Подарунок від міста: як у Полтаві приватизують службове житло
Службове житло або ж «службові жилі приміщення» — це спосіб забезпечити працівника дахом над головою в ситуації, коли посада вже є, а житла в цьому місті — немає. «Запас» такого житла зазвичай знаходиться в комунальній власності і може поповнюватися з різних джерел. Найчастіше забудовнику просто віддають землю для будівництва житлового комплексу, а взамін просять якийсь відсоток квартир. Ну, або місто ж просто за бюджетний кошт купує квадратні метри. Вони в подальшому і стають службовими.
Аж 69 категорій, і це не лише прокурори, поліцейські, судді й СБУшники, а й двірники, листоноші і театрали мають право отримати службове житло. Працюєш — проживаєш. Звільнився — звільни й помешкання для наступника. Але на практиці все зовсім інакше. Отримавши дармові квадратні метри, посадовці першим ділом намагаються їх зробити власними.
Цей процес не є складним чи незаконним. Ключове питання — зняти з помешкання статус службового. Рішення про зняття статусу приймає виконавчий комітет міської ради, а пропонує йому це рішення — не сам працівник, а його керівництво. Ймовірно, саме з останньою тезою, схоже, і пов’язаний той факт, що традиційно право приватизувати нерухомість отримує або ж саме керівництво або доволі близькі до нього працівники.
Полтава. Бульвар Боровиковського, 4. У липні 2017-го управління житлово-комунального господарства Полтави купило 48 квартир в цьому будинку, витративши з бюджету міста на це 33 мільйони гривень. Причиною для закупівлі у міській раді назвали відсутність вільного фонду для городян, які стоять у черзі на житло. Станом на початок 2017 року у такій черзі перебувало 3907 полтавців.
«У таких умовах не забезпечується виконання статті 47 Конституції України щодо конституційного права громадян на житло, насамперед, для тих, рівень доходів яких є недостатнім для самостійного вирішення житлової проблеми. Очевидно, що забезпечення житлом таких категорій громадян можливе лише за підтримки Полтавської міської ради шляхом реалізації відповідної цільової програми», — зазначалося у Програмі, в межах якої проводилась закупівля квартир.
Тут же почали роздавати і службове житло. 15 березня 2017 року сертифікат на квартиру тут отримала, наприклад, двірничка КП «ЖЕО № 2» Валентина Корольова. Зараз ви почнете думати приблизно наступне — «судді, прокурори і СБУшники отримують, а ви вирішили причепитися до звичайної працівниці КПшки». Дочитайте і дочекайтеся.
Статус службової протримався у квартири недовго — 6 грудня 2017 року квартиру було надано у користування, 11 травня 2018 року з неї було знято статус службової, ще за три місяці, 14 серпня, жінка подарувала цю квартиру своєму сину — Євгену Корольову. З реєстру декларацій відомо, що до 2017 року він працював інспектором управління кадрового забезпечення ГУ Національної поліції в Полтавській області. І в його декларації станом на початок березня 2017 року була вказана квартира дружини у мікрорайоні «Садовий», якою та володіє з 2012 року. А ще квартира у будинку № 4 на бульварі Побєдоносцева, третина якої з грудня 2006 року належить Валентині Корольовій. Тобто, родина мала помешкання «поблизу місця роботи», однак це не завадило їм перетворити службову квартиру на приватну. Коштувала вона місту 572 тисячі гривень, до слова.
Ще одну службову квартиру у цій новобудові приватизував начальник КП «ЖЕО 2» Олександр Ландар. Він також отримав житло у користування 6 грудня 2017 року і зняв статус 11 травня 2018 року. Квартиру, яка коштувала місту 676,4 тисяч гривень, чиновник не продавав, вона досі у його власності.
Син Валентини Корольової не єдиний поліцейській з житлом у цій новобудові. 6 грудня 2017 року, крім комунальників, у користування отримали квартири також 4 працівники поліції. Серед них — старший слідчий відділення поліції № 1 ГУНП в Полтавській області Максим Лазько. Статус службової з його квартири зняли 24 жовтня 2018 року, після чого квартиру було приватизовано. Нині слідчий на бульварі Боровиковського не проживає, оскільки 20 серпня 2020 року продав квартиру за 548,1 тисяч гривень, а менше, ніж через місяць, 13 вересня, додавши ще трохи більше 200 тисяч гривень, купив квартиру вже більшої площі і ближче до центру — у новобудові на Павленківській площі.
Службову квартиру у новобудові мер Олександр Мамай видав й начальнику відділу комунікації ГУ Національної поліції в Полтавській області Юрію Сулаєву, який до цього нібито жив 20 років у гуртожитку. 24 жовтня 2018 року його квартиру було виключено зі списку службових, а в подальшому приватизовано. Згідно з даними Prozorro, за цю квартиру у 2017 році місто заплатило майже мільйон гривень.
