Адвокат Юрій Моторний: «Домовлятися, знаходити компроміс завжди конструктивніше, ніж доводити справу до суду»

Як і гарного лікаря, професійного адвоката ще треба пошукати! Нам замало, щоб лікар виписав рецепт ефективних пігулок. Нам хочеться, щоб він вислухав нас, поспівчував... Так і з адвокатом: ми несемо йому найпотаємніше, найнеприємніше, яке болить і терзає душу, розповідаємо про ситуації, з яких не бачимо виходу. Ми сподіваємося почути від нього не лише сухе цитування пунктів закону, а й співчуття та розуміння. Ми йдемо до нього як на сповідь і віримо, що таємниця сповіді буде збережена...

«Зверніться до свого сімейного лікаря», — радять нам повсякчас. Але фразу «Проконсультуйтесь у свого адвоката» почуєш нечасто. Бо те, що на Заході є нормою, для нас — дивина. Де його взяти, того адвоката? І чому він має бути «свій»? Та головне: яка ціна питання? Мені пощастило: багато років тому доля звела мене з інтелігентною людиною, цікавим співрозмовником і високопрофесійним адвокатом Юрієм Сергійовичем Моторним. Відтоді при нагоді усім хвалюся: в мене є «свій» адвокат!

Адвокат Юрій Моторний

— Не треба компліментів! — одразу заперечує Юрій Сергійович, коли зустрічаємося з ним за чашкою кави. І посміхається:

— З лікарем мене порівнювати — то вже занадто. Я не розв’язую проблеми клієнта, я лише надаю йому правову допомогу. Тим більше, що проблема клієнта може лежати не в правовій площині.

— А в чому ж іще?

— Наприклад, у довірливості, легковажності людини. У небажанні (чи неспроможності) прогнозувати можливі наслідки. До мене недавно звернулася жінка, батько якої кілька років тому продав квартиру в Скадовську та віддав гроші зятеві, щоб молоде подружжя купило собі житло в Полтаві. Але сімейне життя у пари не склалося, за кілька років чоловік зібрав речі та й пішов. І тут дружина несподівано дізнається, що полтавська квартира, в якій вони з дитиною лишилися, оформлена на свекруху, маму чоловіка. Так само на маму оформлене й авто, яким чоловік користувався. Свекруха наче й не проти: «Живіть, я вас не виганятиму», але ж у майбутньому вона може передумати! Або чоловік одружиться вдруге, і його нова дружина захоче жити в «маминій» квартирі...

Довести в суді походження грошей на квартиру складно, хоча й реально. При цьому доводиться платити дуже великий судовий збір. А всього цього могло б і не бути, якби жінка свого часу поцікавилася, чому її не покликали до нотаріуса для укладення договору купівлі-продажу. Або просто попросила показати документи на квартиру...

Інший випадок, коли непорозуміння було спровоковане теж моїми клієнтами. Він стосується земельної справи. Чоловік і дружина тривалий час здавали землю в оренду одному фермеру, з яким не мали жодного письмового документу. А рік тому передали її в оренду іншому фермеру. З новим фермером вони, як і належить, уклали договір, але не повідомили про це попереднього орендаря. Той каже, що навесні, нічого не підозрюючи, обробив землю, посіяв пшеницю, вносив добрива та боровся з бур’янами, але новий орендар заявив про свої права на урожай. І стверджує, що це він обробив ділянку та посіяв! Обидві сторони звинувачують одна одну в рейдерському захопленні землі, хоча насправді має місце непорозуміння й людська непорядність. Бо орендодавці вирішили піймати одночасно двох зайців, узявши гроші в одного фермера й у другого.

— Виходить, Ви захищаєте людей, які вчинили, м’яко кажучи, не зовсім порядно?

— Я не знаю, на яких умовах попередній фермер обробляв землю. Можливо, він платив копійки й наживався на людях. Складно встановити (хоча й можливо), хто навесні обробляв землю: орав, сіяв, уносив добрива. Я керуюся лише доведеними фактами. Суто юридично земля й усе, що на ній виросло, належить фермеру, з яким укладено офіційний договір оренди. Тому я раджу сторонам шукати компроміс.

