Ректор Онищенко поновив розслідування щодо «антимайданівських записів» та шукає їх авторів

Октябрський районний суд Полтави поновив розслідування справи щодо «антимайданівських записів» ректора Володимира Онищенка, відкритої понад 5 років тому за його заявою. За три роки після закриття провадження адвокат Онищенка звернувся до суду з проханням скасувати відповідну постанову слідчого, а потім свідків почали викликати на допити.

Ректор Онищенко висловлювався проти майдану, революції гідності, української ідеї та виявляв гомофобію

Нагадаємо, мова йде про низку аудіозаписів, опублікованих у березні 2015 року. Всі вони фіксують висловлювання Володимира Онищенка на посаді ректора тоді ще ПолтНТУ під час кількох зустрічей із колективом університету упродовж 2014 року.

Наприклад, 19 лютого 2014-го, під час засідання вченої ради ректор ділився враженнями після візиту до Києва. Він описував учасників Революції Гідності як божевільних, порівнював їх із тваринами, казав, що на місці президента, зрівняв би все на майдані бульдозером і згадував «вільнодумний» архітектурний факультет. Все було сказане в той час, коли у Києві відбувалися розстріли Небесної Сотні.

Пізніше, під час спілкування з підлеглими, Володимир Онищенко обурився тим, що студенти гуманітарного факультету привіталися із ним словами «Слава Україні!». За це він наказав зняти надбавки, позбавити службового автомобіля та пригрозив звільнити декана гуманітарного факультету Ірину Іваницьку.

Третій аудіозапис був зроблений у серпні 2014 року. На ньому Володимир Онищенко називає окремих учасників Майдану лайливими словами, акцентує увагу на архітектурному факультеті та висловлює невдоволення його настроями. Причиною такого ставлення, зокрема, була створена Вконтакті група «Архітектурний факультет ПНТУ», де публікувалася критична інформація про керівництво університету

І молодих і досвідчених «вільнодумних» викладачів звільнили, що призвело до невдоволення колективу та мітингів

Саме після цієї розмови упродовж півроку з архітектурного та інших факультетів добровільно-примусово звільнили кілька десятків викладачів. Першим був старший викладач кафедри економічної теорії та регіональної економіки Сергій Глоба, який возив допомогу бійцям АТО і був одним із засновників полтавського Автомайдану. Офіційною причиною назвали відсутність у його заяві потрібних документів для переатестації викладача на новий навчальний рік.

Наступним став старший викладач архітектурного факультету Артур Ароян, якому приписували створення згаданої вище групи Вконтакті. Схема була схожа: викладача звільнили через закінчення трудового договору, а для продовження роботи він нібито не подав необхідних документів. Сам же Ароян заявляв, що потрібні документи він подавав, але заяву не підписали. Він направив позов до суду, але програв справу.

Проти звільнення Артура Арояна виступили й інші викладачі того ж факультету: Нато Мікеладзе, Святослав Келим-Золотайко, Марина Герасименко. Вони говорили про необхідність люстрації в університеті, скаржилися на тиск. А за чотири місяці і цих викладачів спіткала доля Арояна та Глоби: їх звільнили через закінчення контрактів. Пізніше так само була звільнена і викладачка Маргарита Антонець.

Така ситуація викликала обурення. Студенти і викладачі спочатку намагалися прийти до діалогу з ректором, проректорами та іншими представниками керівництва університету. У листопаді 2014-го, коли цього не вдалося, вони вийшли на мітинги з вимогою люстрації ректора.

Керівництво вишу намагалося «відбиватися» рекламними публікаціями та підписами на підтримку ректора, а вже у січні 2015-го стало відомо, що архітектурний факультет планують розформувати. Керувати ним поставили людей, які не влаштовували викладачів. Та після звільнення основи викладацького складу ситуація «зам’ялася», а студенти продовжили вчитися на факультеті — з рештками викладачів.

