Розмір тексту

Дмитро Білокінь працює над ескізом нового графіті замість меморіалу Небесній Сотні, але його роботу хочуть перекрити інші художники

Автори муралу з українкою, псом Патроном і військовими, що біля художнього музею, анонсували нову роботу. Вона перекриє графіті-меморіал 2014 року, над оновленням якої вже працює художник Дмитро Білокінь.

Полтавські художники Антон Кравченко та Олександр Фастовець, які створили патріотичний мурал на вул. Європейській, 5, повідомили, що готуються до реалізації нової ідеї — тепер на стіні біля ПДАУ, на вул. Сковороди. Якщо вони це зроблять, мурал перекриє роботу іншого художника, який уже працює над оновленням ескізу.

Нагадаємо, Кравченко і Фастовець приступили до створення свого першого муралу на початку травня. Обидва працюють у тату-салоні поряд і кожного дня проходили біля стіни, яку і вирішили прикрасити. Для сюжету обрали зображення дівчини у вінку зі стрічками, яка тримає тризуб, уже відомого пса-сапера Патрона, прикордонників, військових та бійця «Азову» з котом на руках.

Роботу завершили за тиждень, а потім комунальники облаштували ділянку під стіною, встановили вуличні вазони з квітами, а міський голова Олександр Мамай вручив подяки авторам. Тоді ж художники анонсували нові мурали на стінах Червоних казарм, аграрного університету і стадіону «Ворскла».

Мурал Антон Кравченка та Олександра Фастовця

Наразі хлопці відкрили збір коштів на нову роботу, присвячену Небесній Сотні. Нею вони хочуть замінити роботу іншого художника — Дмитра Білоконя, яку він створив влітку 2014 року.

— Це буде новий мурал не за старим ескізом, але на ту ж тематику. Залишаться щит і ті полички, на які можна покласти квіти. А сам малюнок буде більш добрий. Тема 2014 року залишиться, але не буде викликати вже такий сум. Там будуть вірші Шевченка, — розповів Антон Кравченко.

Щоби створити нове графіті-меморіал, художникам доведеться зняти тинькування разом із попереднім зображенням, від якого вже відпали окремі шматки, оновити стіну і нанести малюнок. На це потрібно 78 тис. грн, з яких тільки 50 тис. грн треба на ремонті роботи. Таких коштів молоді автори не мають і сподівалися отримати допомогу від місцевого самоврядування. Охочі допомогти можуть перерахувати будь-яку суму за посиланням.

За словами Антона Кравченка, команда вже має дозвіл від аграрного університету на роботи. В ПДАА нібито три роки намагалися зв’язатися із автором оригінального графіті-меморіалу, але він «кудись зник», тому право оновити стіну передали іншим.

Сам Дмитро Білокінь стверджує, що це не так. Він кілька разів відновлював малюнок після того, як відпадали шматки тинькування, але після вивчень і консультацій з фахівцями зрозумів, що відновлювати роботу надалі немає сенсу.

Як пояснив архітектор, проектувальник і краєзнавець Артур Ароян, стіна дуже неоднорідна і вирівняти її лише новим шаром тиньку буде недостатньо.

— Там дуже неоднорідна кладка. Стіна двічі надбудовувалася. Паркан, як мінімум, довоєнний, а може і дореволюційний. Ми її аналізували детально з двору — там, де вона не вкрита тиньком. Ми побачили неоднорідні шари цегли різного розміру, які знаходяться на дуже кривому розчині. Все це вкрито було товстою «шубою», яка відшаровується. Проаналізувавши усі проблеми попередніх реставрацій, ми прийшли до висновку, що проблема в «шубі» та її приляганні до цегли. І з цим нічого не зробиш. Як її не ґрунтуй і не «підмазуй», вона все одно відпадатиме. В будь-якому разі треба відбити все до цегли повністю. Крім того, там є стовпи, які виступають з внутрішнього боку і не відомо, чи виходять вони назовні. Також потребує перероблення верх стіни — її гідроізоляції. Як мінімум, на паркані має бути якась покрівля, — зазначив Артур Ароян.

У таких умовах є два варіанти для муралу. Перший — це нанести його на нове тинькування після зняття старого шару та вирівнювання швів. Але такий спосіб потребує значних грошових витрат.

— За складністю, така робота буде близька до паркану біля ДБР і коштуватиме точно не 78 тисяч. І це якщо не з’ясуються додаткові проблеми, які буде видно лише після зняття «шуби». Крім того, аби тинькування надалі не відпадало, треба робити армування — з маяками і сіткою. А це потребуватиме дуже товстих шарів і простіше буде перекласти паркан, щоби він був рівний, — вважає Артур Ароян.