Домовлятися, знаходити компроміс завжди конструктивніше, ніж доводити справу до судового розгляду. Я в цьому неодноразово переконувався й постійно кажу про це своїм клієнтам.

— Зараз, коли земля стала товаром, земельні справи, мабуть, почастішали?

— Так. І ті реалії, що власник землі може її продати, обов’язково треба враховувати. Ось іще одна справа із «земельної» серії. До фермера звернулася сім’я, яка заборгувала велику суму грошей і на яку «наїхали» кредитори. Люди попросили цього фермера взяти в оренду п’ять земельних паїв та виплатити наперед орендну плату за них. Він погодився, уклав із власниками договори і став обробляти землю. Невдовзі люди знову звернулися до нього з пропозицією купити цю землю. Він каже: «Зараз у мене немає грошей, почекайте рік чи два». Тоді вони заявили, що продадуть свої паї комусь іншому. І щоб розірвати договір оренди, одна власниця паю — старенька бабуся — подала позов до суду, що начебто це не вона підписувала договір.

Оскільки фермер мав справу лише з одним представником родини, який передав йому вже підписані договори, то цілком імовірно, що саме цей чоловік і порозписувався на договорах за всіх своїх родичів.

Ми були готові до будь-якого висновку почеркознавчої експертизи й до будь-якого рішення суду. Та навіть коли суд визнає законність договорів оренди, власники будь-коли зможуть продати свої ділянки — це їхнє право. Тому я наполегливо радив своєму клієнтові сісти за стіл переговорів і домовлятися. Кілька днів тому він зателефонував і повідомив: продавці трохи знизили ціну, тож він купить землю. Тепер залишилося проконтролювати, щоб позивачка написала заяву в суд про відсутність предмету спору й закриття провадження.

— За землю скоро, мабуть, буде справжня війна...

— От щоб її попередити, треба спрямувати цей процес у законодавче русло. А що відбувається насправді? Не так давно суд задовольнив позов громадян до ПП «Агроекологія», який тягнувся з 2008 року.

Суть справи така. Подружжя із Зіньківського району, яке здавало свої земельні паї в оренду ПП «Агроекологія», випадково дізналося, що 2008 року хтось від їхнього імені підписав договори оренди строком на 25 років. Люди одразу звернулися на підприємство, але керівництво їх навіть слухати не захотіло. Ще й насміялося з них: мовляв, самі ж підписали договори, а потім забули...

— Тобто з орендодавців ще й зробили дурнів...

— І це, мабуть, чи не найбільше обурило людей. За їхньою заявою міліція порушила кримінальну справу, але розслідування фактично не проводила. Хоча з’ясувати, хто міг підписати договори, нескладно: на підприємстві добре знають, за яким менеджером закріплено той чи інший район, хто куди їздив... Моїм клієнтам нічого не залишалось, як звернутися до суду.

Я включився в процес лише 2020 року (до мене часто звертаються клієнти вже після того, як їм не змогли допомогти інші адвокати). Коли я почав вивчати справу, то зустрічався з багатьма орендодавцями ПП «Агроекологія» й переконався, що це далеко не єдиний випадок підроблення підпису. Певно, керівництво «Агроекології», розуміючи, що земля незабаром буде продаватися, висунуло завдання своїм менеджерам укласти якомога більше договорів, щоб «назбирати» масив земельних ділянок. Вочевидь, один із виконавців (не знаю, з власної ініціативи чи за дорученням керівництва) вирішив не їздити по селах, а просто підробив договори, які закінчувалися, підписавши їх за власників.

Чоловік із Оржицького району показував мені договір, який начебто підписав його брат. А той фізично не міг цього зробити, бо вже багато років живе в Росії й жодного разу не приїжджав в Україну.

