Денис Поліщук — депутат-практик

— Денисе Володимировичу, на сьогодні в обласному центрі існує чимало проблем: щодо ремонту покрівель, трубопроводів, доріг, тротуарів, облаштування зон відпочинку тощо. Два роки Ви були депутатом Полтавської міської ради. Які питання полтавці просили Вас розв’язати? Чи вдалося виконати поставлені ними завдання?

— Коли я балотувався до міськради, ішов на вибори з програмою, яку розробив сам, не користувався послугами технологів, як це роблять інші політики, створював її на основі побажань людей. Вони висували чимало вимог щодо розвитку Полтави — хотіли, аби були відремонтовані дороги, пішохідна частина бульвару Богдана Хмельницького, трубопроводи, дахи в деяких житлових будинках, також існувала потреба в нових дитячих, спортивних майданчиках тощо. Я встановив для себе певну планку й прагнув її подолати. За час депутатської діяльності (а мені дали пропрацювати лише два з половиною роки) удалося залучити 26,5 млн грн бюджетних коштів для ремонту житлового фонду Полтави. За ініціативи мешканців та мого сприяння були відремонтовані 54 будинки (дахи, під’їзди, трубопроводи). 3,1 млн грн з бюджету спрямовано на дозвілля дітей, зокрема установлені й відремонтовані 26 дитячих майданчиків по всьому місту. 27 млн грн виділено на відновлення автомобільних шляхів, тротуарів у мікрорайонах Алмазний, Сади-1, Левада. 2,8 млн грн удалося залучити на початок реконструкції бульвару Богдана Хмельницького (уперше в Полтаві за роки незалежності). І це далеко не повний перелік зробленого. Аби всі депутати так працювали на благо громади, упевнений, що місто б процвітало!

У цій діяльності мені дуже допомагала й допомагає підтримка людей. Особливо це помітно за результатами міської програми партиципаторного бюджетування «Бюджет участі», до якої я долучився з 2016 року. Разом із полтавцями ми здобули перемогу по п’яти проектах: двох великих і трьох маленьких. До речі, перший із великих — «Вулична арена», що передбачає спорудження багатофункціонального спортивно-ігрового майданчику, — незабаром почнуть реалізовувати. Я вважаю, що це велика перемога. Ми з полтавцями довго боролися за цей об’єкт, два роки ходили на засідання комісій та сесії міської ради, аби вони включили в бюджет фінансування для проекту, за який проголосували жителі міста. Крім того, на сьогодні вже розпочалася реалізація другого великого проекту-переможця — освітлення небезпечних зон пішохідних переходів. На сьогодні кошти, відповідно до нього, виділені на 14 об’єктів. Їх у Полтаві більше. Та досі цю тему ніхто не порушував. Таким чином, ми «підсвітили» проблему й спонукаємо владу продовжувати роботу в цьому напрямку. 

— Як людина активна, небайдужа до долі рідного міста, його жителів Ви багато уваги приділяєте благодійності, зокрема робите чимало добрих справ для дітей, молоді, людей із інвалідністю...

— Так, я беру участь в організації різних свят, спортивних заходів тощо. Займаюся благодійністю, тому що хочу й можу це робити. Мені цікаво розвивати рідне місто, робити щасливими людей у ньому, приємно бачити радість дітей, чути веселі голоси малечі. Я люблю Полтаву, мікрорайон, у якому виріс. І саме з нього ми вирішили почати організовувати свята для місцевих дітлахів, їхніх батьків та іхніх родичів, адже до цього тут нічого такого не було. Перше, яке ми з однодумцями влаштували на Леваді, — на Новий рік. Це було 2016-го. Тепер проводимо по чотири-п’ять заходів на рік у мікрорайоні, тобто мінімум раз у квартал: на День захисту дітей, Івана Купала та ін.

Крім того, разом із командою «Єдності» допомагаємо малечі, від якої відмовилися батьки. Ні я, ні мої однодумці не можемо пройти повз чужу біду, тим більше, що мова йде про маленьких полтавців. Ми постійно відвідуємо дитячу лікарню. Також активно підтримуємо дітей, які займаються спортом, зокрема в плані змагань. Цей напрямок для мене один із пріоритетних. Я сам спортсмен, майстер спорту з веслування, чемпіон України, тому добре розумію проблеми й потреби тих, хто розвивається в цій сфері. Дбаємо ми й про дозвілля студентської молоді. Уже п’ять років, наприклад, наша команда сприяє організації студентського балу в Полтавському національному педагогічному університеті ім.В.Г. Короленка. Не обходимо увагою й потреби людей із інвалідністю. Потурбувалися, зокрема, про тактильні індикатори для тих, хто має порушення зору. Із відповідним проханням до мене зверталася голова правління Полтавського обласного осередку Всеукраїнської громадської організації людей із інвалідністю по зору Генерації «Успішна країна» Марина Бабець. Коштують такі речі не дуже дорого, але вони дуже необхідні. Наразі цих індикаторів у місті небагато. Але упевнений: це — лише початок, Полтава має стати зручною для кожного жителя!

