«Хлопці, у мене тут граната, зараз всіх взірву» — рибалки-ентузісти розповіли, як воюють з браконьєрами на Ворсклі

Безконтрольний вилов риби сітками призвів до того, що основною рибою у Ворсклі стала верховодка. Для росту хижої риби просто не залишилося кормової бази. Браконьєри розставляли сітки вздовж всього русла, хоча у річці в межах міста можна ловити рибу тільки на вудку. Оскільки у Полтаві немає рибоохоронного патруля, порушників ніхто не карав. Така діяльність призвела до спустошення підводної фауни Ворскли.

На початку цього року небайдужі полтавські рибалки та підводні мисливці заснували громадську організацію «Річки Полтавщини» (Facebook/Viber). Любителі порибалити організувалися, щоби захистити річку. Наприклад, у квітні вони випустили 1700 кг дорослого сазана, а в травні — 70 тисяч мальків судака. Щоби всю рибу не витягли браконьєри, довелося організуватися патрулі з пошуку сіток.

«Полтавщина» поспілкувалася про боротьбу із браконьєрами й зариблення із головою організації ГО «Річки Полтавщини» Олександром Штейманом.

— Ви проводите рейди уже близько півроку. За час вашого патрулювання браконьєрів стало менше?

— Як весною лід зійшов, то ми одразу на воду вийшли. Зараз можу сказати, що браконьєрів стало менше. З інспекцією ми браконьєрів ловили, протоколи писали, штрафи виписували. Сіток значно менше стало. Ми їх витягли дуже багато. Щоправда, під час останнього рейду ми виловили дуже багато сіток і раколовок.

Хлопці подзвонили, сказали, що знайшли сітки на Климівці біля залізничного мосту. Ми виїхали на місце, виявили знаряддя, поряд ще знайшли одну сітку. Вирішили пройтися по воді в цьому районі. Біля байдаркової станції витягли велику раколовку. Потім пішли в бік міста і знайшли місце, де під водою знаходився великий екран, «павуки», раколовки, кілька сіток. Зараз рак вилазить на берег, починає метати ікру, а люди цим і користуються. Так багато було знарядь «насипано», що у нас все в човен не влізло.

— Скільки осіб залучаєте в проведенні рейдів?

— Два-три чоловіки. Для потреб у нас є човен із мотором. За тиждень проводимо приблизно три рейди.

— Були випадки, що на вас нападали браконьєри?

— Був один такий випадок. На дворі стояла ніч, було холодно, ми поверталися із Сашею по Коломаку. Біля Прирічкового парку натрапили на раколовку та сітку. Виявилося, що вона лежала на глибині 3-4 метри, сплетена у три шари, на велику рибу. Саша говорить: «Бачиш вогнище?». У темряві недалеко від берега виднівся вогонь, а поряд силует чоловіка. Саня говорить: «Це за нею наглядають».

Ми знайшли кінець сітки й почали затягувати її в човен, витягли метрів 200. Дивлюся: із темряви до нас дядько пливе на одномісному надувному човні. Він підходить до нас і одразу питає «Хто такі? Де ваші посвідчення? Є зброя?». Коли він зрозумів, що зброї у нас немає, чоловік підняв із дна човна сокиру і намагався порубати нею наш двигун. Потім від цієї витівки він відмовився, швидко добрався до своєї сітки, дістав ніж й відрізав, щоби зберегти те, що ми не встигли витягти із води. Чоловік почав греби до берега, я викликав патрульну поліцію і рибоохоронний патруль.

Ми підрізали чоловіка на своєму човні, щоби він не вийшов на берег. Потім він дістав щось коричневого кольору і каже: «Хлопці, у мене тут граната, зараз все взірву». Ми вимкнули свій ентузіазм, увімкнули здоровий глузд і відпустили його. Все одно поліцію уже викликали. Поки поліція приїхала, ми вийшли на берег, поставили човен на авто і приїхали у те місце Прирічкового парку, де було вогнище. Уже нікого не було. Мабуть, швидко спустили човен і десь його сховали.

— Були випадки, що поліція когось затримувала із браконьєрів?

— Були випадки, що рибінспекція затримувала порушників. Пам’ятаю випадок: мій знайомий відпочивав біля харківського мосту. Повідомив, що була група осіб. Розбили табір на березі й вирішили сітки поставити. Я викликав рибінспектора, ми чергували на тому місці до ранку. Коли чоловік пішов за сіткою і повернувся, ми його вже в таборі чекали. От і отримав штраф 1000 грн за три рибини.

— У Полтаві є рибінспекція?

— У Полтаві немає, є у Кременчуці й в Решетилівці. В основному приїжджає Олександр Соляник із Решетилівки. Ми йдемо в рейд і періодично його викликаємо. Коли знаходимо сітки, ми його залишаємо на місці, щоби він чекав правопорушника й оформляв його.

— Що робите із виловленими із річки сітками?

— Спалюємо або ріжемо. Під час останнього рейду ми поверталися додому і пішов сильний дощ. Ми вийшли на берег, порізали сітки й викинули їх у смітник. Ми стараємося, щоби свідки бачили, як ми знищуємо сітки — щоби не говорили, що ми їх продаємо, чи якось використовуємо.

— Ви зараз збираєте кошти на зариблення?

— Так, плануємо осіннє зариблення. За тиждень-два щось вирішимо.

— Яку рибу будете купувати?

— Це буде мирна риба. Загалом цього літа провели чотири зариблення. Перший був сазан — дві машини (1700 кг). Потім привези малька судака, потім — товстолобика по 2-3 сантиметри, а потім — сома. Ще нам подарували 10 тисяч малька амура. Тепер потрібно мирну рибу. На нове зариблення зібрали 35 тис. грн, може добіжить до 40 тисяч. До морозів плануємо назбирати та щось випустити. Загалом на всі зариблення ми зібрали близько 200 тис. грн.

Довідково. Допомогти зібрати кошти на зариблення можна за рахунком громадської організації «Річки Полтавщини» (ЄДРПОУ: 43982816): UA423314670000026003306126482

Микола ЛИСОГОР, «Полтавщина»