3-го травня полтавські автобуси на дизельному пальному не виїхали на маршрути — ціна 55 грн і відпускають тільки по 10 літрів

Полтавці відсьогодні поки не побачать на міських пасажирських маршрутах автобуси «Богдан» та «MAN», які їздять на дизпаливі. Причина — стрімке зростання цього пального — до 55 грн за літр. Як може позначитися паливна криза на галузі пасажирських перевезень у Полтаві? Нашим співрозмовником став голова Асоціації пасажирських перевізників Полтавської області Юрій Лупаєнко.

Через паливну кризу бізнес пасажирських перевезень у Полтаві з ціною квитка 8 грн перестав існувати

— Основний вид палива — це бензин та дизель. Останній відсьогодні коштує — 55 грн, видають по 10 л. Диспетчер дала мені на 3 травня наступну картину на заправках:

• Алмакс-Авто на вул. Кагамлика — бензину та ДП немає,
• BVS на вул. Зигіна — бензину та ДП немає,
• БРСМ-Нафта — ДП є за паливними картками по 55 грн. Газ пропан коштує 32-49 грн,
• WOG — ДП по 55 грн, відпускають по 10 л
• Motto — ДП по 55 грн.

Автобуси, починаючи з «Богдану», їздять на солярці. Газ метан по 37 грн є лише в одному місці. Для порівняння — газ бутан коштував до війни 8 грн.

Тобто, буде криза і вона поглиблюватиметься. Наведу приклад: автобус «Богдан» за зміну використовує 60 л. Тобто, він повинен шість разів заїхати на різні заправки, щоб заправитися на один день. Думаю, що Полтавська ОВА має якось відреагувати на це, щоб утримати на плаву критично важливу інфраструктуру пасажирських перевезень. Хоча б вирішити проблему, щоби автобуси заправляли до повного бака.

Закрити цю паливну «дірку» неможливо, бо із ЄС пальне везуть тільки автотранспортом. Як було? 30-40% робив Кременчук, 30-40% Білорусь. А десь 40% солярки вироблялося у білоруському місті Мозирі. Основна частина пального завозилася морем. Нині цього немає. Тому виникла криза та логістичний провал. Дефіцит нікуди не подінеться і тільки наростатиме. Поки що купуємо у посередників, які брали великий опт.

Якщо запитувати про реалії бізнесу, то його, в принципі, вже немає. Ми говорили про підвищення тарифів, коли оптова ціна солярки складала 18-20 за літр. Ми тоді нарахували 13-16 грн оптимальну вартість квитка, щоб робити мінімум поточний ремонт. Але розуміємо, що нам не дадуть підвищити тариф навіть на 50 коп.

Тому люди, які зараз працюють на маршрутах, вони мають якусь свою виручку, і таким чином я зберігаю робочі місця, які стануть у нагоді у мирний час, коли буде великий дефіцит на водіїв. А так ми зараз не заробляємо. Я говорю водіям, що дякую вам, мужики. Намагаюся ставитися до команди, як до великої сім’ї, тому поки що підтримую їхні родини. Зазначу, що працевлаштовано багато водіїв з Харкова, щоправда, що таке пасажирська «Рута» вони не знають, працювали на «Богданах».

Однак, є фактори, які пом’якшують цю проблему і на сьогодні населення її гостро не відчуває. До Полтави прибуло приблизно 180 тисяч переселенців, 90% і з яких мають особистий транспорт. З міста виїхало 100 тисяч активного населення, яке користувалося громадським транспортом. Пенсіонерів до уваги не беремо, бо вони користуються тролейбусами. Але більш гостро це може проявитися у майбутньому.

Волонтерська діяльність пасажирських перевізників

— У таких умовах 20 автобусів на солярці я використовую під гуманітарні потреби — для перевезення людей з небезпечних територій.

Ми їздили із Сум на Львів, із Сум на Полтаву з перших днів перевозили з Харкова до Полтави та на захід України. Давав по 10 автобусів. Остання поїздка — із Чугуєва. Нашу діяльність із військкоматом я не згадую, скажу, що транспорт був мобілізований, є акти, але є й моменти, коли ми багато робимо безплатно, хоча і не хочу співати собі дифірамби.

Краще назву імена водіїв, які в умовах небезпеки вивозили людей. Це: Віталій Рибалко, Юрій Глущенко, Віктор Костюк, Олег Романець, Олександр Черкун, Анатолій Шевченко, Вадим Шевченко, Іван Мега, Валерій Пономаренко, Микола Милимко, Олександр Фелоненко, Віктор Марченко, Дмитро Гайдар, Олег Капшук, Анатолій Заліський, Юрій Позднишев.

Працювали безкоштовно, деякі з 20 разів з’їздили. Перевезли тисячі людей.

Були проблеми із чиновниками з інших областей. Наприклад, волонтери надали мій номер телефону. На мене вийшов чиновник із Донецької адміністрації, він каже, що дамо телефон ще одного чиновника, щоб евакуювати людей із Краматорська, це ще не було удару по вокзалу, коли загинуло багато людей. Я зібрав 12 автобусів, щоби їхати через Дніпро, попросив заправити їх. Питання було життя та смерті, у кожен автобус можна було посадити 100 людей. За дві поїздки вивезли б 2500 людей. Але питання так і не вирішилося. Зрозумів, що чиновникам просто начхати на цих людей. У Сумах одного разу так вийшло, що ми приїхали, а водії залишились там на 4 дні, не було зеленого коридору.

Насамкінець Юрій Лупаєнко подякував за співпрацю Тетяні Костенко з департаменту інфраструктури та Максиму Калініну, заступнику начальника ПОВА.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»