Тому існує другий варіант — без тинькування. Стару «шубу» відбивають до цегли, а далі малюють по кладці. Саме такий варіант обрав Дмитро Білокінь. Але оскільки цегла і шви криві (навіть якщо їх розшивати і вирівнювати), це накладає обмеження на малюнок. Уже неможна якісно зобразити обличчя, вії, очі та інші подібні деталі. Буде порушена анатомія. Тому автор обрав зовсім іншу ідею, яку він описав так:

— Те графіті, яке я малював у той час, було актуальне, перегукувалося з подіями на сході у 2014 році. І сам образ був більш-менш актуальний. Зараз уже наплодилося «дєвочєк у віночках», що образ став попсовим, вторинним і навіть, я би сказав, образливим. Тому що Україна вже зовсім не така.

Ми вирішили більше звернутися до абстрактних й орнаментальних форм, які символізують певні пласти історичної культури — починаючи від Мізинської стоянки, Трипілля, Скіфії, Давньої Русі, і закінчуючи сьогоденням. Цей пласт ми сконцентрували у структурі, що являє собою потяг, який закінчується вістрям меча або списа.

Поверх цього ще є архетипний персонаж — Берегиня з двома пташками та вершниками на конях. Обрали образ метафізичного вершника з орнаментальною зброєю. В його коня на голові ружа. Таких вершників близько 5-ти — різних кольорів і відтінків. Вони символізують воїнство, яке в цьому потоці культури переходить у вістря, яке закінчується птахом, схожим на тризуб, з яскравою літерою О.

Цей тризуб впивається у темну абстрактну хаотичну хмару, яка символізує злу силу: силу імперіалізму, необольшевизму, людиноненависті, загарбництва та всіх пороків, які зараз ллються з Російської Федерації на нашу землю. У ній знаково проявляються очі, червоні зірки, інші структури. У тому місці, де втикається вістря, воно як снаряд пробиває цю хмару і цей пробій у формі дерева життя розходиться і розриває її. Вона починає розвалюватися на шматки. Ми спочатку думали, що це має бути якийсь звір, у якого розривається паща вістрям оцього культурного безкінечного потоку, але потім зрозуміли, що можна створити мотив стіни, яка рухається.

Сюжет відбувається на тлі зоряного неба, де зображені символи різних епох — ніби галактики у небі, на рівні сяючої орнаментальної структури кінноти. Загалом там багато дрібних, мерехтливих речей — ніби космос, де боротьба проходить на метафізичному рівні, не баченому для нас.

На початку орнамент бляклий, ніби старовинний, сіруватий, а там де потік підходить до тризубу, структура дуже яскрава — як закарпатська вишиванка. Орнаментальний мотив накладається один на другий, ще на другий. І виходить ніби орнаментальний фрактал, який переливається усіма кольорами, фактурами, графікою.

Художник, разом з проектувальниками, понад місяць працює над якісним ескізом і адміністрація ПДАУ про це знає. Тому дозвіл на роботи по тому самому паркану іншим художникам виглядає, як мінімум, дивно. Про те, що Дмитро вже займається ескізом, знали і Кравченко та Фастовець — ще 12 травня, але все одно пішли за дозволом до університету на свою роботу.

Також нашій редакції Антон Кравченко зазначив, що розмовляв із Дмитром Білоконем і запропонував йому співпрацю. Нібито авторству художника належить лише дівчина із тризубом, тому йому запропонували відновити її під час загальних робіт, а решту віддати новим авторам.

Дмитро Білокінь під час відкриття муралу 29 липня 2014 рокуДмитро Білокінь під час відкриття муралу 29 липня 2014 року

Фрагменти щойно відкритого муралу авторства Дмитра Білоконя | Фото з архіву «Полтавщини»

Але це теж неправда. Дмитро Білокінь самостійно створив ескіз графіті-меморіалу у 2014 році. Він самотужки, трохи більше, ніж за місяць, переніс його на 50-метровий паркан між стадіоном і тоді ще ПДАА. Представники ультрас та інші небайдужі допомагали технічно — знаходили фарбу тощо. Навіть щит на торці паркану — це робота Дмитра. А за два роки до цього він намалював мурал в пам’ять загиблого в Афганістані Сергія Коротуна на стіні будинку на вул. Велико-Тирнівській, 10/61, що біля Автовокзалу.

Зараз Дмитро Білокінь — музикант, викладач, художник і кераміст, відомий в Україні та за її межами. Його роботи можна придбати у популярному закладі «Всі.Свої» у Києві, що саме по собі є показником якості. З 2021 року Дмитро Білокінь увійшов до швейцарського гіда митців, дизайнерів і крафтерів Homo Faber від Michelangelo Foundation. Homo Faber Guide — це авторський проект Фонду творчості й майстерності Мікеланджело. Заснований у 2016 році фонд збирає та визнає майстерність крафтерів. Для цього була створена європейська карта найвизначніших ремісників, дизайнерів, власників галерей, кураторів мистецтва, колекціонерів та аматорів високоякісної ручної роботи. До цього списку увійшов і Дмитро Білокінь — як один зі зберігачів старовинної опішнянської керамічної школи.

Дарина СИНИЦЬКА, «Полтавщина»

Останні новини

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему