Спогади очільника зведеного загону правоохоронців Полтавщини Володимира Плиска про відрядження у Чорнобильську зону
В травні 1986 року зведений загін УМВС Полтавського обласного виконкому в кількості 210 осіб розпочав виконання обов’язків у 30 кілометровій Чорнобильській зоні. Очолив загін правоохоронців на той час підполковник міліції Володимир Захарович Плиско. Нині він вже 33 роки працює в музеї історії органів внутрішніх справ Полтавщини.
«На час нашого приїзду місто Прип’ять було вже виселене, тож ми займалися забезпеченням евакуації населення з наближених до зони сіл, а також несли службу на контрольно-пропускному пункті. Це була важка служба, адже ми працювали в кризових умовах, до яких ми були не пристосовані. Доводилося ходити в респіраторах у 30 градусну спеку, постійно їх змінювали, адже дихати в них у якусь мить ставало просто неможливо. Не зважаючи на всі труднощі та обставини, наш загін виконав поставлені завдання і через 20 днів ми повернулися додому» — пригадує Володимир Захарович.
Друга поїздка у зону відчуження для Володимира Плиска відбулася у квітні 2010 року. У складі делегації від Полтавської області він знову побував на ЧАЕС. Поїздка, організована Всеукраїнською громадською організацією «Союз Чорнобиль України», викликала багато спогадів.
«Ми побачили центральну площу міста Прип’ять, яка заросла високими деревами та чагарниками. Порожні будинки з розбитими шибками, понівечені дитячі майданчики, занедбані під’їзди, радянські вивіски, які передають дух тих часів. А колись це було красиве молоде місто з населенням 45 тисяч, третину якого становили діти. Середній вік мешканців Прип’яті в той час становив 28 років. Тоді у травні-червні 1986 місто здавалося живим, бо на вікнах висіли гардини, на балконах сохла білизна, пофарбовані до 1 Травня дитячі майданчики жовтіли свіжим піском. Зараз же вікна з вибитими шибками. Розкішні троянди без догляду здичавіли й переродилися в кущі шипшини. Усе заросло. Зайшли в один із будинків, на першому поверсі якого тоді знаходився господарчий магазин. Там стояли товари, виставлені у далекому 1986 році на продаж, серед них дивани та шафи. А ще я не помітив у зоні жодного птаха, навіть горобців, аж доки не від’їхали кілометрів за 50» — розповів Володимир Плиско.
Нині в музеї історії органів внутрішніх справ Полтавщини про відрядження полтавських правоохоронців у Чорнобильську зону нагадує стенд, присвячений подвигам ліквідаторів.
Також у музеї зберігається книга, приурочена 30-річчю трагедії під назвою «Чорнобиль-30. Книга слави і пам’яті. Полтавська область», в якій згадано поіменно усіх краян-ліквідаторів ЧАЕС та пошановано пам’ять тих, хто поклав своє життя у боротьбі з невидимим ворогом. У книзі використані матеріали, надані правоохоронцями-ліквідаторами.
«Радіація — це тихий ворог. Він знищує все живе на своєму шляху непомітно і безжально… Я бажаю аби такі катастрофи більше ніколи не повторювалися в усьому світі, а прийдешні покоління вивчали історію аварії на Чорнобильській АЕС лише для того аби пам’ятати та виносити з неї лише корисні уроки. Дай Боже найшвидшої перемоги та миру Україні!» — побажав ветеран ОВС Володимир Плиско.
Відділ комунікації поліції в Полтавській області