Певен: якби ПП «Агроекологія» належним чином відреагувало на звернення людей і запропонувало їм укласти справжні договори на вигідних для обох сторін умовах, якби в якості компенсації заплатило тисячу чи дві тисячі гривень (це для агрохолдингу не гроші), мої клієнти неодмінно погодилися б. Але там вирішили, що краще заплатити юристам, і ті легко виграють справу у «неграмотних селюків».

— Вони ж не знали, що пайовики звернуться до одного з найкращих полтавських адвокатів...

— ПП «Агроекологія» обрало тактику затягування справи. Воно заявило відвід усім суддям, подавало клопотання про те, щоб призначити почеркознавчу експертизу директора, який давно помер, просило призначити експертизу, що позивачі не сповна розуму...

Щоразу після оголошення клопотання суд відкладав справу на місяць чи більше. Так тривало з 2009 по 2020 роки. Увесь цей час ПП «Агроекологія» користувалося земельними ділянками моїх клієнтів площею 4,59 га кожна, сплачуючи за це копійки.

Коли я взявся за справу, то спростив її до мінімуму, відмовившись, наприклад, від залучення свідків. Була проведена почеркознавча експертиза, яка довела, що на документах справді підписи не моїх клієнтів. І цього цілком достатньо! З’ясовувати, хто саме підробив підписи, для нас неважливо.

Така проста тактика дала результат: суд направив справу на експертизу, а через місяць розглянув висновки. Київський юрист Мельников, який представляв інтереси ПП «Агроекологія» по відеозв’язку, навіть непритомнів біля монітора, щоб суд відклав слухання...

Зараз, коли рішення суду про задоволення позову власників набрало законної сили , ПП «Агроекологія» протягом кількох місяців відмовляється підписувати акт передачі- повернення земельних ділянок. Тобто зухвало ігнорує рішення суду, вимоги державного виконавця та волю власників!

— Тактика затягування справи доволі поширена в судах. Чи допомагає вона виграти справу?

— Як бачимо, ні. Але створює відчутні перешкоди, позивачі мають додаткові витрати і, звичайно, впливає на нерви. До затягування справи найчастіше вдаються в тому випадку, коли немає шансів виграти суд. Хоча й не завжди.

Нещодавно до мене звернулася підприємниця, на яку податківці склали два адмінпротоколи. Їй загрожував чималий штраф. Жінка проконсультувалася в юриста, який допомагає бізнесу, і той порадив їй різними способами затягнути справу. Мовляв, це адміністративна справа, й через три місяці термін її розгляду спливе. Однак дуже часто суд розглядає адміністративні справи за відсутності особи, на яку посадовці склали протокол. Повістки на судове засідання людині теж не висилають, бо в судах немає конвертів.

Я порадив підприємниці, яка вважала стягнення безпідставним, усе ж таки з’явитися в суд та допоміг їй підготувати вмотивоване пояснення. Вона так і вчинила. Суд урахував усі аргументи й відхилив претензії податківців.

— Отже, Ви захищаєте не лише пересічних громадян, а й бізнес?

— У даному випадку це важко назвати бізнесом, це дуже маленьке підприємство. Але ж на такому дрібному підприємництві й тримається увесь світ. Люди нічого не просять у держави, вони самі шукають собі роботу, створюють додаткові робочі місця та ще й платять податки в бюджет. Однак якщо скрізь у світі малий бізнес усіляко підтримують, стимулюють, то в Україні ледь не кожного підприємця держава підозрює в ухилянні від сплати податків. Перевірки, штрафи (дуже часто заради «виконання плану») неабияк ускладнюють життя. Замість того, щоб спокійно працювати, підприємці мають доводити свою невинуватість.

У згаданому випадку підприємство закривалося, тому була призначена податкова перевірка. Ліквідаторці підприємства зранку зателефонували з Головного управління ДПС у Полтавській області й попросили цього ж дня приїхати в податкову. Кинувши усі справи, вона сіла на автобус і приїхала з району. А в податковій їй вручили наказ про перевірку, виданий іще п’ять днів тому, та довжелезний список документів, які вона має подати до 15.00 цього ж дня.

