Юрій БУБЛИК: хто займе посаду начальника управління земресурсів Полтавської міськради?

Беручи на роботу працівника, чи то даючи комусь свою рекомендацію я завжди намагаюся керуватися правилом трьох «П». Це — ПОРЯДНІСТЬ, ПРОФЕСІОНАЛІЗМ та ПАТРІОТИЗМ. І саме за цими критеріями в такій черговості я розглядаю кандидата. Бо якщо людина є не порядною, то наступні два критерії не варті уваги.

Тож дозволю собі охарактеризувати Оксану Левченко за критерієм «ПОРЯДНІСТЬ», як односелець її батьків.

Оксана Левченко (вона ж Турпітько, Моргуль, Кузнєцова) народилася в Ковалівці. Її батьки є шанованими людьми в громаді: батько — пан Олександр Турпітько, все життя пропрацював водієм у місцевому господарстві. В часи моєї каденції народного депутата України — тривалий час був водієм моєї пересувної громадської приймальні. Мама — пані Надія Турпітько, все життя пропрацювала медичним працівником у нашій сільській лікарні. І всі односельці, як один, запитують себе — і в кого тоді Оксана така вдалася?

Ми із Оксаною проживали в одному селі, ходили до однієї школи. Але ближче ми познайомилися коли Оксана обійняла посаду землевпорядника в Ковалівській сільській раді, а я долучився до громадсько-політичного життя в часи Помаранчевої революції.

В 2006 році я нікуди не балотувався але брав активну участь у місцевих виборах. Провів до сільської ради 12 із 20 депутатів в тому числі і Оксану, і як керівник осередку політичної партії намагався схиляти чинного сільського голову до роботи на благо громади. На жаль, результати виборів не змінили стану справ у селах нашої великої громади. Оскільки на обрану більшість почав чинитися страшенний тиск з боку голови та його оточення, і більшість перетворилася у меншість. В тому числі і Оксана зайняла сторону чинного на той час голови. А наостанок у «більшості» залишилися лише мій рідний брат та рідний кум, бо решта депутатів не хотіли псувати відносин із чинним головою...

2007-2008 роки в Україні за Ющенка передкризовий розквіт економіки. Ціни на землю та нерухомість зросли до неба. В Ковалівській громаді вартість однієї сотки землі в рекреаційній зоні сягала тисячі американських доларів. А попит породжує пропозицію. І сільський голова разом із землевпорядником Оксаною готують до виділення масив земельних ділянок під забудову на правому березі річки Коломак поблизу спа-комплексу «Верхоли». Загальна ринкова вартість масиву на 2008 рік становила вісім мільйонів гривень, що в еквіваленті за курсом — один мільйон доларів США.

Але як все це провести через сесію сільської ради? Бо не контрольовані головою депутати не пропускають жодної сесії та вникають у кожне питання. Ба більше, я особисто, як керівник осередку та позаштатний кореспондент газети «Полтавська Думка» часто присутній на сесіях ради та веду відео та аудіо-фіксацію засідання.

І тут наші дівчата — голова разом із Оксаною, фальшують результати двох сесій та «проводять» більше ста лівих ділянок. Всі «документи до сесії» готувала Оксана і чітко знала свою «долю» в цій оборудці. А скоївши злочин — геть не думаючи, придбала собі новенький автомобіль, на який і «клюнули» правоохоронці.

А коли до опозиційних депутатів звернулися правоохоронні органи за коментарем, які саме ділянки були проголосовані, а які ні — ось тут і знайшлися ті ліві самописні рішення, писані Оксаною до коліна. Як наслідок — відсторонення Оксани від посади та притягнення до кримінальної відповідальності.

Звісно, грошей громаді ніхто не повернув і лише частину вкрадених ділянок далі через суди мені вдалося повернути громаді. А гроші, на які Оксана обікрала односельців, довелося заплатити адвокатам щоб «порішати» проблеми та не сісти до в’язниці.

І коли сьогодні Оксана говорить, що вона біла та пухнаста і притягнення її до кримінальної відповідальності за вкрадений у громади ресурс то є політичні переслідування організовані мною, знайте — вона бреше! Та чи працював би шановний пан Олександр Турпітько, батько Оксани, після мого «політичного переслідування» його доньки, водієм моєї пересувної громадської приймальні?

Щобільше, я знаю багато людей, яких Оксана обдурила та кинула на гроші. Це ж наскільки треба бути безсовісною, щоб взяти гроші у своєї виховательки по дитсадку, яка свого часу їй попу витирала, зголоситися виготовити землевпорядну документацію, а потім пропасти та не відповідати на дзвінки. Лише після мого втручання, як нардепа, Оксана повернула жінці поважного віку — гроші, тобто нічого робити вона й не збиралася, а лише прагнула заволодіти коштами.

Саме тому Оксана погано відгукується про Ковалівку та її жителів, бо ніхто із односельців в її адресу не скаже доброго слова, починаючи з близьких та рідних людей.

У 2016-2017 роках до мене звернулися учасники АТО, яких Оксана «розвела» на атовську землю. Скориставшись їхніми посвідченнями та пообіцявши придбати отриману землю Оксана оформила на це відповідні доручення. Як наслідок — хлопці залишилися без землі та без грошей. І лише в судовому порядку намагалися досягти справедливості.

На підставі викладеного, Оксана не відповідає критерію ПОРЯДНІСТЬ. Тому розглядати два наступних критерії не бачу сенсу.

І такий працівник, як Оксана, в апараті міської ради підсуне не одному з нас, полтавці, велику свиню!

А чи буде ця людина начальником управління земресурсів залежить від міського голови та депутатського корпусу ради. Я особисто ніколи не підтримаю цієї кандидатури та проситиму міського голову та колег депутатів відхилити її кандидатуру.

Юрій БУБЛИК, депутат Полтавської міської ради