Голова Хорольського райсуду Старокожко: «Ми з себе не знімаємо відповідальність, що справи стільки розглядаються»

Саме у Хорольському райсуді в наявності безліч земельних справ, але є і такі, які лежать вже більше року. Зокрема, справа про визнання недійсною угоди і розірвання договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію, припинення права оренди землі, визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди землі, де відповідачами є Товариство з обмеженою відповідальністю «Райземінвест-2017», Личковаха Микола Олексійович, а позивачем Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт».

Саме відповідач М. Личковаха звернувся до судді Хорольського районного суду Старокожко В.П. з проханням поквапитися і розглянути його земельну справу. Тому наше перше запитання було стосовно того, скільки земельних справ зараз знаходиться у райсуді стосовно землі «Полтавазернопродукт»?

— По такому позиву, як «Полтавазернопродукт» у Хорольському суді знаходиться 104 справи. Там ще 2 справи заведені з приводу виправлення описок...

— З якого часу вони до вас потрапили і у кого з суддів вони знаходяться на розгляді?

— ... Їх передісторія не складна і не скандальна. Вони спочатку перебували на розгляді в Семенівському районному суді. В зв’язку з тим, що суддя там заявив про самовідвід, у зв’язку з тим, що він був слідчим суддєю у кримінальних провадженнях, то ці справи протягом вересня-жовтня в кількості — 104, надійшли до Хорольського суду.

— Вересня-жовтня якого року?

— 2020 року.

— Тобто з 20 року у вас знаходяться ці справи? Минув рік і звідси запитання: як довго і чому довго вони слухаються, на прикладі справи одного з громадян? Не будемо називати його прізвище, на букву Л. Я думаю, ви здогадаєтесь. Який вже в суд написав звернення про те, що рік його справа і не туди, і не сюди.

— Звичайно. Проблематика цих справ полягає в наступному: ці справи були розподілені між трьома суддями. Частина справ була призначена в порядку загального позовного провадження. А частина справ була призначена в порядку спрощеного позовного провадження. Звісно, спрощене позовне провадження дає можливість судді розглянути справу, в принципі, за 2 місяці, якщо сторони надають вичерпну інформацію з приводу доказів по справах.

Разом з тим, по цих справах кожна сторона вмикала свої процесуальні важелі, спрямовані на те, щоб максимально долучити до справи докази, захистити свою позицію... Ці справи будуть проходити не лише апеляційну інстанцію, а й касаційну. Тому максимальне залучення доказів вживалися обома сторонами. Проблема у цих справах, яка максимально на першопочатковому етапі призвела до їх затягування — ми ото як ті детективи, шукали, де знаходяться докази. Справа в тому, що є договори про розірвання договору оренди, є договори про укладення нових договорів. Але усіх оцих документів в оригіналі ми не змогли знайти. Вони ніби і є в тих самих позивачів , але нам їх ніхто не давав. Ні офіційно, ні установи. Ми зверталися з запитами до різних державних установ і все це, звичайно, займало тривалий час. Ми не можемо говорити, що, наприклад, для нас, зрозумійте вірно, у нас немає такого, наприклад, громадянина Л., чи громадянина П., чи громадянин Д.

— У вас є 104 громадянина...

— У нас є 104 громадянина...

— У громадянина не відбулося жодного судового засідання у належні строки.

— Звісно ми не можемо говорити про належні строки. Якщо справа призначена в порядку спрощеного провадження, вона повинна бути в 2-місячний термін розглянута. Вона не розглянута... Це не та ситуація, коли оперативність буде сприяти тій самі довірі до правосуддя. Тому що це — не проста справа.

— Для лікарів своєчасність — це, аби пацієнт не помер. Для суддів про своєчасність є якесь розуміння? Що в законі це не передбачено? Що таке розумні строки: для когось це день, для когось це рік. Що саме для вас, суддів, розумні строки? Рік по справі, жодного засідання, ще раз повторюю, і нічого не зроблено!

— Справи призначалися на лютий-березень. Але тоді у нас була ситуація із загостренням ковіду, і були моменти, коли суддя йшов у нарадчу кімнату... Я не готовий по кожній справі дати відповідь. Але загальна картина знаходиться в тому, що справа, в принципі, призначалась, надходило клопотання. Ми з початку призначили у спрощеному провадженні без виклику і призначення дати. Тому що ЦПК передбачає таку можливість. Але потім стали надходити клопотання про призначення розгляду справ в порядку загального розгляду провадження, про визначення дат, клопотання про виклик на судові засідання свідків, про витребування доказів, які суд вирішував... Якщо ми говоримо про класичне судове засідання, коли з’являються дві сторони, звісно, такого засідання не проводилось.

