Катерина Білокур: доля, намальована пензлем

Катерина Білокур, яку сам Пабло Пікассо назвав геніальною, малювала квіти неземної краси, якими захоплювався увесь світ. І при цьому вона все життя провела у скруті, не отримала навіть початкової освіти — самостійно оволоділа грамотою. Малювати Катерина вчилася на фанері.

Катерина Білокур. Автопортрет

Від селянки до художниці

Народилася Катерина Білокур 1900 року — всі буремні події й перипетії епохи припали на її молодість і зрілість. Доводилося багато і тяжко працювати, грошей у селі люди практично не бачили — був у основному лише обмін товарами. Місцевий мешканець Микита Тонконіг, який мав водяний млин, тримав у селі народний театр. Він попросив Катерину Білокур зробити декорації... Катерина також грала на сцені його театру — молодиць, героїнь класичних творів (Наталку Полтавку, Наймичку і т. д.). Пізніше цим театром зайнялося подружжя вчителів — Іван та Ніна Калити. Художник-аматор дав талановитій дівчині, яка дуже хотіла малювати, перші знання — як грунтувати полотно, створювати фарби і т. п. Пензлики Катерина робила з вишневих гілочок, до яких прив’язувала котячий пух або куряче пір’я. Саме такими пензликами можна було досягати якнайтонших ліній. Батько порадив доньці навчатися у місцевого іконописця...

Одного разу Катерина Білокур написала листа Оксані Петрусенко, талантом якої захоплювалася, і поклала в конверт свій малюнок — зображення гілочки калини. Співачці дуже сподобався той малюнок, вона була здивована... Оксана Петрусенко повідомила фахівцям Будинку народної творчості у Полтаві, що в глибинці живе надзвичайно обдарована художниця, просила поїхати до Богданівки. Представники Будинку народної творчості побували в Катерини Білокур і відібрали її картини на виставку, яка відбулася у Полтаві 1940 року.

На полотна художниці з Богданівки звернув увагу відомий мистецтвознавець Василь Нагай. Він особисто поїхав додому до Катерини Білокур і відібрав найкращі її картини для Києва — у Музей декоративно-вжиткового мистецтва. Там сьогодні зберігається найбільша колекція творів знаменитої художниці з Богданівки.

Якби в Іспанії була така геніальна художниця, про неї говорив би весь світ

Мистецтвознавці порівнюють картини Катерини Білокур із роботами відомих голландських живописців. На її полотнах жодна квіточка, жодна гілочка не повторюється... Окрім того, вона дуже вдало підбирала кольори.

«Божа іскра», «талант», «непересічна особистість»... — ці слова нерідко звучать у контексті з іменем Катерини Білокур. На жаль, 11 картин, які були на її персональній виставці у Полтаві, втрачені під час Великої Вітчизняної війни. Їй було дуже жаль тих картин, але сильна духом художниця вірила в краще. Про це свідчить, наприклад, її картина, на якій зображена суха гілка, а поряд — квітуча мальва.

«Квіти в тумані»

«Пшениця, квіти, виноград»

Після війни, 1949 року вона вступила в Спілку художників, відвідала творчу дачу, де митці малювали, ділилися творчим досвідом, а, від’їжджаючи, мали залишити не менше чотирьох своїх картин. Оцінивши по достоїнству майстерність інших художників, Катерина поглибила свої знання, вміння і навички, зокрема, — як потрібно працювати з олійними фарбами.

Наша талановита землячка Катерина Білокур за самовідданий труд на ниві мистецтва нагороджена Орденом «Знак Пошани». 1956 року їй присвоїли звання народної художниці України.

«Квіти»

«Півонії»

1954 року, побачивши картини Катерина Білокур на Міжнародній виставці в Парижі, відомий іспанський художник Пабло Пікассо був приємно вражений, особливо роботою «Цар-Колос». Він сказав: «Якби у нас в Іспанії була настільки талановита художниця, ми б змусили заговорити про неї увесь світ». Картина «Цар-Колос» — це духовний, філософський і естетичний заповіт художниці, найбільш загадкова її робота. Перший варіант цієї картини, створений 1947 року, який експонувався в ЮНЕСКО й Луврі, був, на жаль, викрадений... Катерина Білокур повторила картину в 1949-1950 роках.

Весь спадок Полтавщині — чотири картини

Про просту колгоспницю з глибинки Полтавської губернії, обдаровану незвичайним художнім талантом, світ таки заговорив. Їй споруджені пам’ятники, відкриті галереї, названі її ім’ям. У Києві і в Полтаві є вулиці, названі на честь Катерини Білокур.

У Полтавському художньому музеї (галереї мистецтв) ім. Миколи Ярошенка є лише чотири картини Катерини Білокур: «Квіти в тумані», «Квіти», «Пшениця, квіти, виноград» і «Півонії».

Наталія ЖОВНІР, «Полтавщина»