Гендиректор АТ «Лубнигаз»: про тариф та його зниження

Перші своєрідні паростки «Тарифного майдану», який від імені усієї області заявив про себе 11 січня у Полтаві, розпочалися у Лубнах. Ще 5 січня в райцентрі протестувальники перекрили дорогу проти нових тарифів на газ та розподіл газу.

Дійсно, лубенський тариф на розподіл газу — 2,45 грн (2,94 грн з ПДВ) грн за 1 м³ — є третім за величиною в Україні. Чому так сталося і як можна вийти із цієї ситуації, яка викликала такий величезний суспільний резонанс? Про це «Полтавщина» запитала у генерального директора АТ «Лубнигаз» Ігоря Кондратенка.

Ігор Кондратенко

— Ігоре Івановичу, у публічному просторі практично не обговорюється економічна складова проблеми, просто усі погоджуються із тим, що тарифи для населення непомірні. Хотілося б почути доводи від протилежної сторони конфлікту.

— Потрібно сказати, що ми також стали заручниками цієї ситуації. Тариф для АТ «Лубнигаз» з 01.01.2021 за 1 куб. м на місяць (без ПДВ) становить 2,45 грн. Пропоную розібратися із його складовими. На розмір тарифу впливають виключно економічні показники фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання, а саме:

• протяжність газопроводів суб’єкта;
• термін експлуатації газопроводів та споруд на них, що визначає періодичність оглядів, профілактичних та капітальних ремонтів, заміни обладнання;
• кількість замовників послуг транспортування, підключених до мереж даного оператора, тобто на яку кількість абонентів розподіляються витрати.

Однак назву основні складові.

По-перше, тариф на 40% складає фонд заробітної плати. Середня зарплата на підприємстві на 2021 рік — 13500 грн, це з ПДФО, на руки — приблизно 11500 грн. На підприємстві працює 380 людей (хоча штатний розклад потребує 450), тому помножте цю цифру на 13,5 тисяч і на 12 місяців. Отримаємо 61,5 млн грн.

Друга складова (а це як мінімум іще 30% від тарифу) — це виробничо-технологічні витрати в газових мережах. В масштабах країни при розподілі газу щорічно вони складають близько 1,1 млрд куб. м ВТВ, у Лубнах 0,1% від загального по Україні або 10 мільйонів кубів.

Цей газ оплачуємо ми. Ціну на технологічний газ, для нас встановлює регулятор - на 2021 рік маємо цифру 7020 грн/тис. куб. м. Тоді як ціна на оптовому газовому ринку в Нідерландах на сьогодні становить €25 за мегаватт-годину, адже у Європі зараз — холодна зима. Тому реальна ринкова ціна в Україні зараз складає до 9500 грн за кубометр. Ця розбіжність існувала і в попередні роки. Тому наше підприємство — планово збиткове.

Про стан мереж дає уявлення нещодавня аварія на магістральному газопроводі Уренгой — Помари — Ужгород. Як магістраль, так і розподільні мережі збудовані 30-40 років тому і з тих пір капітально не ремонтувались.

Третя складова тарифу (залишок) — це по-перше матеріали виробництва: електроенергія, пальне, поштові та юридичні послуги, зв’язок, сайт, забезпечення працівників масками та спецодягом і таке інше. По-друге, це капіталовкладення або інакше кажучи «інвестиційна програма». Її обсяг на 2021 рік — 18-19 млн грн, або близько 7,5% від тарифу. З них більше половини йде на заміну старого обладнання (ШРП, ГРП, станції катодного захисту, газові лічильники, запірна арматура і багато іншого).

Нам критично необхідно оновити технологічний транспорт, у якому досі з десяток вантажних «ГАЗонів», які мало того, що часто ламаються, та ще й украй витратні по пальному. Більшість нашого транспорту це так звані УАЗи-«буханки», яким теж по 5-10 років в середньому.

А ми маємо чіткий графік обслуговування мереж — кожен ШРП, кожну засувку потрібно проходити з певною періодичністю. Для ШРП це раз на 10 днів, для ГРП — раз на 5 днів і так далі. Тому витрати на підтримання мереж не зменшуються по мірі скорочення обсягів розподілу.

У 2020 році АТ «Лубнигаз» повністю виконало річну програму ремонтів та заміни обладнання. Загалом, на заміну старого обладнання було встановлено:

• 3 нових ГРП;
• 29 нових ШРП (9 відсотків від загальної кількості по підприємству);
• 23 одиниці запірної арматури;
• 2818 газових лічильників замінено у споживачів на нові за рахунок тарифу, із них — 1288 смарт-лічильників з дистанційною передачею даних;
• придбано 4 одиниць автотранспорту та спецтехніки;
• відновлено 16 станцій катодного захисту.

— Скільки ви маєте споживачів і як це позначається на рентабельності?