— Але для людини, яке не знає про те, про що ви зараз говорите, для нього здається, що нічого не відбувається.

— Ні, не може нічного не відбуватися...

— Але зараз кажуть, що йде перерозподіл справ. Що суддя Міркушина вже не розглядатиме цих справ. Їй буде дано відвід і деякі справи перейдуть до вас і вашого колеги. Це так?

— Звісно, це не можна назвати перерозподілом. Це визначена законом процедура, коли суддя, з якихось підстав задовольняє чи не задовольняє подані заяви про відвід чи самовідвід. В даному випадку надійшли заяви про відвід судді Наталі Міркушиній. Вона вирішили їх задовольнити. В мене зараз її 15 справ. На скільки я пам’ятаю, судді Олександру Коноводу 5 чи 6 справ попали йому з тих справ, які були в її провадженні.

— Перспективи розгляду справ з урахуванням того, що тепер на вас ще навалилися нові справи?

— Перспективи розгляду справ — це також впирається в процедуру визначення нормативно-процесуальним кодексом. Справа в тому, що якщо справа призначається в порядку загального позивного провадження, то доводиться проводити підготовчі засідання, вирішувати питання, які вирішуються в підготовчому судовому засіданні. Доводиться проводити судовий розгляд, куди викликати свідків, куди викликати відповідачів, позивачів і таке інше.

Щоб ви розуміли, останню справу, яку ми розглядали десь місяць тому, ми самого відповідача допитували майже 4 години.

— Вибачте, але це ваш професійний обов’язок. Ви за це отримуєте зарплату. Тож ви тут хоч ночуйте, але розглядайте.

— Я це розумію. Але крім нас є ж сторони.

— Вони зацікавлені. Вони мають...

— Ви думаєте, вони будуть сидіти до 9 годин?

— Я думаю. Якщо вони зацікавлені. То... Ми інколи працюємо і до 12, і до першої години ночі. Тому у кожного своє. Тож, щось з приводу розгляду цих справ? Як ви передбачаєте, вони будуть розглянуті, в який строк?

— Наразі я можу говорити про свої справи. У мене зараз в провадженні 59 чи 60 справ за позовом «Полтавазернопродукт». З них 5 — в порядку загального позовного провадження. Одна з них зупинена у зв’язку зі смертю відповідача.

— Послухайте, до чого вже приходить: відповідач не дочекався рішення!

— Позивачі поважного віку. Тим більше, у нас коронавірусна інфекція. Тут явно не від суду залежить. Хоча ми з себе не знімаємо відповідальність, що справи стільки розглядаються. Але тут питання в тому: розглянути її і прийняти будь-яке рішення — це не показник роботи суду. Зрозумійте. Перш за все, як на мене, ніколи швидкість не призводить до якості.

— Швидкість — це раз на рік не розглядати справу? Чи тихіше йдеш далі будеш?

— Це однозначно зрозуміло. Але була вибрана певна категорія справ, по яких справи розглядались. Ми затребували докази, запрошували свідків. І це було, як би мовити, не шаблонні справи, а ті справи, на які потім орієнтувалися сторони по інших процесах.

— Пане суддя, я вибачаюсь, що вас перебиваю. Я з вами повністю погоджуюсь, якби не але. Справа Куницької, яка влітку заявили про те, що все вже, вона нічого не хоче. Вона цей позов спростовує, вона каже, що адвокат Бехтер в очі її не бачила. Що це за адвокат? З літа не призначено засідання. Воно було призначено на сьогодні. Але сьогодні його відмінили чи переносять, я не знаю як правильно сказати. На коли назначена ця справа?

— По Куницькій?

— Так.

— Інформації по системі документообігу з приводу призначення даної справи немає.

— Тобто ви навіть не знаєте, на коли перенесена ця справа? А тепер уявіть, Куницька мешкає на Донбасі. Вона літня жіночка, яка їде сьогодні для участі в суді, наприклад. Тут їй зранку повідомляють, що суду не буде, їдьте додому. Чому не повідомити про це заздалегідь? Чи є якась мораль судді, коли він бачить, що справа ось саме така? Якщо він в нарадчій кімнаті, нехай до суду оголосить...

