Володимир Замикула про подачки від держави, ціни на молоко та розвиток тваринництва

Володимир Васильович у сільському господарстві не новачок, про що свідчить такий факт його біографії: він з 1996 року очолював ТОВ «Агрофірма Пусто війтове», ТОВ «ЗОВ» та ТОВ АФ «Пузиківська», що у селах Пустовійтове та Позикове Глобинського району.

До речі, на своїй нинішній посаді Володимир Замикула вдруге. У 2003-2005 роках він уже працював заступником голови Полтавської обласної державної адміністрації.

— 1. Розкажіть про ситуацію з відшкодуванням товаровиробникам частини витрат на відгодівлю худоби з розрахунку на 1 кг м'яса. /Даная/

— Два останніх роки така програма не діє. Там є свої «за» і «проти». Одна справа, коли відшкодовуються кошти тим, хто відгодовує ВРХ, інша — коли здаються корови і за це підприємці отримують дотацію. Це не вірно, тому що часто буває, що ті, хто м’ясо виробляє і ті, хто його реалізує — різні люди.

У мене зовсім інші принципові підходи до підтримки тваринництва. Не можна подачками вирішити конкретну задачу. Для цього необхідно, по-перше, створити стабільну цінову політику в державі. Сьогодні в Україні проводиться відповідна робота для того, щоб виробник мав гарантії при реалізації своєї продукції. По-друге, необхідно створити такі умови, щоб виробник міг взяти кредит, побудувати або реконструювати приміщення, скажімо, на 500-1000 корів із відповідним сучасним обладнанням. Адже сьогодні на Полтавщині тих, хто серйозно займається виробництвом молока, не здивуєш цифрою у 6-7 тисяч голів корів на господарство.

— 2. Яка ситуація із спекуляцією молоком? У селян його купують задешево, а в магазинах воно коштує дуже дорого. /Даная/

— Треба розкласти це питання на 2 частини. Прийомка молока від населення повинна мати зовсім іншу форму, оскільки сьогодні відбувається порушення санітарних і ветеринарних вимог. Необхідно створювати обслуговуючі кооперативи, щоб власники корів об’єдналися і здавали не по 3-5 літрів молока кожний, а тонну, 900 літрів — разом. І мали б тоді зовсім іншу ціну на молоко, а продукт — іншої якості, тому що молоко зберігалося б до продажу охолодженим і перевіреним, як годиться. Сьогодні на Полтавщині працює близько 30 таких кооперативів. Відповідна дорадча служба в ОДА фіксує, що там, де громада вміє і хоче рахувати гроші, й створюють обслуговуючі кооперативи.

Друга важлива річ, на якій я хочу наголосити, — сьогодні відсутній паритет націнки. Наразі готується закон, який має припинити «розгул» цін та зробити сільськогосподарську галузь рентабельною. Коли його приймуть, багато питань вирішиться само собою.

При нинішній потужності полтавських молокозаводів у 2010 році маємо позитивну тенденцію щодо збільшення корів в агроформуваннях. Але без фінансової підтримки держави галузь не може розвиватися. Тому й ціни у магазинах на молокопродукти високі.

Хочу зазначити, що сьогодні в області на 18 об’єктах відбувається реконструкція тваринницьких приміщень. Тому що тваринництво доповнює рослинництво. Коли вони наявні в одному господарстві — ефективність роботи товаровиробника в цілому підвищується. Тому товаровиробники, попри скруту, кожну вільну копійку вкладають у тваринництво.

— Продовжуючи «молочну» тема наших читачів, хочу запитати: яка закупівельна ціна молока у населення та у господарств?

— Закупівельна ціна молока у господарства — до 4 грн., у населення до 3-3,50 грн., тобто ціни значно підвищилися. Коли вони трималися на рівні 2-2,50 — ми проводили відповідну робота з переробниками, заготівельниками.

— Чи є на Полтавщині підприємства, які ігнорують молоко від рядових селян?

— Приміром, Кременчуцький молокозавод не закупляє продукцію у населення. Тому що там виготовляють кисломолочку, дитяче харчування — ніжний продукт, що вимагає суворого дотримання технології.

— Які райони області можна назвати «молочними»?

— Шишацький, Миргородський, Лубенський, Хорольський, Гадяцький.

Анна ДОВГОШЕЙ, «Полтавщина»