Екс-голова Миргородської РВА: мене судять фактично за допомогу ЗСУ

На початку вересня слідство передало до суду матеріали справи стосовно Віктора Іваненка, екс-голови Миргородської РВА. Його звинуватили у вимаганні 500 тис. грн хабаря від підприємця. За ці кошти він нібито обіцяв видати перепустки для безперешкодного проїзду через блокпости й не вилучати його автомобілі для потреб ЗСУ. Підготовче судове засідання по цій справі назначено на листопад 2022 року.

До «Полтавщини» звернувся Віктор Іваненко з проханням розповісти про суть справи більш широко. Лейтмотив його розповіді — у районі з 2014 року існував рахунок громадської організації, на якій місцеві аграрії добровільно перераховували кошти. Адміністрація була лише комунікатором між районним бізнесом та військовими. За допомогу армії, як він вважає, його саме і судять.

— 24 лютого фермери Миргородського району звернулися до мене і сказали: зберіть нас, ми хочемо допомогти армії. 25-го числа домовились, що ми будемо перераховувати кошти на рахунок громадської організації, а адміністрація виступає координатором між військовими та аграріями.

Заявник до поліції — це потужний підприємець, який скуповує у населення молоко і перепродує його на заводи. Це мій однокласник. Ми не товаришували, але й ніколи не ворогували. Він звернувся до мене з проханням, щоб його транспорт не зупиняли протягом дії комендантського часу. Я запропонував йому направити відповідне клопотання. Також порадив йому допомогти армії, щоб до нього із розумінням ставилися на блок-постах тієї ж тероборони. Він відмовився. Сказав, що він є платником податків і цього достатньо, а також що війна його не стосується, адже він просто бізнесмен.

Після тієї розмови минув певний час. Він знову звернувся до мене, цього разу до попереднього прохання ще додав посприяти, щоб у нього не вилучали техніку для потреб ЗСУ. Я відповів, що це вимога закону. Єдине, що можна зробити, це врахувати його інтереси та домовитись, щоб вилучали ту техніку, яка має найменше значення для підприємства. Його це не влаштувало. Попросив мене з ним зустрітися для обговорення цих питань.

На зустрічі (яка вже на той час фіксувалася ним для правоохоронних органів) він знову порушив цю проблему, я повторив, що можна лише забронювати певний транспорт, а перепустки він може отримати вже через три дні. Натомість запропонував йому допомогти продуктами харчування для військових або добровільним внеском через вказану громадську організацію, як робили це інші підприємці Миргородщини. У відповідь він запропонував заплатити кошти особисто мені, а не на рахунок фонду, але я відмовився.

З часом вказаний підприємець отримав від адміністрації перепустки для свого транспорту. Без жодних умов його прохання було задоволено, і без затягування. Після цього він вже міг і не сплачувати благодійну допомогу на рахунок ГО. Але він телефонував і заявляв про свою готовність перерахувати кошти на фонд. Саме в той час до РВА надійшло звернення від командира військової частини про потребу у тепловізорах та коптерах. Тому я звернувся до підприємця, щоб саме він придбав це обладнання. Мої аргументи — зробимо про твою допомогу пост у соцмережах, з фотографіями, з подяками тобі за допомогу, це побачать люди. Спочатку він погодився, але наступного дня відмовився, бо йому при закупівлі потрібно було б сплатити ПДВ, а це додаткові витрати, тому знову запропонував дати кошти мені особисто. Я знову сказав, що це потрібно робити тільки через фонд.

Лише через 10 днів після отримання перепусток, він перерахував 50 тис. грн на рахунок ГО і в той же день мене заарештували. Мовляв, я отримав неправомірну вигоду шляхом вимагання. Хоча я не вимагав цих коштів і не маю стосунку ні до ГО, ні до їх банківського рахунку. Сама організація допомагає збройним силам України ще з 2014 року, має значний авторитет у Миргородській громаді та серед військовослужбовців. Всі свої операції по закупівлям проводить прозоро та звітує перед благодійниками та відповідними службами. За роки діяльності фонд витратив на потреби армії близько 7 млн грн.

Фактично, я можу констатувати, що мене будуть судити за те, що я хотів допомогти ЗСУ. Оце і є мій «злочин», на думку сторони обвинувачення.

Наразі, я вважаю, на мене тиснуть правоохоронці. Суд наклав арешт на все моє майно, із забороною права користування. Стаття це дійсно передбачає, без проблем. Але поліція наполягає, що мої арештовані автомобілі мають перебувати лише на штрафмайданчику у райвідділі (хоча в ухвалі суду цього не прописано), автомобілі законно можуть стояти і у мене в гаражі.

До того ж я неодноразово просив слідчого та прокуратуру дозволити мені виїзд в Київ, така у мене була потреба для зустрічі з адвокатом. Запобіжний захід обумовлював, що для виїзду за межі міста я мав погоджувати це із слідством. Це я законослухняно і робив. Однак кожного разу я отримував тільки відмови.

Віктор Іваненко також не відкидає можливості, що фактичне руйнування осередків організованого волонтерського руху у районі можна розглядати як завдання ворожих сил.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»