Експертка з молодіжної політики Олена Бабенко: «Молодь повинна мати однакові можливості як у місті, так і в селі»
Олена Бабенко, експертка з молодіжної політики, вважає, що на сьогодні маємо велику кризу в молодіжній політиці, яка проводиться на місцях. І це стосується не лише міської, а й сільської місцевості.
Більшість молодих людей мріє переїхати й реалізовувати свій потенціал в іншому місці. Одна з найбільших проблем нашої сучасності — молодь фактично біжить з України. Адже вона не тільки мігрує, а й емігрує взагалі до інших країн. Туди, де можна реалізувати не лише своє конституційне право на працю та отримувати за неї гідну заробітну плату, але й мати всі можливості для реалізації власного потенціалу.
Як у місті, так і в селі уваги до потреб молоді приділяється дуже мало. І при цьому з розширенням меж громад ця криза може стати ще більш потужною. Але саме тепер час узяти під контроль ситуацію, яка існує, та запитати в молоді, яким чином потрібно реалізовувати державну молодіжну політику на місцях.
Перш за все, молодь повинна мати однакові можливості як у місті, так і в селі.
Молодіжні ініціативи та організації — важлива складова розвитку сучасної держави. Ми всі хочемо бачити юних освічених людей, які рухатимуть країну вперед, будуть фахівцями у своїй справі та підійматимуть рівень держави на міжнародній арені. Проте здебільшого не готові для цього докладати максимум зусиль.
— Як правило, після закінчення школи більшість абітурієнтів не хоче повертатися до рідних домівок. Багато з них, ще навчаючись у школі, планує свій переїзд не лише з села до міста, а й часто за кордон. Спершу на навчання. Але як показує досвід, рідко хто повертається назад. Як результат маємо міста, що старіють, з низькою активністю молоді та занепад сільської місцевості, — розповідає експертка з молодіжної політики Олена Бабенко.
Бажання переїхати до міста зрозуміти легко. Більше можливостей як у пошуку роботи, так і в реалізації власних амбіцій.
— У місті молодіжні організації та об’єднання — це більш звична справа. Молодь гуртується навколо спільних інтересів та ідей, започатковує різноманітні ініціативи та може реалізувати свій потенціал. І тут уже відіграє роль, наскільки наполегливою буде сама молодь і наскільки завдяки цьому її підтримає місцева влада. Сільська молодь доволі успішно може впроваджувати такі ж проєкти й у своїх населених пунктах, але до цього потрібно підходити комплексно. Місцева влада повинна бути зацікавлена у сповільненні процесу відтоку молоді взагалі та з села зокрема, — додає Олена Бабенко.
У громадах, селах та селищах майже відсутні можливості для розвитку молоді. Школа, пришкільні гуртки, у кращому разі спортивні секції — ось і все дозвілля, яке їй пропонують. І чудово, якщо навіть такі можливості там є. Але чи достатньо цього? Звісно, ні.
— Попри місце проживання, молодь повинна отримувати рівні можливості для розвитку та доступ до ресурсів. Адже в селі все ж залишається молодь, яка працює, наприклад, в аграрній чи освітній сферах або в медицині. Молоді люди створюють тут сім’ї, народжують дітей, але самі залишаються молодими та амбітними. Щоб ці люди реалізовувала свій потенціал на місці, у рідному селі, потрібно створити відповідні умови, — зазначає експертка.
Але з правил є винятки. І, на щастя, маємо гарні приклади якісної реалізації молодіжної політики на місцях. Наприклад, у Новосанжарській ОТГ працює Молодіжний центр. А в Щербанівській громаді створили Молодіжну раду. Їм дають можливості впроваджувати власні ініціативи, змінювати життя ОТГ та допомагати іншим жителям. Молодь потрібно не просто заохочувати, а давати розуміння того, що саме від неї й залежить розвиток своїх громад.
Для міських дітей школи журналістики чи депутатів — звична справа. Для того щоб отримати знання в будь-якій сфері, потрібно лише «загуглити» адресу відповідних структур. Водночас у сільських дітей подекуди немає доступу до інтернету або можливості вільно дістатися до міста, щоб урівняти свої можливості з міською молоддю.
— Ми повинні розуміти, що від того, які умови має молодь сьогодні, залежить завтра всієї країни. Саме тому громадам Полтавщини необхідно створювати дієві, реальні програми для розвитку молоді. Але, на мою думку, це повинні бути не номінальні програми для «гачка» або відписки у вищі інстанції. Треба йти від зворотного, не створити програму, а потім намагатися її реалізувати, «нав’язуючи» заходи, які не мали достатнього обговорення з молоддю та не задовольняють її запити, — упевнена експертка з молодіжної політики.
Потрібно проводити широке обговорення на місцях, цікавитися нагальними потребами та ініціативами молодих людей, найголовніше — не лише слухати, а й чути їх. І тільки в такому випадку ми матимемо чим апелювати, коли молода людина буде обирати для себе та своєї родини місце, де вона б хотіла жити і виховувати своїх дітей.
За словами Олени Бабенко, в умовах децентралізації урівняти можливості молоді значно простіше. Наприклад, громади, які приєднаються до Полтавської ОТГ, отримають дієву допомогу, якщо міськрада зможе правильно застосувати напрацьований попередній досвід у сфері молодіжної політики та дасть змогу сільській молоді бути почутою.
Що можна зробити без великих фінансових зусиль? Щонайменше подумати про змістовне дозвілля для неї. Запланувати кінопокази, тренінги, спортивні змагання, створити інструменти, завдяки яким створиться ком’юніті молодих людей. І як результат — вони впливатимуть на події в громадах і розвиватимуться.