Добре що, розмовляючи по телефону, жінка спитала: «Може, мені треба взяти якісь документи?» Тоді їй сказали: «Так, привезіть те й те». І вона привезла цілу торбу товстелезних тек, але податківці відібрали лише кілька з них, решту вона повезла назад. А по закінченні перевірки їй вручили акт і протокол про адміністративне правопорушення — нібито вона надала не всі документи, чим перешкоджала проведенню перевірки.

— Тобто не вдалося зразу звинуватити у ненаданні документів, так вони написали навздогін...

— Жінка розповіла, що вона просила в податківців скласти перелік документів, які вони взяли на перевірку. Їй категорично відмовили. У такій ситуації, не маючи нічого на руках, пересічному громадянину важко щось довести. Тим більше, що його опоненти — посадові особи поважної установи. То кому повірить суд?

— І як удалося переконати суд?

— Податківці «прокололися» на дрібницях: вони вкрай недбало склали акт про перевірку й протоколи. Так, перелік документів, які вимагали, й перелік документів, які нібито не надали, суттєво різняться. Крім того, написано, що це була виїзна перевірка, що інспектори виїжджали за місцем реєстрації підприємства, хоча насправді все відбувалося в стінах податкової.

Кілька днів тому до мене звернулися інші підприємці, які теж поскаржилися на неправомірну перевірку. Наказу про проведення перевірок узагалі немає: перевіряльники просто йшли від ринку «23 вересня» до автовокзалу й по черзі заходили в усі магазини обабіч вулиці та накладали штрафи. Зрозуміло, що підприємці були неготові, хтось не мав під рукою потрібних документів, а хтось просто розгубився. У протоколах, які склали перевіряльники, — ціла купа помилок: неправильно вказані прізвища, адреса, тип будівлі (капітальна споруда, хоча насправді це МАФ). Я взагалі не розумію, як можна так недбало складати протоколи! Таке враження, що єдина мета цих перевірок — виписати якомога більше штрафів, а люди нехай потім доводять, що невинуваті.

— Нещодавно Ви виграли справу з «політичним» присмаком. Звістка про те, що Полтавський окружний адміністративний суд 15 вересня 2021 року поновив на посаді люстровану у 2014 році заступницю голови Полтавської ОДА Олену Адамович, викликала певний резонанс у суспільстві.

— Закон «Про люстрацію» передбачав звільнення всіх осіб, які в період правління В. Януковича з 25 лютого 2010 р. по 22 лютого 2014 р. хоча би рік перебували на керівних посадах в органах влади. Уявіть, скільки людей бездумно звільнили лише за те, що вони в цей час працювали, а не сиділи вдома. Ніхто не з’ясовував, чому людина прийшла на держслужбу: прислужувати Януковичу чи служити народу України, вчинила вона щось протиправне, чи ні...

Ми подали судовий позов ще в листопаді 2014 року. Подібних позовів у той час було чимало, й Верховний суд України звернувся до Конституційного суду за роз’ясненням щодо конституційності Закону «Про люстрацію». Тож суд вирішив почекати рішення КСУ й зупинив розгляд справи. Однак до цього часу рішення немає й невідомо, коли буде. Тому ми звернулися до суду з проханням поновити розгляд й у результаті суд задовольнив позов моєї клієнтки про поновлення на роботі та виплату грошової компенсації за час вимушеного прогулу.

Суд посилався на Європейську конвенцію з прав людини. Та мені здається, що вирішальну роль тут зіграла судова практика останніх років, коли люстрованих посадовців поновлювали на посадах, якщо вони були потрібні президентові В. Зеленському. Непоодинокі випадки, коли колишнього працівника прокуратури десь із Кривого Рогу чи деінде поновлювали на роботі, щоб потім призначити на відповідальну посаду в Генпрокуратуру чи Офіс Президента. Державі завдано величезних збитків! Нещодавно Генпрокурорка Ірина Венедіктова заявила, що держава має виплатити поновленим на роботі посадовцям 60 чи навіть 70 млн грн втраченої зарплати.

