Депутатський фонд під прикриттям, або що не так з Фондом розвитку територій області

Як це працює

Депутати місцевих рад, на відміну від нардепів, не отримують заробітної плати, не мають компенсації за оренду житла чи грошей на оплату роботи помічників. Проте можуть використовувати бюджетні кошти для свого округу. Щороку у бюджеті резервується сума, яку депутат не має права прямо використати на власні потреби, але може працювати за ці гроші з виборцями. Таку форму співпраці назвали депутатським фондом. 

Депутатський фонд як прецедент вперше виник у Києві на початку 2000-х років, бо місто мало профіцит бюджету. Потім цей приклад почали наслідувати й інші міські та обласні ради. Розмір Фонду затверджується радою при прийнятті бюджету на рік, а кошти фонду розподіляються між депутатами порівну.

Депутат не може використати гроші на власні потреби. Однак таки має особисту вигоду від роботи фонду. Наприклад, депутати відвідують офіційне відкриття відремонтованих закладів, перерізають стрічки на встановлених дитячих майданчика і активно розповідають про це у ЗМІ, позиціонуючи як власну заслугу. 

Фонд, якого (не) існує 

У Полтавській обласній раді депутатського фонду офіційно немає. У 2017 році рада створила Фонд розвитку територій Полтавської області. Згідно з ним, з обласного бюджету розвитку на рік виділяють 85 мільйонів на будівництво, реконструкцію, капітальний ремонт та придбання обладнання для громад області. 

85 млн грн — не випадкова цифра. У обласній раді 84 депутати з різних районів та міст обласного значення. При цьому є два райони — Гребінківський та Диканський, які не мають у раді свого депутата. Тож у Фонд закладають по 1 мільйону для кожного депутата на потреби громади та один «резервний» мільйон — на потреби двох районів, що залишилися без представників у раді. Тобто по суті — це старий добре відомий депутатський фонд, але в іншій обгортці. 

Ініціюють виділення грошей з Фонду виконкоми органів місцевого самоврядування і райдержадміністрації. Вони заповнюють спеціальну форму і подають її до Департаменту фінансів облдержадміністрації. На основі цих пропозицій Департамент формує перелік об’єктів, голова обласної адміністрації готує відповідне розпорядження, а депутати на сесії голосують за перерахування коштів. 

Однак для того, щоб Департамент прийняв Форму, на ній має стояти підпис одного з депутатів обласної ради.

Голова Полтавської обласної ради Олександр Біленький пояснює, що цей підпис носить погоджувальний характер.

«Органи місцевого самоврядування чи органи виконавчої влади на місцях звертаються до депутатів обласної ради з проханням погодити фінансування з цього Фонду об’єктів, які є стратегічними для регіону. Наприклад, добудова лікарні в якомусь районі умовно. Тоді депутат приймає рішення, що він підтримує цю історію, чи якусь екологічну історію, чи інфраструктурну. Округ у депутата складається не з однієї територіальної одиниці, це райони, це сільські ради. Саме вони є ініціаторами таких фінансових проектів. А завдання депутата — підтримати або апелювати, чому ні», — розповідає Олександр Біленький.

При цьому депутат не є суб’єктом фінансового процесу і юридично не бере в ньому жодної участі.

«Депутатський мільйон», або реклама за рахунок виборців

Така досить умовна роль депутатів у виділенні коштів Фонду розвитку не заважає їм активно використовувати це для самореклами. Більше того, у ЗМІ ці гроші називають «депутатським фондом» чи навіть «депутатським мільйоном».

Найчастіше про те, що було зроблено за кошти Фонду, «звітують» депутати-укропівці. При цьому формулювання в матеріалах підібрані таким чином, ніби депутати витрачають власні кошти, а не бюджетні.

