За останній тиждень стало відомо про загибель 19-х захисників з Полтавщини

За інформацією Великосорочинської сільської ради, 26 березня 2022 року в районі села Кам’янка Ізюмського району Харківської області загинув Бабич Олег Миколайович — солдат, старший навідник 95-ї окремої десантно-штурмової бригади (в/ч А1910).

Воїн народився 23 травня 1998 року в селі Великий Байрак Великосорочинської громади. Навчався у Декабристівській ЗОШ, Хорольському аграрно-промисловому коледжі та Полтавській державній аграрній академії. У травні 2021 року був призваний на військову службу за контрактом. З початку повномасштабного вторгнення захищав східні кордони нашої держави. Вважався безвісти зниклим з березня 2022 року. Рідна громада змогла попрощатися зі своїм захисником тільки після деокупації Харківщини та проведення експертизи ДНК.

За інформацією Нехворощанської сільської ради, 22 листопада 2022 року в районі смт Курдюмівка Донецької області загинув Розсоха Сергій Анатолійович.

Воїн народився 21 листопада 1977 року у селі Маячка Нехворощанської громади. Закінчивши місцеву школу, відразу почав працювати у колгоспі імені Щорса. Після строкової служби працював комбайнером в агрофірмі. У 2015-2016 роках брав участь у проведенні антитерористичної операції на сході України. Отримав медаль учасника АТО та Відмінника Збройних Сил України. На початку повномасштабного вторгнення вдруге став на захист рідної землі. Майже пів року Сергій Анатолійович вважався зниклим безвісти і тільки зараз захисник повернувся додому на вічний спочинок. У загиблого залишилися матір, сестра, дружина та син.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 10 березня поблизу села Діброва Сєвєродонецького району Луганської області загинув молодший сержант Савінков Микола Володимирович.

Воїн проживав у Кременчуці. Вдома у нього залишилися матір, дружина та діти.

За інформацією Хорольської міської ради, у березні в районі села Діброва Сєвєродонецького району Луганської області загинув Беркута Дмитро Леонідович — старший солдат, гранатометник 81-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ.

Воїн народився 18 грудня 1995 року в селі Шкилі. Навчався у Мусіївській ЗОШ та Міжрегіональному центрі професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців, де здобув професію тракториста-машиніста. Після проходження строкової служби працював майстром холодильних установок у СТОВ «Мусіївське».

Став на захист України у лютому 2022 року. Майже рік служив у роті охорони, а потім був переведений до військової частини А4020. До останнього подиху старший солдат залишався вірним військовій присязі та гідно боронив Батьківщину від російської навали. Вважався зниклим безвісти з 11 березня після ворожого артилерійського обстрілу. Пошуки захисника зупинилися після обміну тіл загиблих, яке відбулося у квітні. У полеглого залишилися батьки, дві сестри, дружина та дві доньки.

За інформацією Гадяцької міської ради, 13 березня поблизу села Діброва Сєвєродонецького району Луганської області загинув Дрючевський Артур Якович — солдат, гранатометник.

Воїн народився 24 квітня 1988 року у селі Сари, навчався у Гадяцькому вищому професійно-аграрному училищі, де здобув фах тракториста-машиніста. Вищу освіту здобув у Полтавській аграрній академії. Тривалий час працював на Гадяцькому сирзаводі, пізніше на елеваторі та приватному виробничо-комерційному підприємстві «АСК». Став на захист України у квітні 2022 року. До дня ЗСУ був нагороджений грамотою та медаллю «Незламним героям російсько-української війни». У загиблого залишилися матір, старший брат та дружина.

За інформацією Кременчуцької міської ради, 18 квітня після довготривалої онкологічної хвороби помер Гогуленко Юрій ВІкторович — солдат 116-ї окремої бригади територіальної оборони (в/ч А7311).

Воїн народився 1 червня 1971 року у Кременчуці. Навчався у Вищому професійному училищі № 7. З початку російсько-української війни Юрій став на захист України й з 2014 до 2015 року боронив незалежність на сході країни у складі 92 ОМБр, перша тактична рота, старший кулеметник БТР-70. Своїм другим днем народження вважав 27 серпня 2014 року, коли в Іловайську отримав тяжке осколкове поранення в стегно після обстрілу «градами». Після повернення додому разом з побратимами спілкувався з кременчуцькою молоддю, зокрема студентами Кременчуцького національного університету. Вдруге став на захист Батьківщини на початку повномасштабного вторгнення. У померлого залишилися батьки та донька.

За інформацією Диканської селищної ради, 20 квітня поблизу села Діброва Сєвєродонецького району Луганської області загинув Жайворон Олексій Валерійович — солдат, сапер аеромобільного батальйону.