— Чи отримала компенсацію Ваша клієнтка? Адже вона так і не приступила до роботи...

— Ні, не отримала. Бо Полтавська ОДА подала скаргу на рішення суду першої інстанції. Тож зараз справа перебуває в апеляційному суді (м. Харків). Ще під час розгляду справи в Полтаві ОДА подавала різні заперечення, зокрема що Олена Адамович хвора, що вона — громадянка іншої держави, що на її місце вже призначена інша людина... Але це не допомогло. Дехто з моїх колег-адвокатів напівжартома-напівсерйозно говорив мені: «Навіщо ви поновили справу? Нехай би довше полежала в суді, тоді б компенсація була значно більшою».

Як на мене, то в цій ситуації керівництво ОДА мало б не затягувати справу й не подавати апеляції, а спробувати домовитися. Наприклад, укласти мирову угоду.

— Щоб потім не виплачувати більшу компенсацію за триваліший час прогулу...

— Певно, справа не лише в грошах (їх виплачують не з власної кишені, а з державного бюджету, тобто це кошти платників податків), а в тому, що Олена Адамович не вписується в нинішню команду, її там не хочуть бачити.

— Як фахівчиня вона б швидко розібралася та виявила прорахунки своїх попередників...

— У моїй практиці колись був випадок, коли інженер будівельної організації, якого після незаконного звільнення суд поновив на роботі, був настільки ображений на керівництво, що вирішив помститися. Пропрацювавши місяць після поновлення, він звільнився, але за цей місяць наскладав стільки неправильних документів, що завдав підприємству збитків, мабуть, на мільйон. А виявили це лише після серйозної перевірки, причому не одразу.

Я далекий від думки, що Олена Євгенівна чинитиме так само — вона порядна людина. Однак заступник голови ОДА має широке коло повноважень, зокрема притягувати до відповідальності та звільняти працівників за неефективну роботу. Вона й сама може будь-якої миті звільниться. І щоб потім когось узяти на роботу, доведеться оголошувати та проводити конкурс, що займе чимало часу... Одне слово, проблеми цілком можливі. Тому , на моє переконання ,краще домовитися, укласти мирову угоду, де зазначити, що вона, приміром, уже наступного дня звільниться, що не подаватиме інших позовів (адже таке теж можливе) і т. д.

— Мабуть, такі справи, коли відповідачем є державні органи, у Вас доволі рідкісні?

—. Я б не сказав... Одні з найпоширеніших — це позови до Пенсійного фонду України. Позивачами є ліквідатори аварії на Чорнобильській АЕС, учасники бойових дій в Афганістані, колишні військовослужбовці та багато інших. Тисячі пересічних громадян змушені звертатися зі скаргами, а потім і з позовами до суду у зв’язку з тим, що Пенсійний фонд за надуманими підставами не зараховує їм до страхового стажу значну кількість років. Або неправильно нараховує людині пенсійні виплати. У декого, на думку працівників ПФУ, неправильно зроблений запис у трудовій книжці. При цьому вони не зважають, що той запис зроблено 30, а то й 40 років тому, коли людина працювала в Росії або інших республіках колишнього Союзу. Зараз це інші країни. Виникає запитання: яким чином людині підтвердити трудовий стаж?

Є також чимало прикладів, коли в Україні під час ліквідації підприємств особові справи працівників не передавали до архіву. Та хіба ж особа, яка претендує на пенсію, в цьому винна? І тепер літні люди з підірваним здоров’ям зі своєї жебрацької пенсії змушені віддавати гроші на судовий збір та звертатися до суду.

Я захищаю людей незалежно від того, хто їм створює проблеми. І якщо за моєї допомоги хоч однією проблемою у людини стане менше, я буду тільки радий.

Я завжди на зв’язку, мій телефон — 066 14 81 079.

Спілкувався Сергій МИКОЛЕНКО