11.10.2010 | 15:47

Заступник губернатора не хоче бути Президентом України

Володимир Замикула Володимир Замикула | Фото: Анна Довгошей

Зате Володимир Замикула, за його словами, знає конкретні шляхи вирішення гречано-цукрових та інших сільськогосподарських проблем в області

— Украину называют житницей Европы. Народ это никак не ощущает, а даже как-бы наоборот: продукты дорожают, качество всё хуже и хуже(сложно найти экологически чистые продукты, везде добавки) — значит что-то НЕ ТАК! Представьте на минуту, что вы президент Украины: ваши первые 5 шагов в области АПК? /sven7109/

— (сміється) Ну, Президентом і представляти не буду — в мене не вийде. Я можу бути менеджером на рівні господарства. Сьогодні, дай Боже, впоратися з менеджментом на рівні області. У мене чітко окреслені напрямки роботи: агропромисловий комплекс, споживчий ринок, підприємництво, екологія та природні ресурси. Тому і говорити маю право тільки про це.

Єдине, про що можу сказати на рівні країни в цілому, так це про головне завдання державних менеджерів — створення всіх умов для того, щоб кожна людина потягом активного періоду свого життя виробляла ВВП країни або його обслуговувала. Незалежно від форми власності підприємства, кожна людина має бути відповідно забезпечена зарплатою, пристойними умовами життя та знати, що на старість вона зможе отримати нормальну пенсію від держави.

Перше, що зробила нова влада в області — провела моніторинг ситуації у народногосподарському комплексі. Потім були визначені кроки, які мають забезпечити його стале функціонування. Для цього, зокрема, розробили програму розвитку АПК Полтавщини. З нею можна ознайомитися на сайті Головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації.

В розвинутих країнах світу 3-5% людей живуть на селі, у нас — більше 40%. До того ж у них в сільській місцевості зосереджено не лише агровиробництво, а й створені хороші умови для проживання людей. А наші селяни сьогодні залишилися практично сам на сам з великими проблемами. Розумієте, сьогодні жителі українських села і міста знаходяться в нерівних умовах. На одного селянина працює менше бюджетних коштів, ніж на містянина. Мешканці сіл та селиш не мають можливості задовольнити у повній мірі свої культурні та медичні потреби, практично розвалена соціальна інфраструктура села. Тому мені приємно, коли, приміром, відкриваються нові садочки для дітей аграріїв.

Чому я описав цю ситуацію? Тому що маємо величезний потенціал (який не використовується) для того, щоб кожна родина на селі знайшла свою нішу в агровиробництві, а, отже, годувала себе та інших. Овочівництво, садівництво, виноградарство, ягідництво, а також відгодівля свиней, виробництво м’яса ВРХ — усе це потроху розвивається, навіть попри кризу, і має величезні перспективи.

Після вирішення соціальних проблем села варто зайнятися питанням технічної політики у ньому. У багатьох господарствах наявна застаріла матеріально-технічна база, яка гальмує розвиток виробництва.

Тому наступний крок — потрібна програма, яка б дала можливість розвиватися всім аграріям — від приватників, фермерів до великих агроформувань. А для цього має бути прозора стабільна цінова політика на продукцію і дешеві кредити, я вже про це говорив.

Інший крок — забезпечення продовольчої безпеки країни. Наразі цим займається Президент і уряд. Чому щороку маємо проблеми з тими чи іншими продуктами харчування? Тому що у нас порожні засіки. А держава має створити такі запаси, щоб час від часу регулювати з їхньою допомогою ціни та асортимент продуктів на своєму внутрішньому ринку. На Полтавщині, наприклад, створений регіональний резерв продовольчого зерна для випічки соціального хліба. Те саме робимо по цукру, плануємо сформувати запаси олії та овочів. Але ця робота ускладнюється відсутністю сучасних обладнаних сховищ із лабораторіями та всім необхідним. У Полтаві, приміром, сьогодні немає овочевої бази на Половках, з якої раніше люди вигідно і під контролем держави закупали товар за оптовими цінами. У Кременчуку така оптова база відновлюється. Перше, що туди завезуть, — це картопля. На жаль, не можна зробити все що необхідно, лише за декілька місяців.

До речі, сьогодні при адміністрації Президента працює Комітет економічних реформ, який очолює особисто Віктор Янукович. Основне завдання цього органу — в короткий термін знайти оптимальні рішення основних проблем регіонів. Полтавщина проходить по програмі розвитку АПК і реформування ЖКГ.

— Поясніть, будь ласка, чому в Україні гречки вродило багато, а ціна на неї зашкалює? Теж саме щодо цукру. /testpearls1/

— А я вам поставлю інше питання. Чому в 2,5 рази збільшилося використання послуг мобільного зв’язку?

У середньому у рік людина споживає 2 кг гречки. Цього продукту достатньо виростили на полтавських полях. Так, для потреб області необхідно 3 тисячі тонн на рік, а намолотили більше 7 тисяч тонн зерна гречки. Ціна залежить від того, як спрацював кожний гектар, скільки він коштував орендарю, скільки сплачено податків, використано техніки. Тому вартість зерна гречки — не крупи — складає 6-6,5 тисяч гривень за тонну. При переробці 30% — лушпиння, це також треба врахувати у собівартість. Так, вона зросла і гречка подорожчала. Але я не раджу скуповувати гречку. Стрибок ціни на неї виник через банальну спекуляцію. З одного боку я відповідаю за товаровиробників, але ж з іншого — за споживчий ринок. Тому я вас запевняю: гречки вистачить усім полтавцям.

Що стосується цукру, то наразі в області створений його регіональний запас — 3 тисячі тонн

І по гречці, і по цукру є певні питання, які потрібно вирішувати на рівні країни, ми говорили про це Кабміну. Так, у нас немає граничного рівня цін. Через це виробник оптом продає свою продукцію по одній ціні, а посередники підіймають її у кілька разів при продажу в роздріб. Один із метолів впливу на цю ситуацію — проведення ярмарків, на яких товаровиробник реалізує свою продукцію безпосередньо кінцевим споживачам. На Полтавщині вони проходять в райцентрах і Полтаві по суботах. У результаті — магазини змушені знижати ціни на ринковий товар.

— Какие шаги будут сделаны для развития производства мяса и молока в области? /Karl_Son/

— Полтавський агропромисловий комплекс займає провідну роль у країні. Сьогодні, попри всі проблеми, маємо позитивну тенденція розвитку. Наприклад, з’являються потужні сучасні елеватори, 18 тваринних комплексів будуються або реконструюються. Цукровий завод переозброюється за останнім словом техніки. Відбувається вдосконалення виробничого процесу на молокозаводах, у м’ясній галузі. Наприклад, наш ТОВ «Глобинський м’ясокомбінат» виходить у лідери по своєму напрямку. У нього вже є комплекс по відгодівлі свиней на 50 тисяч голів, будується ще на 30 тисяч.

Розвиток м’ясо-молочного виробництва загалом залежить від багатьох факторів. Деякі з них я назвав, відповідаючи на попередні запитання. Хоча ситуація в цілому в Україні поки що не задовольняє її мешканців, ми на шляху до успіху. Головне — не втрачати дні на пусті суперечки і вирішення неіснуючих проблем.

Анна ДОВГОШЕЙ, «Полтавщина»

Економіка і бізнес