* Володимир Барчук — безпартійний, на момент публікації рекламних матеріалів у 2017 та 2018 роках він був членом фракції УКРОП у Полтавській обласній раді. Улітку 2019 року вийшов зі складу фракції

Часто депутати за бюджетні кошти встановлюють дитячі майданчики. Вони зазвичай коштують не дорого — 30-50 тис грн у порівнянні з 1 мільйоном сума доволі незначна. А їхнє урочисте відкриття виглядає завжди привабливо: яскраві кольори, усміхнені батьки та діти. Останніх, до речі, політики різних рівнів часто використовують у своїх агітаційних кампаніях, адже вони викликають позитивні відчуття, у тому числі і довіру.

Так, Валерій Чечель у 2018 році особисто був присутній на урочистому відкритті майданчиків у Кременчуцькому районі та перерізав червоні стрічки. Цю подію висвітлювали і на сайті партії.

В. Чечель (по центру) урочисто відкриває дитячий майданчик (джерело — сайт партії «УКРОП»)

Окрім фото безпосередньо самого депутата, у статті є і кілька світлин дітей. Хоча варто зазначити, що фотографувати дітей та розміщувати їх фото можна лише з дозволу батьків. У протилежному випадку це буде порушенням чинного законодавства.

Схожа ситуація і з колегою Чечеля по партії — Василем Хоменком. Він теж відкриває дитячі майданчики у Кременчуцькому районі, а місцеві ЗМІ це висвітлюють. Переважно про «укропівців» пише обласне комунальне інформаційне агентство «Новини Полтавщини».

В. Хоменко на дитячому майданчику, збудованому за кошти Фонду розвитку територій (джерело — ОКІА «Новини Полтавщини»)

Голова фракції УКРОПу в Полтавській облраді Сергій Соловей наголошує, що особисто він проти того, аби депутати позиціонували кошти Фонду як депутатський мільйон, а роботи за рахунок цих коштів — як особисту заслугу.

«Це категорично неправильно. Це гроші навіть не бюджетні, бо в держави немає своїх грошей. Це гроші платників податків. І власне в депутата немає цього мільйона, він навіть віртуально його не має. Це просто умовне право депутата в рамках існуючих програм першочергово профінансувати якісь речі».

Олександр Біленький каже, що він також не підтримує того, що депутати позиціонують кошти Фонду як «депутатський мільйон» чи подають роботи за кошти фонду як особисте досягнення: 

«У нас було кілька історій. Ми просили депутатів, у першу чергу, зазначати, що це кошти обласного бюджету, що виділяються вони депутату обласної ради, і що ще є обласна державна адміністрація. І коли ці три чинники сходяться, тоді депутат має право і себе втиснути в таку рекламну акцію чи компанію».

При цьому сам очільник ради зазначає, що за допомогою Фонду вони «піднімають статус депутата». 

За його словами, підвищення авторитету депутата — одна зі складових роботи Фонду. У Програмі розвитку місцевого самоврядування, до речі, також сказано, що Фонд створюється «з метою забезпечення залучення депутатів обласної ради до процесу підбору об’єктів, установ, закладів на фінансування з обласного бюджету». Тобто першочергове завдання — саме залучити до цього процесу депутатів. Тож Фонд фактично має політичний характер. Такий собі узаконений спосіб для депутатів підвищувати свій рейтинг за рахунок бюджетних коштів. 

При цьому Біленький не вважає Фонд інструментом політичного впливу, оскільки кошти розподіляються між депутатами рівномірно. 

Ця історія схожа на ситуацію з субвенціями на соціально-економічний розвиток, які залучають нардепи-мажоритарники на свої округи, а потім активно про це звітують у ЗМІ та соціальних мережах. Це можна розцінювати як непрямий підкуп виборців, як спробу заручитися підтримкою виборців за рахунок матеріальних благ. Тим паче, що роль депутатів у процесі виділення коштів — мінімальна і, швидше, формальна. 

Район на мільйон

Окрім піару, з Фондом розвитку територій є ще одна проблема — не пропорційний розподіл коштів. За 2,5 роки існування Фонду Кременчуцький район (з урахуванням міст Кременчук та Горішні плавні) отримав майже 30 млн грн, а Козельщинський — 1,3 млн грн.

