Володимир Сидоров: «Сила і Честь» — це команда людей, які дбають про розбудову країни, регіону, громади

Проте може сміливо називати своєю маленькою батьківщиною Карлівку — мешкає тут ось уже понад 20 років, створив у нашому районі успішне агропідприємство, забезпечує земляків роботою. Коли у країну в 2014 році прийшла війна, почав активно допомагати українській армії як волонтер. Закуповував усе, в чому мали потребу військові, за власні кошти і відвозив на фронт.

А ще — бере активну участь у житті громади. Володимир Євгенович — депутат Карлівської районної ради, очолює бюджетну комісію. На нинішніх місцевих виборах балотується до Полтавської обласної ради, аби на рівні області захищати інтереси своїх земляків.

Володимир Сидоров

— Вже понад 20 років займаюся сільгоспвиробництвом. На сьогодні підприємство «Агромаш» орендує землю у двох районах — Карлівському і Чутівському, в обробітку біля 4,5 тисяч гектарів землі, — розповідає Володимир Сидоров. — На відміну від агрохолдингів, які фактично знімають «вершки» із села, працюють за принципом «засіяли-зібрали-поїхали» і не переймаються долею села та його мешканців, а ми не тільки працюємо, ми тут живемо ! Окрім вирощування зернових, спеціалізуємося на тваринницькій продукції, маємо свинарський комплекс на майже 4 тисячі голів відгодівлі на рік. Відділення господарства у нас розташовані у невеликих селах. Тому дуже добре знаю проблеми, які щодня доводиться вирішувати місцевим мешканцям. У допомозі ми не відмовляємо, наприклад, тільки для Мартинівської школи за чотири роки підприємство виділило 280 тисяч гривень. Бізнес має бути відповідальним — не лише прибутки на землі отримувати, а й думати про тих, хто живе на цій землі.

— І в цю відповідальність перед громадою напевно входить і сплата податків?

— Звісно. Останнім часом приймаються настільки не збалансовані і необдумані рішення для України, як для держави, що не полишають думки — країну руйнують як державу різними шляхами. Притому руйнують свідомо, стратегічно знищуються підприємства і цілі галузі. Постійно ведеться боротьба з сумлінними виробниками через оподаткування. І навпаки — несплата податків іншими категоріями підприємств призводить до того, що маємо фінансовий дисбаланс. Велика частина економіки сьогодні працює «в чорну», і в сільгоспвиробництві зокрема. Щоб там не говорили, але багато фермерських господарств з малими частками землі працюють в тіні. Вони не сплачують податки, а громада таким чином лишається без коштів на розвиток.

— Проте від того ж потерпає не лише громади?

— У першу чергу страждають самі виробники, які не сплачують податки. Бо працюють в тіньовій частині ринку, вирощений врожай змушені продавати перекупам. Схитрили не в той бік — і втратили можливість брати участь у прозорих ринкових відносинах, продавати урожай офіційно, отримувати відшкодування ПДВ, кредити на пільгових умовах по державних і обласних програмах, якими могли б скористатися для розвитку свого бізнесу.

Маємо вирішувати це питання на рівні місцевої влади, аби всі без винятку сплачували податки, нехай навіть на пільгових умовах. У всьому цивілізованому світі несплата податків вважається одним із найбільших злочинів. А в нас ще спрацьовує пострадянська психологія, люди не розуміють: платиш податки — маєш сучасні автошляхи, якими на виклик вчасно приїде пожежний автомобіль чи бригада «швидкої допомоги», буде відремонтовано дитсадок чи школу, а в лікарню придбають сучасне обладнання. Усе це робиться на наші податки і їх мають платити всі, чесно і прозоро.

— Але тут виникає інше питання — як і куди місцева влада ці податки потім витрачає? Ні для кого ж не секрет, що часто-густо трапляється нецільове використання бюджетних коштів.