Загалом за той час, за власним бажанням, примусово або на знак протесту, з університету пішли 19 викладачів архітектурного факультету:

1. Артур Ароян — старший викладач (звільнений)
2. Нато Мікеладзе — викладачка (звільнена)
3. Святослав Келим-Золотайко — викладач (звільнений)
4. Марина Герасименко — викладачка (звільнена)
5. Маргарита Антонець — старша викладачка (звільнена)
6. Оксана Бєлявська — кандидат архітектури, завідувачка кафедри основ архітектури
7. Олександр Тарасенко — доцент, завідувач кафедри образотворчого мистецтва
8. Георгій Негай — кандидат архітектури, член кореспондент УАА, один із засновників архітектурної спеціальності в Полтаві (на знак протесту)
9. Григорій Коломієць — один із засновників архітектурної спеціальності в Полтаві (на знак протесту)
10. Ніна Рибас — доцент, викладачка історії мистецтв (на знак протесту)
11. Інна Гуржій — старший викладач
12. Дмитро Коршунов — старший викладач
13. Василь Шулик — доктор архітектури, професор (пішов з посади проректора і взагалі з університету після того, як його намагалися використати для адмінтиску на викладачів)
14. Наталія Корф — художниця (пішла сама)
15. Марія Панченко — художниця (пішла сама)
16. Тетяна Метель — художниця (пішла сама)
17. Ельвіра Страшко (Дутова) — старша викладачка кафедри основ архітектури
18. Олександр Левадний — професор кафедри образотворчого мистецтва (пішов сам)
19. Віталій Ханко — кандидат мистецтвознавства (пішов сам)

До речі, тоді ж університет подав позов на кількох викладачів зі списку та «Полтавщину» щодо захисту ділової репутації. Підставою для цього стали інтерв’ю Артура Арояна, Нато Мікеладзе, Святослава Келима-Золотайка та Марини Герасименко нашим журналістам. На захист викладачів прийшли 12 свідків, а представники вишу двічі не з’явилися на засідання, тому суд відхилив позов.

Онищенко звернувся до поліції, справу закрили, а за 6 років після подій — поновили розслідування

Саме в цей скандальний період і були опубліковані відомі аудіозаписи. Вони викликали бурхливу реакцію керівництва облради, ОДА та Міністерства освіти. Керівництво ж вишу заявляло, що записи сфабриковані.

За дорученням тодішнього керівника Полтавської ОДА Валерія Головка було відкрите кримінальне провадження, щоби ідентифікувати голос на аудіозаписах. Але за кілька місяців справу закрили, бо міліція не отримала оригінальних файлів. Ці оригінали був готовий надати громадський активіст Ігор Кіянчук. Пізніше слідчі їх отримали. За нашою інформацією, експертиза підтвердила, що голос на записах належить саме Володимиру Онищенку.

За кілька тижнів після оприлюднення цих записів Володимир Онищенко і сам пішов із заявою до поліції. Тоді він заявляв, що проти нього скоїли злочин, який кваліфікується за ст. 383 ККУ (Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення). Згідно з матеріалами справи, ректор вважав, що аудіофайли сфабриковані та розповсюджені незаконно і це підірвало його авторитет, а також принизило честь та гідність. Також у матеріалах міститься формулювання, що експертиза не підтвердила, що записаний голос належить Онищенку.

За 2,5 роки, 2 жовтня 2017 року, кримінальне провадження, відкрите за заявою ректора, закрили через відсутність складу злочину. Про це «Полтавщині» стало відомо з реєстру судових рішень. Три роки це нікого не хвилювало і тільки у серпні 2020 року адвокат Євгеній Щербаков звернувся до суду з клопотанням, у якому просив скасувати постанову слідчого про закриття провадження. Саме ця людина захищала інтереси університету у справі хабарництва секретарки декана електромеханічного факультету та тодішнього першого заступника міського голови Полтави Андрія Ляміна у справі його побиття Сергієм Чередніченком.

Адвокат вважає, що слідчий проігнорував факт штучного створення — фактично підроблення аудіо-відео доказу, та не пояснив, чому різні експерти надали різні висновки про те, кому належить голос на записах. А розповсюдження цих аудіо мало б призвести до дискредитації Володимира Онищенка в очах суспільства та Міністерства освіти і науки.

Суддя Алла Чуванова дослухалася до цих аргументів і вирішила, що слідчий мав більше конкретизувати причину закриття провадження, а також ретельніше зібрати та дослідити докази. Тому 21 серпня вона скасувала його постанову.

Наразі слідчі дійсно відновили розслідування. Про це повідомив Артур Ароян, якого викликали на допит як свідка.