За словами Олександра Біленького, кошти Фонду — екстериторіальні, тобто не прив’язані до конкретних територій. Депутати можуть їх направляти на будь-які об’єкти в межах області як на свій округ, так і на інший район чи взагалі на об’єкти обласного підпорядкування. 

Але на практиці депутати надають перевагу своїм округам і районам для виділення коштів. Адже саме там живе їхній безпосередній виборець, а така «турбота» про округ — ще один «плюс» до рейтингу на наступних місцевих виборах. Тож райони, які мають більшу кількість депутатів у облраді, одержують більше коштів.

Наприклад, райони, котрі мають 1-3 представників у раді одержали протягом 2,5 років від 1 до 5 мільйонів з Фонду. Райони, які у раді представляють 3-5 депутатів, отримали по 6 — 13 мільйонів. Кременчуцький район, від якого до ради у 2015 році пройшли відразу 14 депутатів, отримав майже 30 мільйонів.

Олександр Біленький у нерівномірному розподілі коштів проблеми не вбачає. Адже в обласній раді діють інші цільові програми, і райони можуть отримувати кошти з них.

«Це ж не весь бюджет. Це лише 85 мільйонів. У нас бюджет розвитку у кілька разів більше. Регіони можуть претендувати по інших програмах, по інших напрямках на бюджетні кошти області і їх освоювати. Це не значить, якщо депутат немає, то жодна обласна копійка на той рівень не піде». 

І додає, що поки діє нинішня система виборів, пропорційного розподілу коштів між районами не буде.

«Якщо в нас система місцевих виборів побудована таким чином, що від одного району може обиратися 4 депутати, а від іншого — нікого, то ми не йдемо на рівномірний поділ. Тоді немає сенсу піднімати реноме депутат в тому чи іншому окрузі чи взагалі його реноме. Тоді можна просто пропорційно поділити кошти між районами». 

Як бачимо, все знову впирається у авторитет депутатів. Адже, як пам’ятаємо, підвищення статусу депутата — одна зі складових роботи Фонду. Але в цьому власне і криється одна з основних проблем фонду. Бо він перетворився фактично в узаконений інструмент для підкупу виборців за бюджетний кошт.

«Мешканці якоїсь громади можуть і не розбиратися у бюджетному процесі. І якщо вони почують чи прочитають, що депутат «виділив кошти на ремонт дороги», «встановив майданчик» чи «витратив мільйон на медичне обладнання», то будуть певні, що депутат зробив це за власні кошти, а не за їхні як платників податків. І на наступних виборах проголосують не за реформи, не за нові підходи в місцевому самоврядуванні, а «за встановлений майданчик» або «за відремонтований шматок дороги». А райони, які наразі мають кількох депутатів, під час виборів керуватимуться ще й тим, що їхня громада отримала більше коштів порівняно з іншими регіонами і це заслуга нинішніх депутатів, тож треба за них знову голосувати. Таким чином створюються неконкурентні умови. Якщо нова людина захоче балотуватися і змагатися за округ, то їй треба буде десь взяти мільйон і витрати його на потреби виборців, щоб бути в рівних умовах з чинними депутатами. До того ж, це використання адмінресурсу. Завдяки Фонду депутати мають потужний інструмент впливу, якого не матимуть інші кандидати на наступних виборах», — говорить Альона Гончаренко, директорка ГО «Полтавська платформа», котра працює над підвищенням рівня доброчесності демократичних процесів у м. Полтаві та області.

Враховуючи те, що юридично депутати жодним чином не беруть участі у процесі виділення коштів, а паралельно з цим існують такі проблеми як нерівномірний розподіл коштів та піар за бюджетний рахунок, систему Фонду можна відкоригувати і прибрати з неї депутата як посередника між місцевими органами влади і Департаментом фінансів. Таким чином можна буде уникнути маніпуляцій та зловживань з бюджетними коштами. Тільки виникає питання: чи буде він тоді потрібен обласній раді?

Наталія НОРІЦИНА, ГО «Полтавська платформа»

Розслідування створено за підтримки регіонального проекту BIHUS.info