Олександр Левчук: «Разом із партією «Сила і Честь» йдемо на місцеві вибори, аби боронити інтереси ветеранів, учасників бойових дій, атовців»
Партія «Сила і Честь» та однойменна громадська організація об’єднала військовослужбовців — чоловіків і жінок, які нині тримають оборону, захищаючи свою країну, і тих, хто у різні роки виконував свій військовий обов’язок. І не лише вдома, а й за межами країни у «гарячих точках» нашої планети. Серед них — і людина знана та авторитетна у Полтавському районі, голова Полтавської районної спілки ветеранів Афганістану та учасників бойових дій Олександр Левчук.
Нині полковник у відставці, активний громадський діяч. А у минулому Олександр Васильович — співробітник правоохоронних органів. Після повернення з Афганістану він закінчив Школу міліції, потім — Академію МВС. Працював у карному розшуку, закінчував кар’єру в УБОЗі, у 6-му відділі, заступником начальника слідчого відділу-начальником організаційно-аналітичного відділу. Після відставки Олександр Левчук спокою немає — увесь вільний час займає громадська і волонтерська діяльність. Має купу нагород від релігійних і світських лідерів держави, як сам жартує, їх вистачило б на декількох людей. А потім додає, що робить все це не заради нагород, а задля бойових побратимів і земляків. У 2014 році він фактично з попелу відродив громадську організацію, яку нині очолює.
— Власне, Полтавську районну спілку ветеранів Афганістану було створено ще 2000 році. Та за 14 років діяльність організації зійшла нанівець і вона фактично перестала існувати, — розповідає Олександр Левчук. — Тому взявся за її відродження. Нині нашу Спілку добре знають не лише в районі, а й за межами області. У 2015 році вона була визнана однією з кращих на Полтавщині. У районі нас знають у кожній сільській раді, у військових частинах, військових комісаріатах. Ми проводимо активну роботу, зокрема, займаємося і військово-патріотичним вихованням молоді, щороку влаштовуємо для дітей спортивні змагання, обласні та всеукраїнські турніри з бойових мистецтв, конкурси дитячого малюнку, тощо. З початку війни на сході активно займаємося волонтерством. Я очолюю волонтерський центр Полтавського району, який створено за ініціативи районної ради. Особисто десятки разів навідував бійців на передовій, відвозив хлопцям все необхідні.
Олександр Левчук
— Кого зараз об’єднує ваша Спілка?
— Від самого початку її членами були афганці. Нині об’єднуємо учасників різних локальних військових конфліктів, зокрема, хлопців, які були у Чехії, колишній Югославії, на Кубі. З початку війни на Сході доєдналися і атовці — їх у організації 15. А так загальна кількість учасників сягає 130 чоловік. Це зареєстровані члени спілки. Ми зараз намагаємося створити Асоціацію, котра об’єднає громадські організації в районі. Для прикладу, у нас 8 організацій атовців. Прагну об’єднати всі ветеранські громадські організації, а тому числі й Раду ветеранів Полтавського району в єдину потужну силу, котра б не розпорошувала свої сили.
— Логічно, що об’єднуються організації афганців і атовців. Бо хлопці, які повертаються із російсько-української війни, почали на своє адресу чути те, що свого часу говорили вам — «Ми вас туди не посилали».
— Коли хлопці почали повертатися зі Сходу, дивлячись на них, згадував себе, які ми були після Афганістану. Ще тоді пропонував приєднуватися до нас, прислухатися, як до старших побратимів, які вже пройшли через це несприйняття суспільством і болюче повернення до мирного досвіду. Маємо досвід, яким хочемо поділитися, допомогти. Бо знаємо, як війна ламає людину, переосмислюється все життя. Чому тих, хто повертає з війни, не сприймають у мирному житті, і навпаки? Це дуже болюча тема. Є таке медичне поняття «девіантна поведінка». Під час бойових дій психологія людини ламається. Хочеш ти того чи ні, але організм і психіка роблять усе, аби вижити, зберегти власне життя. Незалежно від того, як ти це все сприймаєш, які робиш дії, твоя психіка робить навпаки. І така от девіантна поведінка інколи, коли людина трішки слабка духом, призводить до того, що один починає пити, інший присідає на наркотики, у третього з’являється агресія. Бо коли ти був на війні, знаєш де товариш і де ворог, знаєш, що там тебе прикриють і не підведуть. А сюди повертаєшся — і бачиш навколо суцільні веселощі в людей, нерозуміння проблем атовців, тому й «зриває дах». Поки вчорашні бійці пройдуть цей етап, втягнуться в мирне життя — насправді це дуже тяжко.
