Як «простий» Каплін у робочих партію віджав — інтерв’ю з головою Робітничої партії України

Виявилось, що партію він не відновив, як заявляв, а перейменував уже існуючу Робітничу партію України. Одна тільки деталь — зазвичай у таких випадках партії перекуповують, щоб не возитись із документами. А Каплін, вирішив піти простішим шляхом: взяти в спонсорів гроші на придбання партії, а партію віджати безкоштовно. Таким чином і партію мати, і грошей заробити.

Як рейдернути партію Каплін знав, перед цим безуспішно намагався повернути Соціалістичну партію, віджату Кивою. Тож схема на перший погляд, хоч і не проста, але обкатана. Нам вдалося зв’язатися з головою Робітничої партії Петром Петриченком, і він повідав як саме відбувалось захоплення партії, яку він із колегами будував по всій Україні. І... дізнались багато цікавого про «простого» Капліна.

Петро Петриченко

— Петре Миколайовичу, як так вийшло з Робітничою партією?

— Ну, розумієте, просто була велика довіра, повага до екснардепа. Мені всі друзі, колеги профспілчани говорили, що він аферист, силовики розповідали як він їх постійно кидав. А я дивлюся він активний, бойовий. Навіть думки такої не було, що він може мене надурити або що. І, мабуть, піддався тому всьому, відверто кажучи і не думавши. Аль Капоне як казав: та людина, котра дуже багато обіцяє вас точно кине. Так і тут. «А я вам і те, а я вам і се, а я вам і отут...». Він довго ходив навколо мене. Я ж голова Конфедерації профспілок. Коли бачу вже його там підписали головою, і там представили. Була думка, що щось може бути нечисто, але він все щось вигадував. Слухаєш і наче правду ж говорить, раціонально все. Каже треба ваги собі додати, бо хто ж братиме інтерв’ю в людини без регалій. Ну, думаю, хай собі. Документи на Конфедерацію, він у мене, до речі, теж забрав. Але статут і печатка в мене. Відновлю.

— Так виходить він і партію, і Конфедерацію забрати хотів?

— Ну виходить, що так. Я просто цього не розумів. Розумієте, партію ми створили, напрацювали певний актив по регіонах, якась робота велась, але загалом без діла. На вибори не йшли. А тут він приходить, говорить, що всі навколо Іуди і зрадники. Дивно мені то було, бо не можуть бути всі погані, а один хороший і нещасний. Я ж не знав тоді, що він уже всьому світу грошей винен і людей по всій країні кинув. Він попросив про співпрацю, обіцяв, що підніме партію. І я ж розумію, що він нам може бути корисний, як і ми йому. Зібрав наших хлопців з регіонів: з Дніпра, Миколаєва, Хмельницького. Він не прийшов — наче справи якісь були чи захворів. Тепер розумію, що мабуть боявся, що всі разом можем розкусити його. Тоді він знову об’явився, каже давайте працювати. Тільки я буду головою. Ну добре, все ж наче логічно.

— Тобто купити партію він не пропонував?

— Навіть мови не йшло. Я був готовий безкоштовно поступитись йому місцем. Ну там хлопцям у регіонах, кажу, можна було б оплату виділити, робота ж іде і велася, щоб партія жила. А тоді він мені каже, що треба де з ким зустрітись. Так я познайомився з Мішою Шевченко — він приїздив, ми зустрічались тет-а-тет на Печерську. Він мені тоді й каже, мол «ви свою справу продовжуйте вести, розвивати, а ми будемо з вами щомісяця потроху розраховуватись. То ж я думав, що то якраз про зарплату за роботу мова йдеться. При чому ні він, ні я суми не називали. Якось воно упущено було. Вдарили по руках». Проходить кілька днів і починає вночі до мене Каплін приїжджати, щоб я вийшов поговорити. Ну я терпів-терпів, разів з 5 він то в 12 ночі, то в час приїжджав. Я вже тоді не витерпів і кажу «Пашол нах@р. Чого б я посеред ночі кудись виходив. А він мені каже вам дадуть за партію $15 штук, прибавляємо ще $20 штук, ви потім мені їх віддасте на розвиток партії та кампанію пустим. У них гроші є, всьо нормально, не переживайте. І тут я поняв, що діло пахне смаленим і це не те про що ми домовлялись».