— Маємо 67 тисяч побутових абонентів, з яких 59 тисяч підключені до газопостачання. Вони споживають 58 мільйонів кубометрів газу. Рівень неплатежів складає 20%. Хочу сказати, що головною причиною підвищення тарифу «Лубнигазу» на 2021 рік порівняно з 2020 роком є зупинка Новооржицького цукрового заводу, про яку власники заводу офіційно повідомили «Лубнигаз» та НКРЕКП, а також зупинка або зменшення обсягів споживання ще кількох великих підприємств — сушарок «Агро Лайф-2017», «Грейн інвест групп», лубенської філії ДЕД, ТОВ «Несен» та інших.

Обсяги транспортування у 2021 році порівняно с 2020 знизяться на 28% (з 118 до 85 мільйонів кубометрів). Загалом мережі АТ «Лубнигаз» розраховані на транспортування 300 мільйонів кубометрів газу на рік, але 2021 року їх завантаження складе лише 28%. Це один з найнижчих показників по Україні. Саме він є причиною високого тарифу на розподіл.

— Озвучена й інша претензія до вас — чому інші газові компанії на Полтавщині мають нижчі тарифи на розподіл. Наприклад, для АТ «Кременчукгаз» — це 0,39 грн (0,468 грн з ПДВ).

— Якщо газорозподільна організація працює у великому населеному пункті, то щільність населення там набагато більша, є великі промислові споживачі, а отже вартість обслуговування 1 кілометра розподіляється на більшу кількість населення. Тому і тариф на одного споживача значно менший.

Порівняння тарифів на розподіл газу «Лубнигаз», «Полтавагаз» та «Кременчукгаз»

У Кременчуці обсяг розподілу газу у 6,5 разів більший за лубенський, при цьому довжина мереж на чверть менша, а щільність населення втричі вища, ніж по АТ «Лубнигаз». У місті багато великих промислових споживачів — Кременчуцька ТЕЦ, Полтавський ГЗК, АТ «Укртатнафта», «АвтоКрАЗ». Тому, тариф «Кременчукгазу» у 6,2 рази нижчий, за тариф у Лубнах. Хоча, виходячи з об’єктивних факторів, це співвідношення мало б бути ще більшим — до 10 разів.

По АТ «Полтавагаз» щільність населення у 2 рази вища, ніж по «Лубнигаз», а обсяг розподілу більший у 5,5 разів.

АТ «Лубнигаз» розподіляє газ споживачам у чотирьох колишніх районах Полтавської області — Лубенському, Пирятинському, Оржицькому та Гребінківському. Зрозуміло, що райони сільські, щільність населення невисока, демографічна ситуація — від’ємна. До того ж продовжується спад промисловості.

— Звичайно, ви не Кабмін і не НКРЕКП, однак якими бачите шляхи вирішення сьогоднішньої кризи?

— По-перше, повторю, що наші працівники нічим не відрізняються від інших споживачів. Наприклад, у нас є працівниця, яка втратила чоловіка, який помер від ковіду. Вона залишилась одна у досить великому будинку і також має певні складнощі. Ідеальна ситуація для нас — великий обсяг розподілу — низький тариф для споживачів — 100% оплати і усі щасливі.

Якщо коротко, то є два шляхи: 1) умовно соціалістичний, коли тарифи тримають на низькому рівні адміністративними важелями і за рахунок великого обсягу сировини (наприклад, як це відбувається у Венесуелі та Туркменістані); 2) ринковий, коли тариф має тільки ринкову складову. Замість його адміністративного зменшення уряду потрібно збільшувати добробут населення. Однак ми розуміємо, що це завдання не на один день. Тому поки пропонуємо підготовчий етап. Необхідно зазначити, що держава в особі державних підприємств видобуває близько 14,9 мільярдів кубометрів природного газу на рік. Цього обсягу повністю вистачає на задоволення потреб у газі з боку населення (7,9 млрд) та підприємств теплокомуненерго (на виробництво теплової енергії для потреб населення — 6,9 млрд куб м).

Собівартість газу українського видобутку не перевищує 2500-3000 грн за 1 тисячу кубічних метрів, оскільки основні капітальні вкладення у родовища та мережу газопроводів були зроблені ще у 60-70 роки і повністю окупилися.

Зниження ціни українського газу до рівня 3000 гривень дозволить суттєво знизити тарифи не лише на природний газ, а і на теплову енергію для населення, знизити бюджетні витрати на енергоносії для бюджетної сфери всієї країни, корінним чином скоротити витрати бюджету на виплату пільг та субсидії.

Прийняття рішення про зниження цін українського газу для населення лежить повністю у компетенції державної влади. Державним ресурсом газу розпоряджається НАК «Нафтогаз України», АТ «Укргазвидобування» та АТ «Чорноморнафтогаз», які усі є на 100% державними підприємствами.

Відповідне рішення про зниження ціни українського газу для населення до рівня «собівартість плюс рентабельність 10%» може прийняти Верховна Рада України у формі відповідного закону. Наскільки мені відомо, опрацювання цього питання активно відбувається цими днями.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»