У Полтавській облраді спробували обрати головою бюджетної комісії Ірину Степаненко — для цього не вистачило голосів

25 березня у Полтавській облраді відбулося засідання депутатської комісії з питань бюджету та управління майном. Під час засідання 9 депутатів із 14 членів комісії хотіли відсторонити від посади чинного голову комісії Миколу Бондаря та призначити нового голову — нинішнього заступника Ірину Степаненко. У роботі засідання взяли участь 12 депутатів, однак вони так і не дійшли до спільного рішення.

Хто ініціатори звільнення Миколи Бондаря? Нам відомо, що це депутат Віталій Бабак (якого виключили із фракції «Свободи» за те, що він є прихожанином УПЦ МП). Під цієї ініціативою підписались наступні депутати:

• заступник голови комісії Ірина Степаненко (БПП);
• секретар комісії Іван Сидоренко (УКРОП);
• Віталій Бабак (позафракційний);
• Віктор Щуров (ВО «Свобода»);
• Володимир Говоренко (Опозиційний блок);
• Руслан Ляшко (РПЛ);
• Фахраддін Мухтаров (БПП);
• Андрій Сімонов (Батьківщина);
• Юрій Тимоха (БПП).

За нашою інформацією, двоє із вище наведених депутатів так і не проголосували за звільнення Миколи Бондаря. Тобто, від загального складу комісії (14 депутатів) твердо були налаштовані на відставку лише семеро.

На засідання також прийшли депутати, які не підтримали цього рішення:

• Олександр Коваленко (Аграрна партія України);
• Олександр Удовіченко (Рідне місто);
• Микола Бондар (Відродження).

Не прийшли на засідання депутати Костянтин Кірпосенко (СДП) та Михайло Міщенко (Батьківщина).

Микола Бондар

Микола Бондар так прокоментував спробу свого звільнення:

— Я відкрив засідання комісії, було 12 депутатів із 14-ти. Мене ознайомили із порядком денним, який складався із двох питань: перше — про відсторонення мене від виконання обов’язків голови комісії, а друге — збільшити фонд кожного депутата до 5 млн грн. Я тоді сказав, що питання про моє звільнення потрібно ставити на голосування сесії. Є закон «Про місцеве самоврядування», є регламент ради. Але вони не захотіли подати на голову облради Олександра Біленького, як я запропонував. Тоді я закрив засідання і пішов, хоча частина депутатів залишилась. Думаю, що комусь хочеться бути головою комісії, але я не зрозумів їх аргументів. Наприклад, мені інкримінують, що я начебто вношу на засідання неузгоджені питання. Але я усі додаткові питання ставив на голосування, жодне рішення я не провів самостійно. Однак вони не чули ані мене, ані голову облради Олександра Біленького, ані юридичний відділ. Я так розумію, що поки робота комісії паралізована, бо проблема не у мені особисто, а у політичних питаннях.

Олександр Біленький

Голова облради Олександр Біленький, вважає, що робота комісії триватиме, адже юридичних наслідків вчорашні збори не мають:

— Комісія буде працювати, як і працювала. Була спроба переформатування керівного складу, але вона була кулуарною. Голові комісії повідомили за день до засідання про її початок. Я був на засіданні, висловив свою точку зору. Юридично нічого не відбулося, відбулося більш морально та психологічно. Все інше — це не правильне тлумачення закону. До мене поки що нічого офіційно не надходило із документів. Якщо буде відповідне звернення, щоб я був суб’єктом подання про звільнення голови комісії, то винесу на розгляд сесії. Це було б правильно, але поки що вони відмовляються. Окрім цього інші депутати звертають мою увагу на такі демарші, бо вони вважають їх дестабілізуючими. Щодо фонду депутатів, то ми уже бюджет на 2019 рік прийняли. Виділення додаткових коштів можливе тільки із перевиконання, яке ми побачимо у червні. І чи буде це перевиконання — сказати складно.

Нагадаємо, що у листопаді 2016 року більшість членів фракції «БПП «Солідарність» в обласній раді намагалися висловити недовіру голові облради (обраного від БПП) Олександру Біленькому. Серед підписантів тоді була і Ірина Степаненко. Однак у майбутньому ця ініціатива тихо припала пилом.

У 2017 році обласний керівник «БПП «Солідарність» та тодішній перший заступник голови Полтавської ОДА Андрій Пісоцький ініціював відкликання депутата Ірини Степаненко після подій у «кривавій арці». Однак ця декларація так і не була реалізована.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»