— Тут дивіться, яка ситуація. Є справи, по яких викликається відповідач, є справи по яких є заява відповідача про розгляд справи у його відсутність. Коли суд зобов’язав явку відповідача обов’язковою на судове засідання, тоді ми можемо говорите про те, що йде по зобов’язанню суду. І тут суд з якихось причин перенесено... Ми і кримінальні справи розглядаємо ... Ми ж не лише «Полтавазернопродукт» розглядаємо. У нас навантаження шосте по Полтавській області. У нас на розгляді більше, ніж по тисячі справ в рік Хорольський суд розглядає. Немале навантаження.

І у нас багато колегіальних розглядів, і у нас багато інших справ... Звичайно, кожна сторона: той самий позивач, той самий відповідач, він зацікавлений в оперативному розгляді справи. Але не потрібно забувати про те, що у нас інші справи. У нас багато інших справ, у нас багато важких справ.

Тому ми не можемо взяти, виділити, навіть місяць, на розгляд «Полтавазернопродукт», його в такому режимі також не можна буде розглянути. Доводиться маневрувати: я призначаю на таке число засідання, той призначає на таке число засідання. Тому що вони не можуть одночасно приймати участь в у цих справах.

— Ми все розуміємо. Як ви вважаєте, сьогоднішня справа, що не відбулася, за логікою, на коли має бути призначена найближчим часом?

— Я вас потавлю до відома, що зараз ми поштовою кореспонденцією не маємо можливості користуватися. Телефонуємо людям. Хоча всі ми розуміємо, знаючи практику Верховного Суду, що це є неналежним повідомленням.

— Це не є потім підставою скасовувати рішення?

— Це не буде підставою скасовувати рішення, але це може бути підставою, коли суд буде визнавати явку того чи іншого учасника є поважною чи неповажною. Тобто, якщо сторони по телефонограмі з’явилися, чого ми не можемо розглядати справу? Можемо. А якщо не з’явилася сторона, і сторона скаже: «Вибачте, я свою повістку не отримував», а інша сторона буде казати: «Шановний суд, визнайте, як вони поважні. Застосуйте до нього процесуальний кодекс».

— Так це може затягувати справу ще надовго!

— Так я про що і кажу. Ви ж розумієте, юридична грамотна людина знає процес, яка знає ті самі норми, і знає суд, при бажанні, вона може дуже затягнути процес.

І не завжди в суді є процесуальна і законодавча можливість реагувати на ці порушення, так як воно передбачено Цивільно-процесуальним кодексом. Тому що ми знов повертаємось до тих питань: «А ви нас належним чином повідомили?» А ми кажемо: «Ми повідомили, як могли повідомити». Тому що ми всерівно повинні розглядати справи.

— І, повертаючись до того питання, коли справи, які знаходяться у вас, ви маєте закінчити розгляд? У які терміни?

— Я вам скажу таким чином. По тому, як планував я їх закінчити, у спрощеному провадженні.

— Вони ж в вас вже всі в загальному?

— В загальному в мене 15 справ — ті, які перейшли від судді Міркушиної.

— У вас є такі справи, коли сторона вже пише: «Прошу, розгляньте мені, будь ласочка, як можна швидше». Але ви її ще не призначаєте. Чому?

— Справи у нас, що від Міркушиної, що частина призначена, частина не призначена, зараз у нас була така думка, можливо об’єднати їх в одне провадження. Там, де вони схожі. Але то таке.

— Коли?

— До Нового року частина справ буде розглянута. В порядку загального позовного провадження ті, по яких одна справа на стадії дебатів зупинена. Тобто вона після відновлення провадження буде розглянута. І інша справа, де ми також зупинилися на допиті свідків зі сторони відповідача. Там також дебати і буде рішення. І будуть розглянути декілька справ у порядку спрощеного позовного провадження.

Але суддя, схоже, злукавив, бо розумів, що нас цікавили строки розгляду резонансних справ, де, наприклад, люди кажуть, що ніколи не бачили свою адвокату Лілію Бехтер, а вона представляла їхні інтереси. До речі, по цим фактам порушені кримінальні справи, за якими стежитимуть по всій Україні, бо таких справ зовсім небагато.

Олег БУЛАШЕВ, головний редактор «Кременчуцької газети»