— Так, а документи в цей час у кого були?

— Ну вже йшло оформлення його головою повним ходом. Вони мене ґвалтували, щоб я папери підписав. Ми тут все зробили, це наша справа, ми тут все-все-все-все. Короче говоря мені не треба нікуди вмішуваться, я ніде не участвую. Вони говорять «ми тут все проводимо, ми тут все зробимо, вам тут нада підписать». Потім Демус приїжджає, і в кінці кінців вони мене визивають на підпис до нотаріуса. Я раз щось у нотаріуса підписав. Потім кажуть помилка, треба ще раз — я ще раз підписав. Навіть не глянув тоді, що вони там фейковий з’їзд оформили. Це потім уже побачили в мін’юсті, що на нібито з’їзд був і політрада. А їх там фізично не могло бути: двоє живуть в Луганську і Донецьку, на окупованих територіях, не можуть сюди виїхати. Третя взагалі в Польщу на ПМЖ виїхала давно. А підписи їхні стоять. Ну якщо чесно, то виходить, що я лоханувся. Поставив свій підпис, Демус свій підпис, нотаріус завіряє, оддаємо туди. Коротше кажучи, вони мене употрєбілі і рейдернули партію капітально.

— Ага, ясно. Так що ви там про гроші починали розповідати, що це за 15 + 20 штук?

— Ну документи ж підписали і Каплін пропав. А тоді мені Шевченко звоне, каже шо я тут ногами тупаю, шо я не согласєн з сумами, шо я вже називаю тут суму $50 тисяч, шо я уже у Капліна забрав бусік. І коли мені це все Шевченко розказав я офігєл. Ви представляєте, я офігєл. Шо я оце така гидота. І шо я вже вимагаю 50. І коли він до мене прийшов я йому кажу. Тут уже завіса в мене впала, і я вам відверту скажу, шо я сказав, шо я не піду на це. Починалось все з того, шо вроді грошей зовсім нема, я ж думаю поможу йому, тепер він мене втягнув в це все, хлопцям же пообіцяв, що тут будуть їм за роботу платить. Хлопці мене давлять і давлять. Ми ж крім цього домовлялися, що залишимо за собою 4 регіони: Київ, Дніпро, Львів і Запоріжжя, він відмовився від цих обязатєльств, і почав мене душить-давить. Проходить якийсь час, привозить Нікіпєлов якісь гроші. 7 чи 8 числа він приїжджав, по словам Шевченка, віз $30 тисяч сюди оплати. Його зустрічав Каплін, на вокзалі. Я ж що дурний? Я зрозумів уже, що він хоче моїми руками взяти в Міші гроші, нібито мені за партію. Я сказав, шо на оці всілякі ігри не піду, я з Нікіпєловим зустрівся і потребував переговори з Шевченко, він його набрав, бо на мої телефони він не відповідав. Я йому все розказав, як мене гвалтують як оце все, як у мене забрали партію, а вони оказується заодно. Більше того він сьогодні мені написав у вайбер шо я мошеннік, оказується. Я йому відповів «Я мошеннік?! Це щось нове. Я хотів віддати вам безкоштовно партію. Ваш негідник захотів через мене зґвалтувати і скачати з вас бабло. І я відмовився від всього то ще й я мошеннік?!».

— Тобто він хотів взяти гроші для себе, але щоб усі думали, що для вас, я правильно вас зрозумів?