— Незважаючи на те, що перестали бути депутатом, Ви займаєте активну громадську позицію й нині. Що спонукає продовжувати роботу на користь громади, допомагати звичайним людям?

— У нашому місті — 42 депутати, за кожним із яких закріплений певний округ. Але більшість жителів не знають своїх депутатів ні по імені, ні в обличчя. Коли приходжу на зустрічі, скаржаться, що в них нічого не зроблено. Доводиться пояснювати, що треба звертатися до тих представників депутатського корпусу, які закріплені за цим округом. Хоча й коли просять мене, не відмовляю в допомозі. А мені багато телефонують щодо ремонтів будинків та іншого. Навіть після позбавлення депутатського мандата. Так, я вже не маю тих можливостей, що є в депутатів міськради, однак можу пояснити людям (і роблю це!) алгоритми дій, які необхідні для вирішення питань: що треба писати звернення, скарги, заяви, що в них має бути вказано, куди їх відправляти, скільки чекати відповіді тощо. Для людей навіть така допомога важлива. Адже багато городян, на жаль, не знають цього. Отак і утворюється ланцюгова реакція: комусь допоміг, він поділився з іншим моїм номером телефону, я знову допоміг... Полтавці вдячні за мою роботу й передають один одному: «Денис Поліщук — це та людина, до якої можна звернутися». Я не відмовляю. Звик допомагати іншим. Сам для себе обрав цей шлях. І радію, коли вдається досягнути необхідного результату. Думаю, що якби хоча б 30% депутатського корпусу активно працювали у своїх округах, Полтава б краще, ефективніше розвивалася.

— Чи може одна людина (депутат, активіст) розв’язати будь-які проблеми?

— Звісно, ні. Якщо мова йде, наприклад, про спилювання аварійного дерева, так, одному можна впоратися — звернутися до ЖЕО, зателефонувати у відповідну службу тощо. Якщо постає питання, де зачіпаються колективні інтереси (для прикладу: хочуть знести дитячий садочок по вул. Хоткевича, 9, і замість нього збудувати багатоповерхівку), то тут уже потрібна згуртованість мешканців. Хоча й у цьому випадку повинен бути ініціатор, який поведе за собою. А ж є й такі проблеми, які на місцях просто не розв’язати, — потрібно приймати рішення на рівні центральних органів влади або вносити зміни в законодавчу базу. За роки моєї активної громадської, депутатської діяльності я з ними стикався неодноразово.

— Саме тому Ви вирішили балотуватися до Верховної Ради?

— Так. Народний депутат може сприяти розвиткові міста, від якого його обрали, створювати законопроекти, вносити зміни в законодавство, від яких залежить добробут країни, населеного пункту, кожного його жителя. От, наприклад, є в нас газові труби, які прокладені навколо будинків. Їх ніхто не обслуговує. На перший погляд це питання місцевого рівня. Але насправді воно пов’язано з неврегульованістю відносин між підприємствами — АТ «Полтавагаз» і ЖЕО. Ні в одному з них ці мережі не перебувають на балансі. Як результат частину труб систематично відключають, полтавці місяцями сидять без газу. Тож необхідний нормативний акт, у якому буде чітко вказано, хто повинен обслуговувати такі мережі. 

Крім того, у депутатів парламенту є можливість сприяти проведенню реформ, наприклад, у судочинстві. Остання дуже потрібна Україні. Наша держава могла б нині активно розвиватися, якби були інвестиції. Та інвестори не поспішають робити капіталовкладень, тому що існує велика загроза втратити їх, втратити власність. Захищати її повинен суд. Однак судова система в нас недосконала, «заражена» корупцією. Я вважаю, що треба вносити зміни до законодавчої бази для регламентування призначення та обрання суддів. Кримінальні справи має розглядати суд присяжних, цивільні — мирові судді. Обирати їх повинен народ, на п’ять років. Я проти довічного призначення, адже це змінює погляд на ситуацію. Також ми маємо поглянути правді у вічі — та пенсійна реформа, яка проводиться нині, мало що змінила в країні. Пенсійний фонд порожній. Чимало громадян як отримували, так і отримують мізерні виплати. Ми повинні на законодавчому рівні прийняти такі рішення, які б забезпечили людям гідні пенсії. І не тільки тим, хто вже вийшов на заслужений відпочинок чи збирається через кілька років, а й молоді. Останній необхідно дати можливість, як і за кордоном, накопичувати собі пенсії. Може, це непопулярні кроки, оскільки багато хто з українців чекає подачок від держави, та ми маємо думати як про старих, так і про тих, кому нині 30-40 роки та хто взагалі не буде одержувати пенсію за солідарною системою. 

