Розмір тексту

ProZorro без конкуренції: як полтавська влада уникає відкритих торгів при закупівлях

Міська влада не використовує можливості закупівельного законодавства та системи ProZorro на повну. Чому? Бо так легше знаходити «потрібних» підрядників.

Згідно з чинним законом «Про публічні закупівлі» всі закупівлі міської влади мають проходити через портал ProZorro. Проте пересічний громадянин не знає, що це за система та з чим її їдять. Далі — невеликий лікбез щодо філософії закупівель, а також про те, чому місцева влада не реалізовує її потенціал і чому це погано для полтавців.

Навіщо потрібна прозора система?

Прозора система створює рівні умови для майбутніх постачальників, що збільшує конкуренцію. Збільшення конкуренції підвищує шанси отримати послугу (товар) за кращим показником ціна-якість.

Прозорість процедури не тільки створює рівні умови, а й надає доступ громадськості (ЗМІ) до закупівельних процесів, що дозволяє вчасно помітити «зраду», на що вже повинні реагувати аудитори, антимонопольники чи правоохоронці. Коротше, на папері — усе ок.

Як працює система?

Ми не будемо писати про технічні особливості чи занурюватись у законодавство. Спростимо до одного: усі товари та послуги, ціною від 200 000 грн мають замовлятись через оголошений тендер.

Усі роботи від 1,5 млн грн — аналогічно.

З усім тим, що нижче — цікавіше. Є два варіанти. Перший: провести спрощений тендер (оголосили —> три дні —> якщо один учасник, то одразу договір —> якщо охочих більше, то торги, а договір підписують з переможцем).

Другий варіант: підписати договір без прелюдій з ким хочеш, потім — просто відзвітувати про закупівлю.

Тобто, закон взагалі не зобов’язує проводити торги на суми, менші визначених (так звані «допороги»).

Можна просто укласти договір напряму з ким хочеш й викласти в системі звіт. Проте закон передбачає, що на власний розсуд місцева влада може зробити торги за спрощеною процедурою й за коротший термін.

Загалом, «допороги» створені через те, що законотворці раціонально вирішили: проводити закупівлю через аукціони, тривалістю два місяці, заради закупівлі трьох ручок — незручно. Проте дали місцевим радам шанс зробити й такі закупівлі конкурентними, щоб ті були ефективними.

Як це працює у Полтаві?

У Полтаві, звичайно ж, використали всі шанси, що дають «допороги». Але не у бік ефективного використання коштів платників податків. Наші можновладці лише звітують про закупівлі. Ніяких тобі спрощених торгів. Шанс зекономити — це не для Полтави.

За даними аналітичного модуля Bi.ProZorro, за часи існування системи ProZorro у місті Полтави відбулось 1803 процедури закупівлі, з них 1546 — «допорогів». Звичайно, що малих закупівель загалом значно більше, адже жуйки чи хліб ви частіше купуєте, ніж техніку чи одяг.

Проте, нерідко влада розбиває значну закупівлю на кілька малих, щоб уникнути тендеру. Тобто, міські посадовці надають перевагу не конкурентним закупівлям, а прямим. Так від громадськості ховають умови співпраці й підписують договори зі своїми підрядниками.

Наприклад, чиновники УЖКГ розбивали ремонт кладовищ на ділянки, щоб сума була менше. Це дозволяє їм укладати угоди напряму з потрібним підрядником. Аналогічно розбивали ремонти вулиць, зокрема, Опитної, замовляючи ремонт не всієї вулиці, а певної ділянками.

Управління освіти аналогічно замовляє продукти партіями, щоб також уникнути прозорого тендеру. Зокрема, новорічні подарунки для дітей.

Є цілі касти підрядників, що отримують від влади замовлення на мільйони гривень. Та вони жодного разу не брали участь у торгах. Наприклад:

  • Зять депутата Володимира Левченка Олександр Олепір через «допороги» отримує замовлення на ремонт ліфтів. Також цим займається родина Клименків. Вони не приховують від журналістів, що лише «оформляють» на себе замовлення для вищезгаданого Олепіра. Так спрощують оподаткування.
  • Мільйони гривень отримав на «допорогах» й ФОП Євген Духно — свояк депутата міськради Володимира Медяника. Він ремонтує у місті під’їзди.
  • Були в історії й ФОПи, що, отримавши мільйони на «допорогах», закривали ФОПи. Зокрема, представники «Совість України» Микола Сіровський та Дмитро Орлов.

Фактично, спрощені торги не займають багато часу, дають шанс знайти декілька охочих отримати підряд й змусити їх конкурувати. Проте міська влада, навпаки, використовує своє право не проводити відкриті торги настільки, що готова «розбивати» закупівлю на ділянки й замовляти все маленькими партіями. Ремонти ліфтів по одному, ділянки вулиць, партії товарів.

А як інші?

Та в Україні є міста, де місцева влада зацікавлена ефективніше використати кошти громади. Наприклад, у Дніпрі міськрада постановила, що всі закупівлі товарів від 3 тис. грн мають проводитись через спрощені торги. Лише 2017 року таким чином зекономили 63 млн грн. Львівська міськрада отримала економію у 17 млн грн у 2018 році.

У Києві поріг, встановлений міською владою, — 100 тис. грн для товарів, мільйон гривень — для робіт. Аналогічний поріг встановила сама собі Львівська ОДА. У Харківській ОДА поріг — 50 тис. грн.

Тобто, є успішні приклади, коли влада самостійно знижує поріг й проводить спрощені торги, а пізніше звітується щодо економії. У нас же, навпаки, влада розбиває закупівлю, щоб «дотягнути» до «порогу», отримавши право обрати підрядника у кабінеті.

Що робити?

На дворі — 2019 рік. Нарешті на повістці дня стоїть питання зниження граничної вартості «допорогів». Проте, те, чого не зробила міська рада, вирішила зробити Верховна. Парламент уже прийняв у першому читанні законопроєкт № 1076, що передбачає обов’язкове використання спрощених торгів на закупівлі від 50 тис. грн. За даними фахівців ДП «Прозоро», це дозволить вивести з тіні 250 тис. закупівель.

Проте законопроєкт не прийнятий остаточно, він матиме перехідні положення (термін введення). Міська рада може піти на випередження — раніше створити рівні умови для бізнесу. Можливо, уже давно настав час економити кошти громади.

Пресслужба «Полтавської міської організації роботодавців»

На правах реклами

Останні новини

Полтавщина:

Запропонувати тему