Чепурко від «Рідного міста» звинуватив Бобляха від «Слуги народу» у цинізмі, який вбиває віру у майбутнє

20 вересня виповнилося 2 роки з дня призначення Олексія Чепурка на посаду заступника міського голови з питань ЖКГ. Не маючи телеканалу чи газети, він запропонував «Полтавщині» відповісти на будь-які наші запитання, що і було зроблено. Обговорили політичні та господарчі питання. Однак під час виборчої кампанії до місцевих рад «Полтавщину» особливо цікавило бачення представника партії «Рідне місто» на обриси майбутньої коаліції. Тому нижче — майже тільки про політику.

Олексій Чепурко щодо коаліцій відповів дипломатично — все покажуть результати 2-го туру. Але якщо переможе Олександр Мамай, то на нинішній своїй посаді він точно не залишиться, адже, на його думку, усе що було зроблено за ці 2 роки і що було закладено на майбутнє — відбулося тільки тому, що мером був не Олександр Мамай.

Далі розмова перестала бути дипломатичною, тому стало видно з ким точно не співпрацюватиме політсила Олексія Чепурка.

Нардеп Боблях у дорогому ресторані та в овечій шкурі. Навіщо обвинувачений в хабарництві нардеп Юрченко підморгував Чепурку на Полтавському сміттєзвалищі

— Наш політикум тяжко інфікований популізмом і непрофесіоналізмом. Це два системних і глобальних чинника, які заважають людям реально оцінювати ситуацію. І цинізм. Він просто особисто мене вибиває з колії і тоді взагалі втрачаю віру в майбутнє. Наведу приклад. Проходять президентські вибори, змінюються еліти, президент обіцяє людям нормальні речі, більшість в це повірила. І ось сухі конкретні факти.

Є депутати-мажоритарники від Полтави Дмитро Нальотов, Андрій Боблях, є списочниця Марина Бардіна. З останньою є діалог, з Нальотовим також, він сприяв виділенню субвенції, купляємо нашим лікарням обладнання. Якщо говорити про Бобляха, то я не знаю, чи Матковського він депутат або ні, але я аналізую те, що відбувається. Усі підрядники, які працювали у сфері, яку колись вела БПП... по усіх підрядниках — запити від нардепа Бобляха: чому їм не платять, чому є затримки? Доходить до абсурду. Взяти цей горезвісний фонтан, яке будувало управління капбудівництва, контролювало «БПП» (чи як зараз вони називаються?), і депутати цієї фракції «кошмарили» начальника управління Годню, чому підряднику не виплачують кошти. І тут же вони говорять, що не мають до цього будівництва жодного відношення. А депутат Боблях надсилає запити з приводу цього будівництва. І не тільки з приводу цього. Скільки він вже написав на мене особисто «кляуз»: генпрокурору, голові Офісу Президента, голові Верховної Ради...

То дивимось, що Боблях сидить в ресторані у Верхолах. Хоча і я можу туди зайти, бо у мене зарплата як у народного депутата, але я не ходжу. Тобто, обгортка одна, начинка інша.

Приходить на початку січня повідомлення від нардепа Олександра Юрченка, від «Слуги народу»: «я голова підкомітету з питань поводження з побутовими відходами, хочу подивитись на міське сміттєзвалище». Думаю про себе, що нарешті почали цим цікавитись! Приїжджаю туди я, керівник КАТП-1628 Тарас Бойко. Показали, як пересипали сміттєзвалище, як сортуємо пластик, пояснюємо, які є законодавчі зміни, ініціативи. А потім цей нардеп приїжджає з помічником нардепа Бобляха — з Іваном Ксенжуком. І почали щось моргати мені. А потім цього Юрченка ловлять на хабарі. Тепер вже я аналізую до чого ті моргання були. Це був такий об’їзд території, щоб зрозуміти, як на цьому можна збудувати бізнес. І ніхто так нічим нам і не допоміг. Помічник з’явився там, коли вже звалище горіло.

Як в овечій шкурі... І виникає питання: що ти зробив? Відкрив підприємство, скільки податків сплатив, завів інвестицій, збудував інфраструктурних об’єктів? Чи тільки живеш в музеї, біля краєзнавчого?

Націоналізація Полтавагазу, безкоштовний проїзд та новий дельфінарій — цинічний популізм

— Дивлюсь списки з депутатами... Не знаю... Повинен бути якійсь професійний рівень, щоб могла потім бути професійна дискусія, щоб було у депутата розуміння бюджету: як він наповнюється, як розподіляється, з чого складається.

А проаналізувавши списки кандидатів до міської ради, я розумію, що епоха МАФів, прибудов до історичних будівель, забудова історичної зони — це все повернеться. Але якщо саме цього хочуть полтавці, то окей.

Вони ж слухають політиків і деякі навіть вірять. Один, наприклад, каже про націоналізацію «Полтавагазу», на яку голову це можна натягнути? Цинізм в тому, що сам обіцяльник чітко розуміє, що цього не можна зробити. Інший говорить про безкоштовний проїзд. Але у Відні немає безкоштовного проїзду. І цей політик сам розуміє, що не можна такого зробити.

Я ще розумію кандидатів, які не були у владі, не були міським головою, адже потрібно комусь вірити? Але один був, інший був 8 років. Про який дельфінарій ми говоримо? Ми навіть не спромоглися добудувати басейн на Петра Юрченка і, слава Богу, віддали цей об’єкт області.

Любовний коаліційний трикутник

Після таких одкровень Олексія Чепурка стає зрозумілим, що «Рідне місто» у разі потрапляння в міську раду не буде блокуватися з командами Олександра Мамая, Андрія Матковського та з частиною представників «Слуги народу».

Хоча інша і зелена частина «СН» (яка не потрапила під критику Олексія Чепурка і навіть отримала від нього компліменти), 23 вересня у Корпусному парку провела політичний ляльковий театр у форматі «18+». Під час цього публічного дійства ляльковий «Сергій Якубович» (у білій будівельній касці) навчав розуму не тільки «Папая», «Половинковського» та «Чапліна», але й «Пітоненка». Останньому дістались жарти про комсомол, власну старість та «Рідне місто — це не Полтава, а саме «Рідне місто».

Театральна вистава про полтавських політиків, яку актори виконали на замовлення партії «Слуга народу» | Відео Ярослава Журавля

Раніше, один із членів команди Сергія Іващенка — Антон Ярмолюк — негативно висловився не тільки про Олександра Мамая та Андрія Матковського, але й про лідера «РМ» Олександр Удовіченко — це «партбюро», «золото партії» та людина, яка реально ніде не працювала.

При цьому поки ніхто з команди «СН» не критикував кандидатів з «Європейської Солідарності» або «Свободи». У разі обрання цих партій — це і буде, якщо не більшість, то політичні союзники?

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»