— Ви йдете до парламенту по 144-му виборчому округу, де в списках кандидатів також є народний депутат VIII скликання, колишній міській голова й інші добре відомі полтавцям люди. Як Ви оцінюєте свої шанси на перемогу в такій ситуації? Чому полтавцям варто голосувати саме за Вас?

— Я маю за плечима значний досвід роботи на благо громади й сподіваюся, містяни оцінять усе зроблене мною. Я обізнаний із проблемами Полтави та її мешканців. Іще будучи депутатом міської ради, провів тисячі зустрічей у дворах, тож знаю добре знаю питання й розумію, як їх можна вирішити. Мені вдавалося виконувати завдання виборців на місцевому рівні, тому впевнений, що зможу це робити й на рівні парламенту. Так, у когось є вже подібний досвід, і вони про нього багато розповідають. Та які б «досягнення» собі не приписували інші кандидати, моя сила — у правді. Люди вірять мені не тому, що гарно говорю, а тому, що реально працюю. Вірять і підтримують мене. Наприклад, той же Володимир Покотило, який ініціював у соціальній мережі Facebook флешмоб «#ЯзаПоліщука. А ти?». 

— Якщо народний депутат — мажоритарник після обрання дійсно збирається працювати в окрузі, допомагаючи розв’язувати проблеми, що виникають у ньому, йому необхідна команда помічників. Чи є така у Вас?

— Я вже згадував, що працював і працюю не один. Разом із мною — члени ГО «Єдність», яку очолює Оксана Деркач. Вони підтримали моє рішення зареєструватися кандидатом у депутати Верховної Ради, підтримують мене під час виборчої кампанії, висловлюючи, зокрема, свою позицію, працюючи агітаторами, погодившись бути спостерігачами на виборчих дільницях. А я підтримаю цю команду на виборах до міської ради. Щоб спільно ми могли сприяти розвиткові Полтави, працювати на благо громади, продовжувати допомагати полтавцям, як каже Володимир Зеленський, змінювати життя на краще.

— Вам близькі ідеї однодумців чинного президента? Із ким узагалі Ви згодні об’єднатися в парламенті?

— На даний момент я бачу єдину команду, із якою можу об’єднатися у Верховній Раді. Це команда глави держави Володимира Зеленського. Його підтримало дуже багато громадян України, і все, що він декларує, мені імпонує. Я готовий долучатися до його ініціатив.

— Якими будуть Ваші перші кроки в разі обрання до парламенту?

— Як і в міській раді щодо комісій, у Верховній Раді потрібно буде спочатку визначитися, у якому комітеті працювати. Я готовий працювати в Комітеті з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення або Комітеті з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування. У нас, у Полтаві, катастрофічна ситуація з газовими, тепловими, каналізаційними та іншими мережами. Щоб врятувати ситуацію, на місцях коштів не вистачить, тож ініціюватиму прийняття загальнодержавної програми, у якій будуть прописані умови співфінансування проектів, спрямованих на реконструкцію мереж. Це підвищить безпечність проживання мешканців та сприятиме економії бюджетних коштів. Крім того, добиватимусь зняття недоторканності з президента України, народних депутатів та суддів, внесення змін до закону «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів». Як депутат-практик, який працює з людьми, я зрозумів, що на муніципальному рівні виборча система, в основі якої партійний підхід, шкодить роботі, господарській діяльності органів місцевого самоврядування. У містах, селищах, селах українці повинні обирати депутатів за мажоритарною системою. Обирати й контролювати. Саме громада, а не партійні лідери. Тоді буде якісна робота й відповідальність, зменшення корупції. Це зобов’язуватиме депутатів насправді працювати, якщо вони хочуть бути переобраними на наступний строк.

— Як би Ви описали себе трьома фразами?

— Я — полтавець. Люблю Полтаву. Хочу її розвивати. Якщо Ви теж прагнете цього, зробіть 21 липня правильний вибір! Разом зможемо ще більше!

Тетяна КРАВЧЕНКО