Біда, коли «точку зрения определяет кочка сидения»
Лідер партії «Народна влада» та заступник міського голови Полтави Олександр Русін компрометує місце, де працює, свою офіцерську честь та колишніх однопартійців-соціалістів, — вважають представники СПУ на Полтавщині
10 вересня 2010 р. в № 37 газети «Полтавський вісник» під рубрикою «Точка зору» було опубліковано коментар пана О. Русіна, голови обласного осередку партії «Народна влада», депутата міської ради, котрий стосувався звернення обласного і міського комітетів СПУ до керівництва полтавських обласних і міських осередків політичних партій «Соціалісти пропонують визначити єдиного кандидата на посаду Полтавського міського голови».
Варто наголосити, що «Полтавським вісником», до речі, як і будь-яким іншим виданням на той момент, це звернення не друкувалося. Без сумніву, кожна людина має право на свою точку зору. Але точка зору пана Русіна на те, що невідоме читачам газети була, як мінімум, передчасною. Якщо не сказати — прислужницькою, враховуючи насамперед те, що він обіймає посаду заступника міського голови. Як каже народне прислів’я, «кочка сидения определяет точку зрения». Здається, коментарі зайві. У цьому випадку доречні були б думки фахівців з комунальних питань, а не заступника голови з гуманітарних питань. Користуючись тим, що полтавці не були знайомі з текстом звернення, Русін відверто перекрутив його суть, вдавшись до прямих образ, у тому числі і на мене, як депутата міської ради та керівника міської організації Соціалістичної партії України. Тому я вважаю за необхідне висловити свою позицію з наступних питань.
Щодо роботи нинішнього міського голови
У вищезгаданому зверненні жодним чином не говориться «що він (мер) взагалі нічого не зробив для міста». У даному випадку — це особиста оцінка роботи мера паном Русіним.
Я можу сказати, що міський голова вирішував проблеми мешканців міста, зокрема, допомагав мені як депутатові міської ради вирішувати питання перенесення на звернення мешканців в інше місце ювелірної майстерні по вул. Гоголя, 30; переведення гуртожитків по вул. Клінкерній, 17, Шведській, 12 в статус житлових будинків; за зверненням мешканців будинків по вул. Фурманова 8, 8а, а також вул. Залізній, 15 було прийнято рішення перенести в інше місце будівництво житлової секції з вбудованими приміщеннями та багато інших питань.
Комунальне господарство
Детально про те, що виконано міськжитлоуправлінням, я повідомлю у своєму звіті найближчим часом на сторінках «Полтавського вісника» в рубриці «Трибуна депутата». Але якщо пан Русін і «його партія» достеменно знають, що і в яких обсягах зроблено, до того ж, де незаконно виплачуються бюджетні кошти, то чому він не поінформував — яка кількість тротуарів у дворах та прибудинкових територіях заасфальтована? Я вже не кажу про реалізацію проекту забудови 56 га землі колишньої артилерійської бази, про що пан Русін також скромно промовчав.
Щодо теми майбутніх виборів міського голови, то, хто б що не думав та не казав, мешканці міста самі визначаться з цього приводу. Це їхнє право.
Про посаду, владу, зраду і «офіцерську честь»
Свого часу, у середині 2001 року, з’явившись у Полтаві після дострокового звільнення зі Збройних сил (на жаль, про причини його звільнення ми дізналися надто пізно), пан Русін розпочав свою партійну кар’єру в СПУ, навіть обирався секретарем обкому і з цієї посади за списком міської організації СПУ був обраний депутатом міськради. У 2006 році за квотою соціалістів отримав посаду заступника міського голови з гуманітарних питань.
Коли для СПУ настали важкі часи, бажаючи за всяку ціну й надалі залишитися при посаді, Русін пішов із Соціалістичної партії до Й. Вінського, який, пам’ятаєте, заради міністерської посади вчинив так само. Пан Русін не склав мандат депутата міської ради, котрий отримав завдяки міській організації СПУ — така «офіцерська честь» «офіцера» Русіна.
Про дискредитацію верхівки партії і не тільки
25 грудня 2006 року, близько 14.30, на площі Зигіна біля кафе-бару «2х2» зчинилася бійка. Скажете, це явище доволі звичне в нашому суспільстві. Але то була не звичайна бійка. Участь в ній взяв заступник міського голови пан Русін і змагався він не зі злочинцями, захищаючи права городян, а зі співробітниками правоохоронних органів, які були при виконанні службових обов’язків. Ця подія тоді висвітлювалася різними ЗМІ, а її відголоски досі гуляють Полтавою, тому що з незрозумілих причин не було логічного завершення тієї історії.
Будучи обраним на посаду керівника обласного осередку «Народної влади» з такими здобутками, пан Русін уже тоді, на стадії створення осередку, дискредитував партію.
Але то проблеми «народної влади», а проблеми мешканців Полтави полягають у тому, що на посаді заступника міського голови працює особа, яка відверто компрометує міську владу.
І взагалі цікаво, хто ж з поважаючих себе людей буде заручатися підтримкою такої партії, а тим більше буде від неї висуватися на вибори?
Про піар і партію пана Русіна — «Народну владу»
Олександр Точилов
Звинувачення на мою адресу як керівника міської організації СПУ і Степана Бульби — керівника обласної організації СПУ у тому, що ми нібито намагалися «пропіаритися на найболючих проблемах міста», — абсолютно безпідставні. Зрозуміло, що роблячи свої висновки, ми аналізували виконання нинішнім мером своєї передвиборної програми, а не його нові обіцянки.
Одна з найболючіших проблем мешканців міста — їхня безпека і громадський порядок. Та якщо заступник міського голови у звичному для себе стані серед білого дня вчиняє бійку з правоохоронцями — це теж піар, але чорний.
Як пише пан Русін у своїй «точці зору», «Я та моя партія «Народна влада» буде...». Ця фраза є ключовою. Вона розкриває суть як керівника обласної організації пана Русіна, так і партії «Народної влади» в цілому, створеної не для приходу до влади народу, а для збереження влади подібних панів.
Від прес-служби Полтавського осередку СПУ. Ця стаття була підготовлена одразу ж після появи у «Полтавському віснику» «точки зору» О. Русіна.
Маючи як громадянин та депутат міської ради право на свою точку зору, Олександр Михайлович звернувся до керівництва редакції «Полтавського вісника» з проханням опублікувати статтю у відповідній рубриці.
Однак досі, незважаючи на письмові звернення депутата, «Полтавський вісник» не наважився на публікацію. Чому? Хто забороняє її друк, визначаючи редакційну політику газети, яка утримується на кошти мешканців міста Полтави? Схоже, маємо «свободу слова» матковського розливу. Але так не повинно бути! Влада, яка боїться чесної дискусії, — приречена.
Олександр ТОЧИЛОВ, перший секретар Полтавського МК СПУ, депутат міської ради