Із 11 січня в Україні вступають жорсткіші норми за домашнє насильство

Із 11 січня набирають чинності зміни до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України, що стосуються відповідальності за домашнє насильство (фізичне, психологічне та економічне) та четвертої його форми (сексуального). Про це повідомили у прес-службі управління ГУНП у Полтавській області.

Щодо сексуального насильства, то за наявності підстав воно підпадатиме під дію Розділу IV «Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» (статті 152-156 Кримінального кодексу України).

Стаття 152. Зґвалтування

ч.2. Зґвалтування, вчинене повторно або особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 153-155 цього Кодексу, або вчинення таких діянь щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, або щодо особи у зв’язку з виконанням цією особою службового, професійного чи громадського обов’язку, або щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності, — карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Стаття 153. Сексуальне насильство

ч.2. Сексуальне насильство, вчинене повторно або особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 152, 154, 155 цього Кодексу, або вчинення таких діянь щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, або щодо особи у зв’язку з виконанням цією особою службового, професійного або громадського обов’язку, або щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності, — карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Нові статті Кримінального закону кардинально змінюють не тільки кримінологічний погляд на проблему домашнього насильства, але й підхід до застосування кримінально-правових засобів впливу на сімейних кривдників.

Детально про норми Кримінального закону, які зазнали змін.

Розділ II Злочини проти життя та здоров’я особи

Стаття 126-1. Домашнє насильство

Домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи, -
карається громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до двох років.

Розділ XIII-1. Обмежувальні заходи

Стаття 91-1. Обмежувальні заходи, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство.

1. В інтересах потерпілого від злочину, пов’язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов’язки:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;

2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;

3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв’язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;

4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв’язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;

5) направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програми.

2. Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, застосовуються до особи, яка на момент вчинення домашнього насильства досягла 18-річного віку.

3. Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.

4. Контроль за поведінкою засуджених, до яких застосовано обмежувальні заходи, здійснює орган пробації за місцем проживання засудженого, а в разі вчинення злочину військовослужбовцем — командир військової частини.

Важливо знати, що обмежувальні заходи, визначені статтями 91-1 Кримінального кодексу України та 194 Кримінального процесуального кодексу України (види заходів збігаються, за винятком направлення для проходження пробаційної програми) суд не зобов’язаний, а тільки може застосувати до підозрюваного у вчиненні домашнього насильства.

За невиконання кривдником обмежувальних заходів передбачена відповідальність за ст. 390-1 Кримінального кодексу України.

Розділ XVIII Злочини проти правосуддя

Стаття 390-1. Невиконання обмежувальних заходів, обмежувальних приписів або непроходження програми для кривдників.

Умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених статтею 91-1 цього Кодексу, або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, — караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до двох років.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»