Щедрик-ведрик

Вважається, що святкування Щедрого вечора почалося завдяки стародавньому дохристиянському звичаю. А за християнським календарем 13 січня — це день преподобної Меланії (Меланки, Маланки, Миланки). Меланка-Вода разом з Василем-Місяцем приходить в свят-вечір до людей, щоб сповістити господарів про наступні торжества.

З самого ранку цього святкового дня господині починали готувати спеціальну щедру кутю, пекли млинці, готували вареники с сиром та пироги. Це все призначалося щедрувальникам та посівальникам.

За звичаєм 13 січня щедрувальники — після заходу сонця і до півночі — обходять оселі сусідів, родичів та знайомих. У цей час, кажуть, вилазить усяка нечисть. Відганяючи її, щедрувальники співають пісень, висловлюють добрі побажання, танцюють та розігрують жартівливі сценки.

Після закінчення ритуального обходу молодь йшла на роздоріжжя для того, щоб спалити «діда». У кожній хаті мав бути свій «дід» — сніп соломи, який зберігався на покуті (куток по діагоналі від печі, найсвятіше місце у хаті). З тієї соломи розпалювали багаття — треба було перестрибнути через нього, щоб очиститися від усього нечистого.

А на світанку 14 січня хлопці йшли посівати зерном. Жінкам цього ранку не можна першими заходити до рідних та знайомих у гості. Вважалося, що перший посівальник принесе щастя на цілий рік. За традицією, спочатку посівати заходили до хрещених батьків, а вже потім до всіх інших родичів та близьких.

Щедрування

Щедрування — давній звичай новорічних обходів, під час яких групи щедрувальників (переважно молодь) піснями славили господарів, бажали їм здоров’я й достатку, за що отримували винагороду

Щедрування супроводжувалось магічними діями, музикою, танцями, пантомімою, обрядовими іграми з масками. Обрядових новорічних пісень — щедрівок (різновид колядок) співали окремо господарю, господині, хлопцю, дівчині, усій родині, були щедрівки дитячі, жартівливі, пародійні.

На відміну від колядування Щедрування незначною мірою відчуло на собі вплив християнської церкви. На кінець XIX ст. обряд переважно став явищем народної художньої творчості. Таким він зберігся й до-сьогодні.

Щедрівка увібрала в себе національний колорит та менталітет нашого народу.

Ось деякі із них:

Щедрик, ведрик
Щедрик, ведрик,
Дайте вареник,
Грудочку кашки, 
Кільце ковбаски,
Решетце овса
І колядка вся!

Сію, сію, посіваю
Сію, сію, засіваю,
З Новим роком вас вітаю!
На той новий рік,
Щоб вродило краще,
Ніж торік!

Сію, сію, засіваю
Сію, сію, засіваю,
Вашу хату не минаю,
З Новим роком йду до хати,
Щось вам маю віншувати:
Щоб діти всі здорові, 
Їли кашу всі готові, 
Щоб вам була з них потіха. 
А нам грошей з півміха!

Щедрівонька щедрувала
Щедрівонька щедрувала, 
під віконце підбігала, 
Що ти, тітко, напекла, 
Винось нам до вікна. 
Що ти, дядьку, нам напік, 
Винось нам аж на тік.
Мати казала, щоб дали сала, 
Батько сварився, щоб не барився.

Сієм, вієм, посіваєм
Сієм, вієм, посіваєм, 
З Новим роком вас вітаєм 
На щастя, на здоров’я 
На Новий рік! 
Щоб вам вродило краще, ніж торік.
Коноплі під стелю, 
А льон до коліна, 
Щоб вам, господарі, 
Голова не боліла!
Щедрик-ведрик

Щедрик-ведрик, дайте вареник, 
Грудочку кашки, кільце ковбаски. 
А як каші не дасте,
Візьму вола за ріжок,
Поведу на торжок, 
Куплю собі пиріжок.
Дайте коляду, 
Бо вам хату завалю.

Дайте книш, 
Бо напущу вам в хату миш. 
Дайте пиріг, 
Бо потягну хату за ріг.
Щастя, здоров’я господарю бажаємо
Щастя, здоров’я господарю бажаємо. 
Щедрий вечір, хато-світлице, 
Сійся-родися, житечко, пшениця! 
Сію, вію, посіваю, 
З Новим роком вас вітаю.

Підготував Андрій ПЕТРОВ, «Полтавщина»