Посмертно присвоїти звання Героя України просять Сергію Матвієнку з Лубен, який під ворожими обстрілами евакуйовував поранених біля Бахмута

Сергій Матвієнко народився у Лубнах та навчався у загальноосвітній школі № 1. Вищу освіту здобув у Полтавському кооперативному інституті. Після строкової служби працював у сфері торгівлі. До повномасштабного російського вторгнення був торговим представником ТОВ «Джамп» у Києві та Полтаві.

«У студентські роки Сергій став до лав організації УНА-УНСО, девізом якої є слова: «Слава нації — смерть ворогам!». З цією громадянською позицією справжнього українця Сергій жив, успішно працював, навчав любити рідний край двох своїх доньок і був безпосереднім творцем змін у державі — учасником Помаранчевої революції.

Йому повсякчас боліла Україна, він дивився на світ українськими очима й ніколи не сумнівався в міці, силі, відвазі нащадків козаків, адже й сам був саме таким», — розповіла про воїна його вдова Олена Матвієнко.

З першого дня повномасштабної війни Росії проти України, Сергій Матвієнко приєднався до Добровольчого формування Лубенської територіальної громади №1. Чоловік став бійцем групи швидкого реагування.

Через рік воїн долучився до 3-ї окремої штурмової бригади — це підрозділ Збройних сил України, сформований на базі тероборони «Азов», а з 26 січня перетворений на окрему штурмову бригаду Сухопутних військ ЗСУ.

Сергій Матвієнко служив на посаді механіка-водія та був у найгарячіших точках на Бахмутському напрямку. На передові позиції штурмовиків і піхотинців військовий підвозив боєкомплекти. Також під час штурму Сергій Матвієнко знаходився біля бойових позицій, щоб швидко евакуювати поранених побратимів з поля бою до медичних бригад.

“Командири доручали йому виконання ще більш складних завдань.
Його побратими говорять, що наш Сергій був із тих, кому було підвладне неможливе, зокрема, проходження так званої «дороги самурая»: надскладні невідомі маршрути, які пролягали й по замінованих територіях, й по ділянках відкритої місцевості, що прострілюється ворогом.

Усвідомлюючи всю відповідальність за збереження життя воїнів, під шаленими обстрілами ворожої артилерії та авіації на своєму БМП його екіпаж мужньо виконував завдання!», — розповіла Олена Матвієнко.

15 липня цього року в районі міста Бахмут на Донеччині, Сергій Матвієнко разом зі своїм екіпажем вирушив на чергове завдання з евакуації пораненого побратима, який опинився біля позицій російських окупантів. Під час виконання цього завдання, бронемашину захисника атакував ворожий дрон «Ланцет». Через пряме влучання баражуючого боєприпасу Сергій Матвієнко загинув. Воїну було 43 роки, у нього лишилася матір, сестра, дружина та дві доньки.

Ольга ГРИНЕНКО, «Полтавщина»