Воїн народився 29 квітня 1997 року. Проживав у селі Андріївка Диканської громади, потім у Диканьці. З п’яти років був сиротою — виховувався сестрами та братом. Навчався у професійному училищі, відслужив строкову службу. Встав до лав ЗСУ на початку повномасштабного вторгнення. Вже під час служби, у грудні 2022 року, одружився на дівчині, яку давно кохав.

За інформацією Лубенської міської ради, 20 квітня поблизу міста Красногорівка Покровського району Донецької області загинув Пасішник Олег Володимирович — солдат, кулеметник взводу охорони.

Воїн народився у Лубнах. Закінчив Лубенську школу № 3. Строкову службу проходив у прикордонних військах. Певний час працював водієм на КП «Лубни Водоканал», у приватних структурах. Пізніше почав займатися підприємницькою діяльністю. Олег Володимирович був надзвичайно доброю і привітною людиною, мав багато друзів і знайомих. Він був справжнім патріотом України, ненавидів ворогів і мав чітку громадянську позицію. Тож, питання чи йти до військкомату, для нього не стояло. Свій обов’язок він виконав з честю і до кінця. У загиблого залишилися матір, дружина та син.

За інформацією Миргородської РВА, 21 квітня у Київському госпіталі внаслідок тяжкого поранення помер Онупко Геннадій Дмитрович — сержант, старший стрілець.

Воїн народився 31 жовтня 1973 року у селі Балюки у великій багатодітній родині. Навчався у місцевій восьмирічній школі, потім — у Великобагачанській середній школі, після закінчення якої здобув професію повара у Красногорівському ПТУ. Після проходження строкової служби у Полтавському училищі опанував професію електрогазозварювальника. Працював у Великій Багачці пасічником, удома також мав велику пасіку. Також працював на птахокомплексі.

Разом з дружиною виховував двох дітей — доньку та сина. виховували доньку Таню та сина Сашу, який виріс справжнім патріотом і захисником України. Олександр разом зі своїм другом Сергієм Лукашем на початку повномасштабного вторгення пішли захищати Вітчизну. На превеликий жаль з 22 березня 2022 року Олександр офіційно вважається безвісти зниклим під час бою біля міста Мар’їнка Донецької області.

Сам же Генадій Дмитрович захищав незалежність України в зоні проведення АТО у 2014-2015 роках, а у березні 2022-го вдруге став на захист держави. 23 січня 2023 року в боях за місто Бахмут наш герой-захисник отримав тяжкі поранення, був евакуйований до київського госпіталю. На жаль тримісячне лікування не дало позитивних результатів

За інформацією Горішньоплавнівської міської ради, 22 квітня від раптового серцевого нападу у місті Бахмут Донецької області помер Голуб Володимир Іванович.

Воїн народився 14 березня 1969 року в місті Владикавказ (Орджонікідзе) у Північній Осетії. У 1990 році переїхав до Комсомольська, працював на будівельних підприємствах міста. З 1996 року працював на підприємствах Ferrexpo — на Полтавському і Єристівському гірничо-збагачувальних комбінатах. Одночасно з роботою продовжував навчатися: у 2005 році закінчив Комсомольський політехнічний технікум, а у 2010 — Національний гірничий університет, де отримав кваліфікацію інженера-механіка. У 2015-2019 роках захищав суверенітет і територіальну цілісність України у зоні проведення АТО/ООС. У 2016 році нагороджений відзнакою Президента України «За участь в Антитерористичній операції». У 2021 році повернувся на військову службу до лав Збройних сил України.

Володимир Голуб був батьком сина Владислава, який також загинув під час виконання бойового завдання, відбиваючи наступ окупантів на Донеччину у травні 2022 року.

За інформацією Диканської селищної ради, 22 квітня поблизу села Новомихайлівка Донецької області загинув Ільчишин Степан Володимирович — солдат, стрілець-помічник гранатометника 79-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Воїн народився 12 жовтня 1983 року. В дитинстві разом з родиною переїхав до Диканської громади з Грузії. Навчався у місцевій школі, працював будівельником. Був мобілізований до лав ЗСУ влітку 2022 року.

За інформацією Горішньоплавнівської міської ради, 22 квітня поблизу смт Ямпіль Краматорського району Донецької області загинув солдат Шевченко Євгеній Юрійович.

Воїн народився 15 серпня 1998 року в місті Комсомольську. Навчався у ЗОШ № 1 та Вищому професійному гірничому училищі, де здобув професії водія великовантажних автомобілів та слюсаря-ремонтника. Після проходження строкової служби працював водієм на підприємствах міста. У березні 2022 року був мобілізований на російсько-українську війну.

За інформацією Хорольської міської ради, 23 квітня поблизу міста Красногорівка Покровського району Донецької області загинув Бунчук Антон Анатолійович — солдат, стрілець-помічник гранатометника відділення охорони 831-ї бригади тактичної авіації (в/ч А4609).