— У нагоді може стати ваш досвід. За ці роки ви вже маєте захисні механізми і напрацьовані шляхи певною мірою боротьби з державою, яка відверто «забуває» про людей, яких посилала на передову виконувати військовий обов’язок.
— Окрім іншого я ще й маю юридичну освіту. Займався юридичною практикою понад 20 років, захищав людей в судах. У 2012 році закрив юридичну практику, але продовжую допомагати людям. А зараз ми об’єднали наші зусилля із побратимами у ВГО «Сила і Честь» якраз для захисту інтересів та прав наших захисників.
— Тому вирішили балотуватися на цих місцевих виборах відразу до двох рад — Полтавської обласної та районної?
— Знаєте, нещодавно сів і підрахував, у роботі яких комісій районної ради я беру участь. Виявилося, що їх більше 10, бо потрібно тримати руку на пульсі, особливо коли йдеться вирішення питань соціального захисту ветеранів. Декілька днів тому зустрічався із атовцями та афганцями. Якраз тоді ставив на розгляд питання про об’єднання різних організацій. Зайшлося і про вибори. Сказав тоді: «Хлопці, доки ви буде ходити з простягнутою рукою, оббивати владні пороги у якості прохачів? Для того, аби приймалися відповідні соціальні програми, виділялися кошти на підтримку атовців, афганців, чорнобильців, родин загиблих, ветеранів, потрібно самим брати в цьому участь. Тому — вперед на вибори, балотуйтеся». Я відразу всім сказав, що йтиму від партії «Сила і Честь», велика частина товаришів пішла зі мною, балотуються зараз до рад різних рівнів.
Ще один момент, чому вирішив балотуватися, стосується незавершеної децентралізації. Об’єднання, коли ламали через коліно — мені не до вподоби. Бо при цьому залишається багато нез’ясованих питань щодо діяльності різних структур, зокрема медичних закладів, соціальних служб. Створення на рівному місці повноцінних владних органів у громадах — це не так вже й просто. При цьому наші законотворці на людей взагалі не зважають. Для прикладу, вік афганців сягає від 55 до 60 і 70 років. Найстаршому афганцю в районі 83 роки. От як він, скажімо, із Чорноглазівки буде добиратися у Полтаву в медичний центр, у ЦНАП, тощо? Дуже багато питань не вирішених із цією децентралізацією. Тому й ставимо на меті потужне представництво у органах місцевого самоврядування, аби їх вирішувати. Завдання амбіційне, та відступати ми не збираємося.
— Ви вже згадали про партію «Сила і Честь». Чим імпонує вам ця політична сила?
— Насамперед мені до вподоби програма партії. Я уважно стежив за публікаціями, виступами її лідера Ігоря Смешка. Людина багатогранна, інтелігентна, розумна, фахова. Це лідер, що дивиться далеко наперед, розглядає ситуацію в країні з позиції державника. А кредо партії про рівність усіх перед законом — це те, чого бракує сьогодні нашій державі! Тому рішення йти на виборах із «СіЧ» — виважене. Ми з побратимами потужно підтримали Ігоря Смешка і «СіЧ» у себе в районі на минулорічних парламентських виборах. Маємо довіру й до керівника обласної парторганізації Андрія Баранова. Тому разом із партією «Сила і Честь» йдемо на місцеві вибори, аби боронити інтереси ветеранів, учасників бойових дій, атовців — бойових побратимів, які брали до рук зброю, аби захистити державу, а тепер так само потребують уваги й захисту з її боку. Тому вирішили балотуватися на цих місцевих виборах до Полтавської районної ради від політичної партії «Сила і Честь».