— Ну так виходить. Я ніколи в житті не йшов на таке. Виходить, що він, фактично, спеціаліст рейдерського захоплення партії. Як по соціалістичній партії, так і по другим партіям, так і тут, рейдернув по повній програмі. Мені обідно, що я, як-то кажуть, на старості років попався. Бо я настільки йому вірив, настільки був впевнений, що він порядна людина. Я хотів вдихнути життя в те, що лежить нерухомо. А він підходив до цього питання з позиції як заробити гроші. І це йде мер, який хоче гвалтувати і заробляти на кожному вчинку гроші. Я його послав. Сказав, шо я не піду на це. Він каже «Ви не розумієте в шо ввязались, кінчайте дуркувать, возьмітє трубку». Я перестав брати слухавку — він почав писать смски. Шо я падлюка, шо я зрадник. Коротше все те саме, що мені про інших розказував. Чим більше він писав, тим більше мені не хотілось мати з ним справу. Я поставив свою честь на щаблі. Я хотів зробити гарне. Мої друзі говорять: «нахєра ти ето сдєлал? Ти його подняв із гавна, того Капліна. Ти в нього вдохнув нове життя. Він без партії ніхто, ти йому отдав партію». А шо я їм скажу, я партією не займався вже фактично. Я профспілковий діяч. Партійна діяльність не моя. Хоч я міг 15 раз бути головою партії. Я говорить могу, розказувать могу, гасла могу, але партійне ні, я не політик.

— Так а зараз що? Вас лишили в спокої?

— Та де. Капліну досі ті мішині гроші горятьі я вже не знаю, що він йому про мене понарозповідав, бо перестав від мене брати трубку. Оце коли вже хлопці заколотили, що партію вкрали, і я побачив зміни в реєстрі, що РПУ тепер партія імені Капліна, та зробили публічні заяви, то оце тільки почали дзвонить. Ну тепер вже я не беру трубку. Це ж не я комусь продавав товар. Не я когось гвалтував. На мені хотіли нажитись, кинули з партією, ще й зробили винуватим, шо я шахрай. Ну це просто смішно. Це дико навіть. Це непорядність супер-супер рівня, я не знаю. Я ніколи нікому не займав гроші, все життя, і ні в кого не позичав ні 1 копійки. Мені до грошей якось байдуже. Я живу так. І не дай Бог, щоб до мене щось прилипло, це для мене щось страшне.

— Петро Миколайович, а це ви кажете, забалакали про профспілкову роботу. А він виходить конфедерацію у вас також віджав?

— Та ні, у мене підпис там тільки мій, реєстрація моя і без мене він там нічого не може зробити. Документи правда лежали в комітеті в ВР, то він їх виявляється забрав і пише конфедерація. Я йому 15 раз казав, що нічого не не вийде в нього, він просто мені не віддавав документи. Але вони мені не потрібні. Все висить на сайті мін’юсту. Головне — в реєстраційному свідоцтві там написано моє прізвище, печатка у мене, рахунок також у мене. То він хотів, а нічого не получилось.

Петро Петриченко

— Так а що гроші, він збив з Шевченка чи ні?

— Я не знаю, мені ці його махінації не цікаві. Нехай самі розбираються. Він мені вже було закидав, мовляв «ага, ви хочете всі гроші собі забрать». Він по собі все міряє. Шо я хотів все собі забрати, якщо я з самого початку ні на що не розраховував і нічого не просив. Я вам відверто скажу зараз і через рік скажу те саме, щоб не попасти «впросак» треба говорити завжди правду. Мені обідно в цьому плані. Я лоханувся, тому що я підписав документи, не перевірив списки, які вони подавали. І вони вписали членів політради з Донецька, з Луганська, з Польщі. Я тіки вдячний богу, що вчасно зрозумів масштаб афери і не дав втягнути себе в оці розрахункові схеми його. Бог відвів.

— Ну тепер ви в клубі зрадників Капліна, таких, судячи з його слів, багато...

— Ну все, тепер я буду головним зрадником. Він у своєму репертуарі. Якби два-три місяці тому мені хтось усе це про нього розповів, розповіли, що він виробляв останній рік, я би не повірив. Але я не хочу про нього думати. Багато честі. В мене є чим займатись, в мене є профспілки. Я нікому не збираюсь мстить, хлопці там запустили процес повернення партії, я долучаюся, звісно. Але з ним ніколи більше жодних справ мати не хочу. І людям розповідатиму, що то за один. Таких людей не можна пускати в політику, бо то буде кінець всьому. Якщо вже починати все з крадіжки і афер, то що ж буде далі.

За матеріалами пресслужби РПУ