Воїн народився 28 червня 1988 року в місті Хоролі. Після місцевої гімназії освоїв водійську справу і почав працювати водієм у службі таксі. У 2006 році був призваний на строкову службу. Після демобілізації працював у сфері будівництва доріг і автострад на посаді водія у турецькій компанії «Онур» та машиністом у приватній дорожно-будівельній компанії у Полтаві. Був мобілізований до лав ЗСУ у жовтні 2022 року. У загиблого залишилися батьки та сестра.

За інформацією Кременчуцького ліцею № 5, 24 квітня під час виконання бойового завдання поблизу міста Соледар загинув Єщенко Леонід Олександрович — солдат медичного взводу 30-ї окремої механізованої бригади.

Воїн народився 23 червня 1997 року. Після закінчення 9-го класу Кременчуцького ліцею № 5 імені Т.Г.Шевченка, з 2013 по 2017 роки, навчався у Кременчуцькому льотному коледжі. Леонід був призваний на військову службу з 2021 року. Він мріяв стати професійним військовим, тому в перші дні війни, за покликом серця, став на захист Батьківщини. Воював на Донецькому і Луганському напрямках, захищав місто Бахмут. Після важкого поранення продовжив службу у медичному взводі.

За інформацією Новогалещинської селищної ради, 24 квітня внаслідок мінометного обстрілу міста Авдіївка Покровського району Донецької області загинув Опришко Богдан Володимирович — механік-водій розвідувального відділення 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка (в/ч А4007).

Воїн народився 1997 році, проживав у селі Вишняки Новогалещинської громади.

За інформацією Новогалещинської селищної ради, 25 квітня перестало битися серце Лучнікова Геннадія Валерійовича — учасника АТО та російсько-української війни.

Воїн народився 28 липня 1969 року у Харкові. У Новій Галещині зустрів свою долю, створив сім’ю. Працював у місцевому ліцеї вчителем фізкультури. Мав золоті руки, був чудовим будівельником, дбайливим господарем та прекрасним сім’янином. Ще 2014 року, з початком російської агресії, Геннадій узяв до рук зброю. Через вісім зим, після повномасштаб­ного вторгнення росіян в Украї­ну, знову без вагань, не зважаючи на проблеми зі здоров’ям, подався туди, де вирі­шувалася доля держави. В грудні 2022 року, в результаті отриманих травм, за станом здоров’я Геннадій Валерійович повернувся додому та мав ще багато планів на життя. В ніч на 25 квітня несподівано і дочасно обірвався його земний шлях.

За інформацією Оржицької селищної ради, 25 квітня внаслідок артилерійського обстрілу в районі міста Бахмут Донецької області загинув Мєрний Віталій Сергійович.

Воїн народився 19 лютого 1989 року. Проживав у селі Плехів Оржицької громади. Став на захист Батьківщини у лютому 2023 року. У загиблого залишилися двоє дітей.

За інформацією Пирятинської міської ради, 27 квітня внаслідок ворожого обстрілу поблизу смт Ямпіль Краматорського району Донецької області загинув Скрипка Сергій Григорович — солдат, стрілець-санітар окремої зведеної штурмової роти «Одін» полтавського районного ТЦК та СП.

Воїн народився 12 серпня 1988 року у село Гурбинці. Проживав у селі Велика Круча Пирятинської громади. Освіту здобув у Новомартиновицькій школі, після закінчення якої вступив до Березоворудського аграрного технікуму, навчався за спеціальністю агрономія. Довгий час працював та жив у Києві, був приватним підприємцем. Став на захист України у перший день повномасштабного вторгнення. Служив у ротах охорони на території Лубенського району. У жовтні 2022 року був відряджений у зону бойових дій. У загиблого залишилися батьки, дружина та троє дітей.

За інформацією Лубенського районного ТЦК та СП, 28 квітня в районі міста Авдіївка Донецької області рятуючи пораненого побратима загинув Новіков Віктор Володимирович.

Воїн народився 1 квітня 1978 року у селі Засулля Лубенського району. Навчався у Засульській ЗОШ та СПТУ № 53 у селі Войниха. Тривалий час працював на будівництві у Києві. Мав активну громадянську позицію — брав участь у Помаранчевій революцї та Революції Гідності. Був засновником та членом громадських організацій «Асоціація бойових мистецтв «Спас» та «Патріот України». У квітні 2014 року добровольцем став на захист України у складі батальйону спеціального призначення «Азов». Брав участь у боях у Мар’їнці, Маріуполі та Іловайську.

У 2014 році балотувався до Верховної Ради України шляхом висування від партії «Народний фронт».

Вдруге став на захист України у лютому 2022 року у складі бійця 147-го батальйону 116-ї окремої бригади територіальної оборони.

Імена, фото й біографії інших загиблих бійців, життя яких було пов’язане з Полтавською областю, можна переглянути тут.

Микола ЛИСОГОР, «Полтавщина»