Пост Артура Арояна

Відомо, що, окрім нього, допитали й Ігоря Кіянчука. Наразі розслідування ведеться з кваліфікацією ст. 356 ККУ (Самоправство — самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина).

Онищенко може хотіти обратися до Верховної Ради або отримати посаду в Міністерстві освіти

Увесь описаний вище «скандальний період» технічного університету минув понад 5,5 років тому. Емоції вщухли, викладачі розійшлися або змирилися, а Володимир Онищенко продовжив керувати університетом. У 2017 році він переобрався ректором, університет отримав відзнаку Кабміну, а сам Онищенко — орден «За заслуги» від президента Володимира Зеленського. Ба більше — цього року назву ПолтНТУ змінили на НУ «Полтавська політехніка», що дозволяє Онищенку за кілька років стати ректором знову.

Здавалося б — якщо не привертати сильної уваги, можна керувати університетом, як мінімум ще 5-7 років. Тим паче, що на тих самих аудіозаписах він заявляв, що піде з вишу за 8-10 років. Рішення поновити розслідування через три роки після закриття справи не може не переслідувати мету, з якої Онищенко матиме й інший зиск, окрім «захисту честі та гідності». В інакшому випадку воно викликає лише зайвий привід згадати і переслухати висловлювання ректора.

Агтіка Володимира Онищенка на виборах 2014 року (електроопора у Великих Будищах)

Чим це може бути вигідно? Один з варіантів — бажання Володимира Онищенка балотуватися до Верховної Ради. Політичні експерти та окремі партійці не виключають, що цієї весни можуть бути проведені позачергові парламентські вибори. Політичні амбіції в Онищенка є — він був депутатом Полтавської облради 4-го, 5-го та 6-го скликань, а в 2014 році балотувався до Верховної Ради від 147-го кругу.

Другий варіант — бажання отримати посаду в Міністерстві освіти, яким з 17 грудня цього року керує Сергій Шкарлет. Нацагентство із забезпечення якості вищої освіти виявило плагіат у чотирьох його наукових роботах, випущених під час викладання у Чернігівському національному технологічному університеті. Також Шкарлет був членом Партії регіонів за часів президентства Віктора Януковича.

Обидва припущення передбачають, що ректору потрібно «відбілитися» — отримати висновок про те, що аудіозаписи були сфабриковані. А наявність різних висновків експертів не дає йому такого права.

Архітектурний факультет

Наостанок варто нагадати, що за два роки після скандальних подій Володимир Онищенко все ж завершив план із розформування архітектурного факультету. Подав він це під «соусом» оптимізації. Адміністрація університету заявила, що не має коштів на опалення корпусів у центрі міста, тому студентам і викладачам наказали збирати речі та переїжджати у центральний корпус.

Перший час колектив мирився із відсутністю кабінетів, тим, що заняття їм призначали на один час і в одних аудиторіях з іншими факультетами тощо. А з їхнього корпусу вивезли цінне майно — аж до систем опалення.

Втім, паралельно підіймалося питання відновлення роботи корпусів. У 2020 році МОН із Європейським інвестиційним банком почав реалізацію проекту вартістю 5,6 мільйона євро на енергомодернізацію навчальних закладів, серед яких є й НУ «Полтавська політехніка». Модернізувати планують якраз три корпуси, які були звільнені у 2016-2017 роках. Місяць тому, після початку протиаварійних робіт у Кадетському корпусі, на фасад будівлі, де раніше був архітектурний факультет, почали натягувати будівельну сітку.

Порожня будівля архітектурного факультету на вул. Соборності, 42а

Та в університеті так і не відмовилися від звільнення «неугодних» викладачів. Так, наприклад, у 2016 році звільнили викладача кафедри обладнання нафтогазових промислів Олексія Северина — після того, як він поїхав на міжнародну конференцію і пропустив 2 навчальні пари, на яких мав викладати. Наступного року за схожим з архітектурним факультетом сценарієм почали звільняти викладачів кафедри історії — їм не продовжили трудові договори. Серед списку був і Ігор Гавриленко, який активно займався громадською діяльністю. Разом з ним пішла більшість тодшніх викладачів кафедри історії. А у 2018-му з посади попросили піти Романа Мягкохліба, який опублікував у фейсбуці допис про підготовку до термомодернізації корпусу університету за європейські кошти.

Дарина СИНИЦЬКА, «Полтавщина»