У Полтаві переселенці не хочуть покидати школи і їхати у модульне містечко — дослідження GIZ

Громадянська служба миру GIZ за фінансової підтримки Уряду Німеччини провела опитування у громадах Полтавської області щодо порозуміння між переселенцями й місцевими мешканцями. Всього у 24 фокус-групах взяли участь 354 особи — переселенці та місцеві мешканці громад. Результати дослідження відправили заступнику начальника Полтавської ОВА Олексію Бруслику. 

Фокус-група у Зіньківській громаді

Фокус-група у Горішніх Плавнях

Редакція «Полтавщини» неформально поспілкувалася із представниками GIZ, які розповіли про конфлікти, що виникають між переселенцями й місцевими мешканцями. Виокремимо наступні проблемні питання.

Житло

У Полтавській області наразі облаштовані 145 місць компактного проживання в яких мешкає 6026 переселенців. З них 105 закладів освіти в яких мешкає 4801 переселенець.

Існує проблема, що діти частини полтавців не можуть другий рік поспіль відвідати школи й садочки, бо в них переживають ВПО. Проте і переселенців нікуди дівати, оскільки не усі із них можуть оплатити собі житло. Наприклад, середня вартість оренди однокімнатної квартири у Полтаві коштує 7 тисяч гривень.

У планах керівництва Полтавської області до 1 вересня цього року відкрити для навчання всі школи в області.

Найбільш конфліктна ситуація виникла в таборі «Еколог» в Міських Млинах (Опішнянська громада), де проживає багато внутрішнього переміщених осіб. Адміністрація закладу поставила вимогу — виїхати, щоб діти мали змогу навчатися.

Модульне містечко у Полтаві не влаштовує багатьох переселенців, бо в школах і садочках кращі умови проживання. Один клас виділяють на одну-дві родини, безкоштовне дворазове харчування, а вчителі допомагають доглядати за інвалідами. Крім того, школи розташовані поблизу зупинок, супермаркетів, управлінь соцзахисту тощо.

У модулях значно менша площа кімнати — 13 м². Містечко віддалене від центральної частини міста, до якого можна доїхати лише на маршрутках одного перевізника. Школа, аптека і інша інфраструктура — далеко. Сусідство із психлікарнею також не заспокоює. У школах переселенці, які втекли від війни, уже сформували соціальні зв’язки, а майбутні знайомства у містечку ще не сформувалася.

Співробітники GIZ, які спілкуються із переселенцями, розповідають про необхідність змінити місце проживання. Наразі у модульному містечку поселилося 45 сімей.

Робота

В ході дослідження фахівці виявили, що не всі підприємства готові брати на роботу переселенців. Підприємства не хочуть витрачати час на навчання, бо немає гарантії, що ВПО залишаться там надовго. Проте, щоби знайти роботу у селі, годі й говорити — там із вакансіями і до війни було скрутно.

Мова і стереотипи

Один із найпоширеніших стереотипів — переселенців із Донецька і Луганської області звинувачують в тому, що вони закликали російську армію до вторгнення в Україну.

Переселенці самостійно намагаються вчити українську мову. Наприклад, у Шишацькій громаді співробітниця бібліотеки розповіла, що переселенці беруть в бібліотеці словники української мови. Проте місцеві мешканці обурюються, що до них звертаються російською. А переселенці говорять, що намагаються вчити українську, проте до них зневажливо ставляться місцеві.

Громадянська служба миру GIZ проводила спільні толоки, щоби здружити місцевих мешканців і переселенців. Наприклад, такі заходи провели в Опішнянській та Терешківській громадах.

Інтеграційний захід у Шишаках

Толока у Міських Млинах Опішнянської громади

Створення «простору зустрічей» у Терешківській громаді

Як зазначають фахівці, інтеграція в селах відбувається швидше і краще. Тут ВПО спілкуються із сусідами, купують молоко, овочі, спілкуються.із місцевими. У Полтаві дружні спілкування переселенців із місцевими мешканцями обмежується співробітниками навчальних закладів. Переселенці не хочуть залишатися у Полтаві на увесь час і вірять в те, що настане момент, коли вони повернуться додому. Проте у багатьох випадках окремим переселенцям уже немає куди повертатися.

Нагадаємо, орієнтовно у суботу, 22 липня, має відбутися офіційне відкриття модульного містечка на півтисячі осіб, яке впродовж останніх 6 місяців облаштовували на території психіатричної лікарні на вулиці Медичній.

Микола ЛИСОГОР, «Полтавщина»