Суд виніс вирок пастору церкви «Нове покоління», який погрожував ножем поліцейським
Полтавський суд амністував пастора церкви «Нове покоління», обвинуваченого в утриманні 40 людей у неволі — слідчі змогли довести лише погрозу поліції
Київський райсуд Полтави виніс рішення щодо пастора церкви «Нове покоління» Олега Пурімова та його помічника Віталія Марченка, яких звинуватили у незаконному позбавлені волі людей під виглядом лікування від нарко- та ігроманії, а також алкоголізму. 26 липня суддя Юрій Куліш виправдав обох. Пурімову призначили покарання лише за погрози поліцейським, але одразу ж амністували. Про це «Полтавщині» стало відомо з реєстру судових рішень та офіційного сайту суду.
Нагадаємо, про те, що у Полтаві під виглядом лікування від алкоголізму, наркоманії та ігрової залежності примусово утримували понад 40 осіб, правоохоронці повідомили у квітні 2017 року. Вони викрили діяльність ГО, яка брала за це з родичів хворих по 3000 грн щомісяця.
Пізніше стало відомо, що до діяльності організації безпосередньо причетний пастор церкви «Нове покоління» Олег Пурімов. Сама ж ГО має назву «Нова доля країни» і її керівником є Віталій Марченко.
Пастор Олег Пурімов
Справу розслідували півроку й у вересні 2017-го передали до суду. Олега Пурімова звинуватили за двома статтями:
- ч.2 ст.146 ККУ (Незаконне позбавлення волі або викрадення людини, вчинене з корисливих мотивів, щодо двох чи більше осіб або за попередньою змовою групою осіб, або способом, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або таке, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, або здійснюване протягом тривалого часу);
- ч. 1 ст. 345 ККУ (Погроза вбивством, насильством щодо працівника правоохоронного органу у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків).
Віталію Марченку також інкримінували дві статті:
- ч.2 ст.146 ККУ (Незаконне позбавлення волі або викрадення людини, вчинене з корисливих мотивів, щодо двох чи більше осіб або за попередньою змовою групою осіб, або способом, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або таке, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань, або здійснюване протягом тривалого часу);
- ч. 1 ст. 357 ККУ (Незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом або іншим важливим особистим документом).
Далі розгляд тривав близько двох років. Однією з причин було те, що свідки — ті, кого, буцімто, утримували — не приходили на засідання. Приводити їх довелося примусово. Через покази цих же свідків справа, здебільшого, і розвалилася. Друга причина — це якість проведення розслідування.
Правоохоронці не змогли довести провину пастора та керівника ГО через зміну показів свідків і потерпілих, а також неякісну підготовку прокурора
Наприклад, коли правоохоронці виїхали на місце ймовірного злочину на вул. Селянській, 17, то у приміщенні організації знайшли близько 40 людей. Частина з них показала, що на території їх утримували незаконно, забрали паспорти і телефони, примушували жити за розкладом, який включав релігійні обряди. Втім, за 5 місяців слідства правоохоронцям вдалося вмовити лише двох потерпілих дати свідчення проти тих, хто їх утримував.
Слідчі дії у приміщенні організації на вул. Селянській, 17
Одна з них вирішила пройти лікування від наркоманії та сама звернулася до організації. До центру її забрав сам Олег Пурімов 6 січня 2017-го. Після двох тижнів вона хотіла піти, але її не відпустили, застосувавши «фізичне і психологічне насильство». Другого потерпілого забрали на замовлення родичів. Його схопили 25 квітня 2017-го на вул. Соборності у Кременчуці, а вже наступного дня до будинку завітали правоохоронці.
На суді вони змінили покази. Так, перша потерпіла розповіла, що сіла в автомобіль добровільно й у центрі до неї ніхто не застосовував насильства, а заяву вона написала під тиском правоохоронців. Решту деталей вона не пам’ятає.
Другий свідок — той, якого схопили у Кременчуці — виявився підставним. Він зіграв роль алкоголіка, про лікування якого попросила «сестра». Чоловік розповів, що у центрі йому давали таблетки, що він нагадував секту і що піти звідти було нереально.
Втім, ці покази суд не долучив до справи, оскільки прокурор не надав усіх необхідних документів. Так, наприклад, у нього не було постанови про контроль за вчиненням злочину, винесеної до проведення обшуку у «центрі реабілітації». Саме цей документ потрібен для надання дозволу на обшук та решту слідчих дій. Тому і результати цих обшуків не враховували при розгляді у суді.
Окрім того, вісім свідків на суді розповіли, що були у центрі «Нова доля країни» добровільно і що віддали свої речі адміністраторам з власної волі. Всі вони показали, що насильно там нікого не утримували і що вони не бачили, аби до когось застосовували насильство. За їхніми словами, вживати медикаменти нікого не змушували, «хворі» могли вільно виходити, їм передавали продукти та речі й іноді возили до лікарень, а також на службу пастора до Будинку залізничників на Південному вокзалі. Також вони додали, що слідчі з них глузували і стверджували, що пастор хоче привласнити усі гроші, які їхні родичі перераховують за лікування.
Пастор отримав статтю за погрози поліції, а керівника ГО виправдали
Враховуючи відсутність достатніх доказів, суддя Юрій Куліш виправдав обох обвинувачених у незаконному позбавленні волі людей. Віталія Марченка також виправдали й у викраденні паспорту. Єдине, що вдалося довести — це те, що Олег Пурімов погрожував поліцейським ножем.
Так, до матеріалів справи долучили те, що під час слідчих дій у квартирі Олега Пурімова 26 квітня 2017-го, той погрожував поліцейським. Один зі слідчих взяв мобільний телефон пастора і почав вносити дані до протоколу, аби вилучити. Пурімов вихопив телефон, а коли його намагалися забрати, взяв кухонний ніж та почав їм розмахувати перед трьома поліцейськими.
Цей факт він і сам визнав на суді, тому суддя затвердив провину та призначив покарання — 2 роки обмеження волі. Від відбування цього терміну його одразу звільнили через амністію. На вимогу адвоката, до Олега Пурімова застосували закон «Про амністію у 2016 році» — чоловік має на утриманні неповнолітню дитину.
Вирок поки не набув законної сили й упродовж 30 днів його можна оскаржити до Полтавського апеляційного суду.
, «Полтавщина»