У Миргороді суд виправдав адміністратора грального закладу

24 грудня 2019 року Миргородський міськрайонний суд виправдав адміністратора залу ігрових автоматів Людмилу Шарай. Суддя Світлана Андрущенко-Луценко прийшла до висновку, що сторона обвинувачення не довела провину адміністратора як організатора грального бізнесу. Про це стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень.

Нагадаємо, що 20 грудня 2019 року в Україні розпочалася нова активна «хвиля» боротьби з гральними закладами. Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков доручив Нацполіції припинити діяльність всіх гральних закладів, які працювали під виглядом державних лотерей. 9 січня, під час підсумкової прес-конференції в Головному управлінні Нацполіції Полтавщини, начальник управління Андрій Замахін повідомив, що за три тижні було зафіксовано 18 випадків підпільної роботи гральних закладів.

На прикладі попередньої «хвилі» боротьби з гральними закладами можемо побачити, що методи правоохоронців є не зовсім дієвими. Так, у 2016 році миргородські правоохоронці відкрили кримінальне провадження щодо незаконної діяльності місцевого грального закладу, який розташовувався в приміщенні колишнього кінотеатру «Мир».

Сторона обвинувачення

20 грудня 2017 року, за рік після відкриття провадження, оперативні працівники у вказаному закладі провели дві закупки із залученням двох свідків, які були добрими знайомими одного з оперативних працівників. Один свідок навіть наголошував на тому, що має негативне ставлення до гральних автоматів, а тому погодився взяти участь в оперативних (слідчих) діях.

Також оперативники залучили понятого, який був присутній під час обшуку та вилучення грошей в залі. Сам понятий також зазначив, що раніше працював в міліції й поліцейські часто запрошують його бути понятим під час проведення різних слідчих дій.

В суді сторона обвинувачення спиралася на покази свідків та понятого, а також на оперативні фото, відео та аудіозаписи. Ще один свідок, на показах якого ґрунтувалося обвинувачення — це охоронець грального закладу.

Дивно, що поліція використовувала його покази, як доказ вини адміністратора. Адже, охоронець розповів, що влаштувався на роботу охоронцем в інтернет-кафе. Він повинен був його охороняти заклад та пропонувати відвідувачам чай та каву. У день обшуку охоронець разом з адміністратором вдвох знаходились в залі кафе — охоронець сидів за комп’ютером на своїй інтернет-сторінці у соцмережі. А коли поліція проводила обшук, то його звинуватили в тому, що він грав на комп’ютері в азартні ігри, але це не було правдою, адже охоронець просто «...сидів на своїй інтернет-сторінці...». За свідченнями охоронця, працівники поліції вимагали від нього назвати заклад гральним.

Позиція суду

Суддя Світлана Андрущенко-Луценко вважає, що провина адміністратора закладу не була доведена, а всі оперативні слідчі дії були проведені з порушеннями та не можуть бути доказами:

• слідчі повинні були, завершивши досудове розслідування, надати доступ до зібраних доказів стороні захисту. Тому від самого початку судового розгляду сторона захисту перебувала зі стороною обвинувачення в нерівних умовах,
• сторона обвинувачення не надала суду і стороні захисту основний документ, на підставі якого проводились негласні розшукові слідчі дії в кримінальному провадженні, а саме на цей документ посилається слідство в протоколах.

Тобто, всі зібрані докази під час досудового слідства суд вважає недопустимими. Окрім того:

• оперативні працівники не мали доручення від слідчого на проведення оперативних слідчих дій. Сторона захисту та обвинувачена з такими документами також не ознайомлювалися — це також є підставою для визнання всіх вище зазначених доказів недопустимими,
• щодо свідків, які здійснювали закупку, то суд вважає, що оперативні працівники допустили порушення. Тому що один зі свідків був тривалий час знайомий з одним з оперативників. Ба більше, оперативники не перевірили достатнім чином особу цього свідка та не впевнились в його особистих моральних якостях, тобто знаходження в полоні власних пристрастей (часто низьких), як людини, яка не заслуговує на довіру,
• інший свідок також не міг брати участь в ігровій закупці через те, що також був знайомим з оперативниками та навчався з першим свідком в одній школі. Тобто, суд також критично оцінив його покази,
• крім того, понятий також був знайомим оперативників та інших свідків. Тож і його покази суд критично сприйняв.

Тож Миргородський міськрайонний суд визнав невинуватою Людмилу Шарай у занятті гральним бізнесом (ч. 1 ст. 203-2 КК України) у зв’язку із не доведенням вчинення кримінального правопорушення.

Анастасія НЕДОГОРСЬКА, «Полтавщина»