— Багато хто думає, і небезпідставно, що бюджетні кошти крадуться на дорогах і в будівництві. Та як голова бюджетної комісії Карлівської районної ради зіштовхнувся з тим, що гроші «втікають» зокрема у тих галузях, де їх не ефективно використовують — наприклад, у освіті та медицині. Це сфери, які дотуються державою і місцевим бюджетом, а розпоряджається ними профільні управління та районна адміністрація, які купують для себе товари чи послуги, значно переплачуючи. Вибачайте за тавтологію, але насправді на Prozorro не все так прозоро і «майстри розпилу грошей» вже давно навчилися виписувати умови так, аби перемогла потрібна фірма чи виконавець з потрібними цінам та відкатами. І це кругом. Депутати кошти виділяють і нібито мають право контролювати, як вони витрачаються. Але реальних важелів впливу Рада фактично не має. Поліція і прокуратура, до яких депутати зверталися неодноразово, не хочуть цим займатися.

— І який вихід із ситуації?

— Вважаю, що на рівні громад закупівлями мають займатися не ті структури, які потребують певних товарів чи послуг. Потрібно створювати незалежні тендерні комітети ОТГ. Все має відбуватися прозоро, під контролем громадськості, від самого початку, тобто від оголошення тендерної пропозиції — і до закупівлі. Лише так не дамо тринькати наші податки і класти різницю собі в карман. Адже йдеться ж не лише про податки підприємств, а й ті кошти, що їх сплачують звичайні мешканці громади зі своїх зарплат.

— Як волонтер ви допомагаєте армії, підтримуєте військових власним коштом. Певно, і як депутат робитимете це, але вже у стінах Полтавської обласної ради?

— Звісно. Ми не маємо права у мирній країні забувати про хлопців, які нам на Сході і тримають це мирне небо. Бо війна не дійшла до Полтави і до Карлівки саме завдяки їм. Потрібно дбати як про бійців, які зараз на передовій, так і тих, хто повернувся з зони бойових дій, проте так і не влаштувався у мирній країні. Йдеться і про соціальний захист, про місцеві програми підтримки вчорашніх добровольців, і про реабілітацію ветеранів російсько-української війни. Наша команда партії «Сила і Честь» має гарну ідею щодо створення на теренах Полтавської області, в Кобеляцькому районі на базі однієї з лікарень сучасного реабілітаційного центру. Там хлопці могли б пройти курс необхідного лікування після поранень, курс психологічної реабілітації, що поєднав би відпочинок на природі, при бажанні — з родинами, спілкування з бойовими побратимами. Ідея цілком реалістична, не потребує великих капіталовкладень, адже медичний заклад вже існує, є попередня домовленість із керівництвом. Потрібні лише політична воля, бажання і фінансування у рамках комплексної програми соціального захисту, аби хлопці проходили реабілітацію коштом обласного бюджету.

— Володимире Євгеновичу, ви об’єднали потужну команду однодумців, якою йдете на вибори до місцевих рад під прапорами партії «Сила і Честь»? А чи була їй альтернатива?

— Насправді альтернативи не було. Я не звик бігати з партії в партію. Єдиний досвід «партійної роботи» був дуже давно, ще за часів СРСР, коли отримав другу вищу партійну освіту, пройшов стажування у райкомі компартії — і зрозумів, що то не моє, повернувся на виробництво. А коли торік разом із бійцем АТО Володимиром Мусяком вирішили йти на парламентські вибори, роззирнулися навколо — і вжахнулися: місця у партійних списках продаються, партії перетворилися на бізнесові проекти, а потенційні депутати думають не про людей, інтереси яких мали б захищати, а про власний карман. Завдячую долі, що саме того року звела мене із Ігорем Смешком. Ми мали з Ігорем Петровичем недовгу розмову. Він вразив і зарядив своєю енергією, бажанням змінювати країну на краще, впевненістю, що в цій країні є люди, яким вона не байдужа і які можуть продемонструвати іншу якість влади. Дуже мудра людина, освічена і досвідчена, яка розуміється на багатьох питаннях. Після спілкування з ним зрозумів, що серед великої кількості олігархічних політсил «Сила і Честь» — це єдина партія, котра створена і розбудовується на демократичних та ідейних засадах. Зокрема, рівності перед законом усіх громадян, незалежно від фінансових статків і статусу. «Сила і Честь» — це команда людей, яким набридло свавілля, які думають не про «корито», власну кишеню, а дбають про розбудову країни, регіону, громади. Саме тому і йдемо на вибори. Потрібно ж із чогось починати. Прозвучить банально, але якщо не ти, то хто? Знаю, що «СіЧ» — це буде кращий вибір для країни.

Пресслужба політичної партії «Сила і Честь»