Розмір тексту

Команда Матковського допомогла організувати зустріч курсантів Полтавського вищого зенітно-ракетного командного училища, які випустилися 50 років тому

До Полтави з’їхалися випускники Полтавського вищого зенітно-ракетного командного училища 1970 року. Вони згадували юні роки, поклали квіти до підніжжя пам’ятника Миколі Ватутіну, а ще відвідали музей свого навчального закладу.

У Корпусному парку зібралися понад 30 випускників Полтавського вищого зенітно-ракетного командного училища. Приїхали військові пенсіонери з Києва, Одеської, Миколаївської, Сумської областей. Разом згадували роки навчання та переглядали старі світлини.

Випускники училища згадували юні роки та переглядали світлини Випускники училища згадували юні роки та переглядали світлини

— Усе моє життя пов’язане з армією. Доля нас розкидала по різних містах і країнах. Дуже приємно й радісно зібратися через 50 років, переглянути старі фотографії, згадати пережите разом, — ділиться полковник запасу Павло Вевенко.

Полковник запасу Павло Вевенко Полковник запасу Павло Вевенко

Випускники поклали квіти до підніжжя пам’ятника Миколі Ватутіну, а потім вирушили на екскурсію Полтавою.

Військовий пенсіонер Володимир Переяславцев свого часу служив у Забайкаллі, Туркменістані, але повернувся до Полтави й мешкає тут понад 30 років. Саме він зібрав своїх однокурсників.

Випускник Полтавського вищого зенітно-ракетного командного училища Володимир Переяславцев Випускник Полтавського вищого зенітно-ракетного командного училища Володимир Переяславцев

— На зустріч приїхали люди, які 50 років не були у нашому місті. Для них організували екскурсію. Автобус надала команда Андрія Матковського. Коли побачили в музеї ті радіостанції та техніку, на яких навчалися, нахлинуло багато спогадів. А потім не могли наговоритися, — розповідає військовий пенсіонер Володимир Переяславцев.

Щасливий, що побачив давніх друзів та місто, в якому пройшли кращі роки молодості, Валерій Петренко. Він мешкає на Одещині. Але зустрічі з однокурсниками, зізнається, ніколи не пропускає.

— Ці моменти рідкісні, але такі важливі для нас. Згадуємо, як ходили у звільнення та тікали через паркани. Навчання в училищі — найкращі роки мого життя. Радий, що знову побачив Полтаву. Вдячний Андрію Матковському та його колезі Володимиру Запарі за організацію свята, — говорить Валерій Володимирович.

Член Команди Андрія Матковського, депутат Київської районної у місті Полтаві ради Володимир Запара Член Команди Андрія Матковського, депутат Київської районної у місті Полтаві ради Володимир Запара

Для колишніх військових Андрія Матковського та Володимира Запари будівля Кадетського корпусу, в якому навчались випускники 1970 року, має особливе значення. Депутати довгий час виборювали можливість передати споруду на баланс держави. Адже в бюджеті Полтави роками не знаходилось коштів на реставрацію та утримання Кадетського корпусу. І врятувати його можна було лише таким чином. А поки тривали перемовини про передачу на баланс Державної судової адміністрації, Андрій Матковський опікувався музеєм навчального закладу на вулиці Парковій, 5 — допоміг придбати меблі й обладнання для облаштування експозицій.

Військові знову побачили речі та техніку часів свого навчання Військові знову побачили речі та техніку часів свого навчання

Команда Андрія Матковського допомогла організувати екскурсію до музею Полтавського вищого зенітно-ракетного командного училища Команда Андрія Матковського допомогла організувати екскурсію до музею Полтавського вищого зенітно-ракетного командного училища

— Ми завжди на зв’язку з випускниками Полтавського вищого зенітно-ракетного командного училища. Доля Кадетського корпусу для мене — майже особиста історія. Але головне — багато вихованців нашого зенітно-ракетного училища стали відомими героями. Вони прославляли й прославляють Полтаву та Україну. І знати про них та пам’ятати, вважаю, повинні навіть сучасні діти. Бо це — наша славетна історія, — говорить депутат Полтавської міськради Андрій Матковський.

Ліна КОЛОМІЄЦЬ

На правах реклами

Останні новини

Полтавщина:

Запропонувати тему