За таким же сценарієм квартиру у новобудові отримав й колишній помічник слідчого, а нині поліцейський сектору реагування патрульної поліції № 1 ГУНП в Полтавській області Олег Пустомлин. Він приватизував службову квартиру, яку місто купило за 889,5 тисяч гривень. А на службову квартиру, яку приватизував начальник чергової частини ВП№ 1 ГУНП в Полтавській області Олександр Грек, місто витратило ще 956,7 тисяч гривень.
Крім працівників поліції, у будинку можна зустріти і помешкання прокурорів. Наприклад, Оксани Віценчік. Як повідомлялося раніше, жінка є сестрою Дмитра Трихни, екс-заступника Олександра Мамая, який обвинувачувався в спробі підкупу судді Лариси Гольник. Жінка отримала від міста квартиру у користування 18 січня 2018 року, а через півроку її було виключено зі списку службових. Нині квартира, яку місто купило за 620,6 тисяч гривень, знаходиться у приватній власності Оксани Віценчік.
Разом з правоохоронцями та комунальниками, службові квартири на Боровиковського, 4 дісталися трьом суддям Октябрського райсуду — Аллі Чувановій, Ларисі Кулешовій, Олені Шевській, а також трьом суддям Апеляційного суду — Олександру Лобову, Ларисі Хіль та Володимиру Костенко. Про це вже писали журналісти видання «Полтавщина», і одразу ж отримали реакцію мера. Олександр Мамай наступного ж дня «присоромив» медійників:
— Дуже прикро, що інтернет-видання не опублікувало, що це судді-переселенці із зони АТО. Суддя живе 3 роки на орендованій квартирі — це дуже погано, а журналісти публікують лише те, що їм потрібно.
Але це не є правдою. Лише двоє з шести суддів, які отримали житло тут, були переселенцями. Це Алла Чуванова та Лариса Кулешова. З їхніх квартир першими і зняли статус службових — 11 травня 2018 року.
Так суддя Кулешова отримала від міста помешкання вартістю 593,5 тисяч гривень, а суддя Чуванова — за майже 1,1 млн гривень. З квартирою Кулешової нині все зрозуміло — вона приватизована і нині записана на саму Кулешову. А от квартира Чуванової власника змінила. На початку січня нерухомість оформили на 81-річну Надію Клевчуцьку. Жінка зареєстрована в селі Бузьке Миколаївської області. В цьому ж населеному пункті сама суддя володіє землею і будинком. В більш ранніх деклараціях Чуванової фігурував і Михайло Клевчуцький. 82-річний Клевчуцький також зареєстрований в Бузькому. Наймовірніше Надія і Михайло Клевчуцькі є батьками судді.
22 липня 2020 року було виключено зі списку службових квартиру судді Лариси Хіль. У 2017 році місто заплатило за цю квартиру 563,4 тисячі гривень. Рішенням виконкому від 7 жовтня 2020 року було знято статус службової також з квартири, де проживає суддя Апеляційного суду Володимир Костенко. Ця квартира коштувала місту 626,3 тисяч гривень.
Через місяць, 4 листопада було знято статус службової також з квартири, де мешкає ще один суддя Апеляційного суду Олександр Лобов. Цікаво, що в його родини житло в Полтаві є — на 77-річну матір судді записана квартира в будинку по Небесної Сотні, 61. Ну, але можна припустити, що якось дивно відмовляти собі в можливості отримати безкоштовно у власність додаткові квадратні метри. А на зекономлені можна, наприклад, купити новий Hyundai Tucson — 2019 року випуску. Саме такий наприкінці 2019-го і придбав Лобов.
Бульвар Боровиковського, 4
У цьому ж будинку службове житло у 2019-му виділили для комісара Полтавського ОМВК полковника Олександра Турченка. Його квартиру зі списку службових виключили дуже швидко — вже 21 червня 2019 року. Нині право власності на квартиру оформлене на трьох жінок, що найімовірніше є родичками комісара — Анастасію Олександрівну Турченко, Дарію Михайлівну Турченко та Марію Михайлівну Турченко. Цікаво, що Олександр Турченко вже відзначався подібною приватизацією. У 2018 році він розповів «Цензору», що після народження четвертої дитини у 2007 році Міністерство оборони видало йому квартиру у Маріуполі площею 108,2 кв.м. Пізніше цю квартиру сім’я приватизувала.
«У Полтаві ми хотіли отримати гроші на піднайом житла, але мені відмовили. Сказали: «Ви вже отримали квартиру від МО». Мовляв, живіть у Маріуполі, а на службу їздіть до Полтави... Продати ту квартиру я намагаюсь, але поки не виходить — у Маріуполі нічого не продається. У Полтаві ми квартиру знімаємо», — зазначав комісар у 2018 році.
Ксенія ОМЕЛЬЧЕНКО
Матеріал створено спільно з Bihus.Info в рамках проекту «Лабораторія викриттів»