Стратегічний глухий кут у Полтавській міськраді — монобільшість «слуг» може знову трансформуватися в «ширку»
Через внутрішні чвари та амбіції полтавські «Слуги народу» не можуть домовитись про перерозподіл влади у місті між різними центрами впливу. Це дає шанс їх політичним супротивникам для нових перемовин про нову та робочу коаліцію
12 квітня ми повідомили про те, що партія «Слуга народу» нарешті визначилися із кандидатом на посаду секретаря Полтавської міськради і автоматично міського голови. Депутата Антона Ярмолюка підтримали на рівні Києва та президентської вертикалі у Полтавській ОВА.
Однак, час минав, а голосування за відсторонення з посади секретаря Андрія Карпова від «Європейської Солідарності» не відбувалося. Опозиція, як і раніше, вдалася до звичної тактики ігнорування сесій Полтавської міськради, але Андрій Карпов тепер почав просто переносити засідання, розуміючи, що у ситуації, коли місто стоїть на гальмах, він зможе пояснити це полтавцям небажанням опозиції працювати. Також ця політична група розраховує на відкликання депутатів від «ППЛ» Олександра Артеменка та Олени Денисенко, щоб забрати в опозиції 22-й багнет, який дає їй мінімальну більшість.
То що відбувається на рівні «Слуги народу»? Як ми і писали, позначається своєрідна родова травма фракції, коли депутати представляють різні групи впливу. Саме вони одразу після виборів до міської ради на рівні ТВК влаштували між собою справжню війну. Після певного утрамбування амбіцій (коли фракція не мала впливу на міську владу) цей розкол повторно оголився, коли настав час цю владу брати на себе.
На сьогодні у планах пропрезидентської сили створити у Полтаві своєрідну монобільшість — мати і свого в. о. мера, і усіх його заступників. Якщо посаду секретаря та, можливо, якесь ключове управління віддати Ярмолюку (квота нардепа Нальотова), то що віддати іншим? Для балансу впливу висуваються пропозиції розширити штат заступників міського голови. Інша пропозиція — нейтралізувати конфлікт висуненням на посаду секретаря третьої сторони в особі депутатки Катерини Ямщикової. Але не усі сторони вважають, що її кандидатура пройде на 100%. За найоптимістичнішим для «СН» сценарієм, поділ посад має завершитись до кінця квітня, а у перші тижні травня у кріслі секретаря міськради має уже сидіти інша людина.
Начальник Полтавської ОВА Дмитро Лунін, в принципі, вже погоджується на будь-яку «зелену» кандидатуру секретаря. Головне — нарешті перезапустити владу у міській раді, щоб його особисто більше не запитували про це поважні чиновники з Києва. А поки що він має реалізувати проект «в.о. мера Полтави — «Слуга народу» протягом найближчого часу.
У ситуації стратегічного глухого кута знову набуває актуальності пропозиція «За Майбутнє», яка має найбільше фракцію у міськраді. У лютому цього року «Полтавщина» писала про варіант, коли на посаді секретаря міськради може опинитися депутат від «ЗМ» Ігор Еренбург. Щоправда, наразі фіолетова команда переглянула свої минулі амбіції і готова претендувати на менше, але залишитись у грі з розподілу посад на пару зі «Слугами народу». Якщо криза триватиме й далі, а Полтава перетворюватиметься на місто, з якого влада просто втекла по факту, то варіант «ширки» набуватиме своєї ваги.
Про інший варіант ми також неодноразово згадували — запровадження міської військової адміністрації. І яким би небажаним для Києва є цей радикальний варіант станом на зараз, але подальша анархія у Полтаві буде його повторно актуалізувати.
, «Полтавщина»