню у ТОВ «Завод модульних споруд Кривий Ріг» за 481 тис. грн, а в Диканьці замовили вбиральню в ТОВ «Стеір-С» за 550 тис. гривень.

Цікаво, що звичайні модулі мають ту саму начинку: дві інклюзивні туалетні кабінки, кожна з яких містить умивальник, дзеркало, унітаз, обігрівач, сушарку для рук, розетку для підзарядки тощо. Проте більш дорогі вбиральні відрізняються обшивкою і якістю матеріалів. Каркас у звичайних кабінках роблять з металопрофілю, а в дорогих — із нержавіючої сталі. Також дорожчі модулі містять електроніку, яка дозволяє підключати онлайн-оплату для відвідувачів.

У Полтави взагалі є тяга до придбання чогось дорогого і помпезного. Можна загадати зупинки по півмільйона гривень чи сміттєві майданчики по 400 тис. грн. Звичайно, якість — це важливий пріоритет для міста, але в результаті Полтава не отримує нічого: ні достатньої кількості туалетів, ні достатньої кількості сміттєвих майданчиків.

Микола ЛИСОГОР, «Полтавщина»